16 березня 2026 року
м. Київ
справа №600/2940/25-а
адміністративне провадження №К/990/9904/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Чернівецької міської ради на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 600/2940/25-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці-Моноліт" до Чернівецької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ТРАСТ", про визнання протиправними та скасування рішення та витягу,-
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправним та нечинним рішення Чернівецької міської ради від 26.02.2021 №118 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність окремих пунктів рішення міської ради V скликання від 23.10.2008 № 510";
- визнати протиправним та скасувати витяг № НВ-9918609282023 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. розташованої у м. Чернівці, вул. В'ячеслава Чорновола (кадастровий номер 7310136600:32:002:0008) станом на 21.04.2023 з моменту його видачі.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026, позовні вимоги задоволено.
04.03.2025 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Чернівецької міської ради на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 600/2940/25-а.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування положень КАС України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2023 у справі 990/106/22, від 15.05.2018 у справі №809/739/17 та Верховного Суду від 10.03.2025 у справі №320/10183/22, від 14.06.2023 у справі №160/14039/22, від 07.06.2023 у справі №500/3310/22.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає яку саме норму матеріального права судами попередніх інстанцій застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Отже, наведені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування положень статті 1 Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та статті 4 КАС України, викладеного Верховним Судом у постанові від 16.10.2018 у справі №522/7868/13, зокрема вказує на помилковість висновку щодо визнання рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців нормативно-правовим актом.
Колегія суддів зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від такого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути належним чином аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи те, що скаржник не навів обґрунтованих та переконливих арґументів необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/7868/13 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Отже, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом надання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).
Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Чернівецької міської ради на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 600/2940/25-а залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
........................
........................
........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій,
Судді Верховного Суду