печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3289/26-к
пр. 1-кс-2508/26
28 січня 2026 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42023000000000249 щодо нерозгляду клопотання від 29.12.2025 р.,-
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42023000000000249 щодо нерозгляду клопотання від 29.12.2025 р.. У судове засідання особа, яка звернулася зі скаргою, не з'явився, про місце і час розгляду провадження повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд скарги у відсутність, вимоги скарги підтримує, просить задовольнити. У судове засідання представник Офісу Генерального прокурора не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлявся належним чином, подав письмові заперечення на скаргу. Згідно з частиною четвертою статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась. Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів. Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку. Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в статті 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 КПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, зокрема такий строк визначений статтею 220 КПК України. З матеріалів скарги слідчим суддею встановлено, що 29 грудня 2025 року адвокатом ОСОБА_3 , в порядку ст. 220 КПК України, прокурору відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42023000000000249 подано клопотання про усунення порушень закону. Вказане клопотання подано на сайті Офісу Генерального прокурора portal@gp.gov.ua та отримано адресатом 29.12.2025. 13 січня 2026 року адвокатом ОСОБА_3 отримано лист № 16/2/1-9870-23 від 05.01.2026 за підписом прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому зазначено, що клопотання розглянуто і вказаним листом у задоволенні клопотання відмовлено. Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволені клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин, надсилається їй. Частиною першою статті 36, частиною п'ятою статті 40, частиною четвертою статті 40-1 КПК України визначено, що прокурор, слідчий та дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий/дізнавач (прокурор) самостійно. Під час підготовки до розгляду скарги та вирішення заявлених вимог, сторона обвинувачення не надала належних допустимих і достовірних доказів (постанови прокурора) про вирішення заявленого заявником клопотання від 29.12.2025 р. Сукупність вказаного переконує у бездіяльності заявленого суб'єкта оскарження, що пов'язано з несвоєчасним розглядом поданого стороною провадження клопотання, у зв'язку з чим існують законні підстави зобов'язати уповноважених осіб у кримінальному провадженні № 42023000000000249 розглянути клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 від 29.12.2025, відповідно до вимог статті 220 Кримінального процесуального кодексу України. Керуючись статтями 22, 24, 36, 40, 40-1, 42, 46, 220, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Скаргу- задовольнити. Зобов'язати уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, у кримінальному провадженні № 42023000000000249, розглянути клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 від 29.12.2025 року, у порядку, визначеному статтею 220 Кримінального процесуального кодексу України, про що повідомити заявника, у разі повної або часткової відмови винести вмотивовану постанову, копію якої вручити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1