Справа № 761/6960/26
Провадження № 1-кс/761/5411/2026
11 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу, ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 18.02.2026 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12016100100014061 від 05.11.2016, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 18.02.2026 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12016100100014061 від 05.11.2016.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином.
Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши особу, яка подала скаргу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що Шевченківським УП ГУНП у м. Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100100014061 від 05.11.2016 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Представник потерпілого РБА «Київрембуд» ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві з клопотанням, в якому просив у кримінальному провадженні № 12016100100014061 від 05.11.2016до кваліфікувати ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України.
Постановою слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 18.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , оскільки наведені відомості щодо перекваліфікації даного кримінального провадження потребують перевірки та встановленні істини, а у разі отримання певних доказів, буде прийнято відповідне процесуальне рішення згідно КПК України.
Так, згідно з частиною п'ятою статті 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Частина 2 ст. 9 КПК України передбачає, що слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Зі змісту ч. 4 ст. 38 КПК України слідує, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Так, вивчивши зміст оскаржуваної постанови, слідчий суддя відхиляє твердження представника потерпілого про її необґрунтованість та вважає, що вона винесена з урахуванням принципу законності кримінального провадження, встановленого частиною другою статті 9 КПК України, що передбачає повне та всебічне дослідження обставин кримінального провадження, з дотриманням вимог частини п'ятої статті 110 КПК України, оскільки містить зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви прийняття, їх обґрунтування.
Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Суд вважає за необхідне заначити, що пункт 5 частини 5 статті 214 КПК України містить поняття «попередня правова кваліфікація». Це свідчить про те, що кваліфікація не є статичною, це динамічний процес, який у цьому аспекті розпочинається з правової кваліфікації, яка є саме попередньою і яка, зокрема, у ході ефективного досудового розслідування може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і на момент завершення досудового розслідування справи відповідний суб'єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння (поведінку).
Здійснення судового контролю з боку слідчого судді за діями дізнавача, слідчого, прокурора щодо правильності правової кваліфікації (у тому числі попередньої кваліфікації при внесенні відомостей заяви про кримінальне правопорушення до ЄРДР) на етапі досудового розслідування до повідомлення особи про підозру КПК України не передбачено. Виправлення допущених дізнавачем, слідчим помилок на цьому етапі можливе прокурором в рамках процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Самостійне визначення заявником наявності певної статті КК України та бажаної кваліфікації кримінального правопорушення не може автоматично свідчити про те, що було вчинено саме цей злочин.
Крім того, дізнавач, слідчий, прокурор не зобов'язані вносити відомості до реєстру у точній відповідності зі змістом заяви в частині обраної заявником правової кваліфікації.
Той факт, що кримінальне провадження зареєстроване, свідчить про можливість (й обов'язок сторони обвинувачення) подальшого збирання доказів у цьому провадженні, що, у свою чергу, не виключає можливості подальшого уточнення правової кваліфікації кримінального правопорушення.
На процес збирання доказів можуть впливати й інші учасники кримінального провадження, зокрема, заявник та потерпілий, їх представники, шляхом подання на підтвердження своєї заяви речей і документів (пункт 2 частини 2 статті 60 КПК), подання доказів дізнавачу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, заявлення клопотань, надання пояснень тощо (частина 1 статті 56 КПК).
Таким чином, суд, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на його розгляд сторонами кримінального провадження, перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, представником потерпілого не надано належних й допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави прийти до висновку, що вимоги скарги базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для скасування постанови про відмову у задоволенні клопотання, а відтак в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 22, 40, 55, 110, 220, 303-307 КПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 18.02.2026 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12016100100014061 від 05.11.2016 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1