печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23823/24-ц
пр. 2-2173/26
28 січня 2026 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача - не з'явився,
відповідачки - не з'явилася,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка, ОСОБА_1 ) про поділ спільного майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 вересня 2017 року між сторонами зареєстровано шлюб. У період шлюбу позивачем було зароблено грошові кошти розмірі 515 268,80 грн., які він перерахував на рахунок позивачки, які позивач вважає об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Ураховуючи презумпцію спільної сумісної власності подружжя, позивач вважає, що з відповідачки на його користь підлягає стягненню 1/2 частка вказаних грошових коштів в розмірі 257 634,40 грн.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 15 серпня 2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2024 року розгляд справи призначено на 18 листопада 2024 року.
20 серпня 2024 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів на те, що позивачем зароблено спірну суму грошових коштів, а тому його вимоги є безпідставними. Зазначає, що кошти не зберігалися на рахунку, а витрачалися на сімейні потреби - утримання сина, придбання продуктів харчування, оплати комунальних платежів. Отже, грошові кошти, які заявлені позивачем до стягнення не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, так як вони не зберігались, а використовувались на життєві питання подружжя, що позивачем не спростовується.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року розгляд справи відкладено на 14 лютого 2025 року.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, засідання, призначене на 14 лютого 2025 року, знято з розгляду та призначено на 01 травня 2025 року.
У зв'язку із зайнятістю головуючого судді в колегіальному розгляді іншої справи, судове засідання, призначене на 01 травня 2025 року, знято з розгляду та призначено на 29 травня 2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року розгляд справи відкладено на 26 листопада 2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року розгляд справи відкладено на 28 січня 2026 року.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, у з'яві просив розглядати справу без його участі та задовольнити позов.
Відповідачка подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судовим розглядом встановлено, що в період з 12 вересня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року -розірвано.
У період шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із банківської виписки
АТ КБ «ПриватБанк» у період з 16 жовтня 2019 року по 21 лютого 2024 року на ім'я відповідачки зараховані грошові кошти в розмірі 515 268,90 грн.
Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України (далі за текстом СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно із положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем не доведено, що перерахування коштів між чоловіком і дружиною, а так само - витрачання коштів з рахунків здійснювалось не в інтересах сім'ї та що воно не було спрямовано на досягнення результатів їх спільної праці та вкладень коштів дружини та чоловіка.
Отже, грошові кошти, які в період шлюбу перебували на банківському рахунку відповідачки та які є предметом спору - використовувались сторонами шляхом зняття, перерахування тощо, що підтверджується наданими відповідачкою виписками за банківським рахунком, відкритим на ім'я позивачки за період 2019-2024 року.
Позивачем не надано суду доказів, що розпорядження грошовими коштами, які перебували на банківському рахунку відповідачки в період шлюбу - використовувались не для задоволення потреб сім'ї та всупереч згоди іншого з подружжя (без його відома) та не в інтересах сім'ї.
В матеріалах справи відсутні докази, що на момент розірвання шлюбу, укладеного між сторонами, на банківських рахунках (поточних, депозитних тощо) як позивача , так і відповідачки перебували грошові кошти, які можуть бути предметом поділу. Позивачем не доведено, що відповідачкою було здійснено розпорядження грошовими коштами, які є предметом спільної сумісної власності подружжя - без відома та згоди іншого з подружжя та не в інтересах сім'ї.
З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені сторонами у справі, покладаються на сторони, які їх фактично понесли.
Керуючись статтями 11, 15, 16, 76, 77, 81, 259, 263, 264, 265, 272, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 27.02.2026 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ