Справа № 161/14442/25 Провадження №33/802/229/26 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М.
Доповідач: Гапончук В. В.
16 березня 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 06.07.2025 року о 02 годині 15 хвилин у місті Луцьк по вулиці Івана Ганзюка, керував автомобілем марки «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів поведінки, що не відповідає обстановці), відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.57-58).
Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вказує на те, з постановою суду категорично не згідний, оскільки вищевказаного правопорушення не вчиняв. Вважає постанову суду незаконною і з тих підстав, що вона винесена всупереч нормам процесуального та матеріального права. Вказує на те, що у час зазначений у протоколі він не керував транспортним засобом, а просто з дружиною перебував біля нього.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що він не заперечував тієї обставини, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, однак, зважаючи на те, що він транспортним засобом не керував, а отже не був суб'єктом правопорушення (водієм) у розумінні вимог ст.130 КпАП України, тож з огляду на ці обставини справи поліцейські не мали законних підстав вимагати в нього надати документи та пройти огляд на стан сп'яніння.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає наступне. Розгляд справи у суді першої інстанції відбувся у його відсутності, незважаючи на клопотання захисника про відкладення розгляду справи. Копію постанови він отримав 13.02.2026 року, а тому на його думку, строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду від 05.02.2026 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.64-69).
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Півень Г.В., будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи, (а.с.77) не з'явилися. Від захисника на адресу апеляційного суду 13.03.2026 року надійшла заява про слухання справи у відсутності ОСОБА_1 та його, як захисника, просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати (а.с.78). А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Півня Г.В. відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи про адміністративне правопорушення приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.294 КпАП України скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено за заявою особи, яка має право оскаржити постанову.
Виходячи з наведених в апеляційній скарзі доводів суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду скаржником пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.
Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об'єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного правопорушення доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 382773 від 06.07.2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів стосовно ОСОБА_1 (а.с.4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.07.2025 року відносно ОСОБА_1 (а.с.5);
- рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП Волощука В. від 06.07.2025 року (а.с.6);
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 520483 щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України (а.с.7);
- відеозаписом події із нагрудної боді-камери поліцейського (а.с.8).
Згідно довідки від 08.07.2025 року, складеної старшим інспектором з особливих доручень УПП у Волинській області Поповича Р., вбачається, що відповідно до бази даних ІКС «ІПНП» громадянин ОСОБА_1 не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КпАП України, отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 від 10.02.2024 року (категорія - В, С) (а.с.3).
Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що поліцейським дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.
Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.
Щодо доводів апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, то вони є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи місцевим судом та апеляційним судом, а також спростовуються відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, які були досліджені судом першої інстанції, на яких зафіксовано, зокрема, що ОСОБА_1 визнавав, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки після складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КпАП України за порушення вимог п.2.9А ПДР України, та будучи відстороненим від права керування транспортним засобом до повного витверезіння, продовжив рух автомобілем.
Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 , адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України,
Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у, строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.