17 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/7382/24 пров. № А/857/9985/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2024 року у справі № 500/7382/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
суддя в 1-й інстанції - Чепенюк О.В.
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 18.02.2025 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Тернопільської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не розгляду у передбачений законом спосіб заяви від 06.03.2024 про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площею 0,0812 га, для обслуговування гаражів та адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати Тернопільську міську раду розглянути у передбачений законом спосіб заяву від 06.03.2024 про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площею 0,0812 га, для обслуговування гаражів та адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти відповідне рішення з урахуванням аргументів, викладених у мотивувальній частині позову.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2024 року у справі № 500/7382/24 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не розгляду у передбачений законом спосіб заяви ОСОБА_1 від 06.03.2024 про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площею 0,0812 га, для обслуговування гаражів та адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Тернопільську міську раду розглянути у передбачений законом спосіб заяву ОСОБА_1 від 06.03.2024 про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площею 0,0812 га, для обслуговування гаражів та адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що земельна ділянка, яку має намір взяти в користування позивач не сформована, немає кадастрового номеру, а тому позивачу необхідно звернутися із заявою про відведення земельної ділянки, а не із заявою виділення меж земельної ділянки в натурі. З цих підстав відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача. Відповідач вважає, що діяв в межах наданих йому повноважень.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів виходить з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач не розглянув заяву позивача на сесії ради та не прийняв з цього приводу жодного рішення.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником адміністративної будівлі та гаража загальною площею 199,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , які придбана на підставі договору купівлі-продажу споруд.
Відповідно до пункту 5.4 договору споруди знаходяться на земельній ділянці площею 0,0812 га за кадастровим номером 6110100000:02:022:0004 відповідно до довідки Управління Держкомзему у м.Тернополі № 11-10-138 від 20.09.2012.
Право власності на споруди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг з цього Реєстру від 01.09.2022.
06.03.2024 позивач через Центр надання адміністративних послуг Тернопільської міської ради звернувся до міського голови та просив надати дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0812 га, для обслуговування викуплених споруд: гаража та адмінбудівлі за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви додав, серед іншого, документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, графічні матеріали, згоду попереднього землекористувача.
У відповідь на цю заяву позивача виконавчий комітет Тернопільської міської ради надіслав позивачу лист від 18.03.2024 № 6823/2024, у якому зазначив, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не сформована. У разі формування нової земельної ділянки рішення органу місцевого самоврядування про її надання приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а не на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, тому заявнику запропоновано звернутися для оформлення права користування земельною ділянкою із заявою до міського голови та документами відповідно до Інформаційної картки А-25-01 у Центр надання адміністративних послуг (надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки).
Вважаючи неправомірною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не прийняття на пленарному засіданні міської ради рішення щодо його заяви від 06.03.2024 про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
За приписами частин першої та п'ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Статтею 120 ЗК України врегульовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно права оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.
У разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, якщо такий об'єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки, а до внесення змін до відповідного договору зобов'язаний відшкодовувати орендарю (користувачу) частину орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) відповідно до належної йому частки у праві власності на такий об'єкт. Порядок користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою (земельною ділянкою, що перебуває у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію) у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Згідно з частиною першою статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Відповідно до частини1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За змістом частини третьої статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про землеустрій» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Згідно з положеннями статті 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Одним із видів документації із землеустрою є, зокрема технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Статтею 30 цього ж Закону передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:
а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;
б) пояснювальну записку;
в) матеріали топографо-геодезичних робіт;
г) кадастровий план земельної ділянки;
ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
д) відомості про встановлені межові знаки.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, слід дійти висновку, що одним із видів технічної документації із землеустрою є проект землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому, процес встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає такі етапи розробки, погодження та затвердження проекту землеустрою: 1) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою; 2) розробка проекту землеустрою; 3) погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами або землевласниками; 4) у разі необхідності погодження проекту землеустрою з органами у сфері управління земельними ресурсами та земельного кадастру; 5) затвердження проекту землеустрою на пленарному засіданні відповідної міської ради.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає суду підстави для висновку, що вирішення питання надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі проводиться у порядку та спосіб, що визначені статтею 123 ЗК України, а органом, який уповноважений розглядати таке клопотання є Тернопільська міська рада і вирішення цього питання повинно відбуватись виключно на пленарних засіданнях ради шляхом прийняття відповідного рішення - про надання або відмову у наданні такого дозволу.
Апеляційний суд зауважує, що у спірних правовідносинах, Тернопільська міська рада як орган місцевого самоврядування зобов'язана була розглянути у визначений законодавством місячний строк клопотання позивача про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі шляхом прийняття відповідного рішення.
Натомість, заяву відповідач заяву позивача не розглянув, а відповідь на заяву позивача у формі листа надіслав виконавчий комітет Тернопільської міської ради який не є органом повноважним розглядати відповідні заяви.
Лист виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18.03.2024 № 6823/2024 не є вирішенням заяви позивача щодо надання або відмови у наданні позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.
Тому, підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2024 року у справі № 500/7382/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний