Справа № 240/3023/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
17 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ), Міністерства оборони України в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту на звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 28 серпня 2024 року на підставі пункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», рапорту на звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 25 жовтня 2024 року на підставі пункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», рапорту на звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 18 листопада 2024 року на підставі пункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26, пункту 3 частини 12 статті Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 розглянути рапорт на звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 28 серпня 2024 на підставі пункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», рапорту на звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 25 жовтня 2024 на підставі пункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26, пункту 3 частини 12 статті Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», рапорту на звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 18 листопада 2024 на підставі пункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти за його результатами вмотивоване рішення;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду адвокатського запиту №25/10/01/2024 від 25.10.2024 поданого в інтересах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України щодо розгляду адвокатський запит №25/10/01/2024 від 25.10.2024 поданого в інтересах ОСОБА_1 та прийняти за його результатами вмотивоване рішення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення її з військової служби за підпунктом «ґ» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення її з військової служби за підпунктом «ґ» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення, та прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду рапорту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в/ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді старшого бойового медика 3 аеромобільної роти аеромобільнього батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Так, 28.08.2024 позивач подала рапорт про звільнення з військової служби до в/ч НОМЕР_1 на підставі абз. 11 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: один із подружжя, або обоє з яких проходять військову службу і мають дитину до 18 років.
Листом №813/21208 від 17.09.2024 в/ч НОМЕР_1 повідомила представника позивача про те, що у зв'язку з наданням значного обсягу інформації, необхідності пошуку інформації серед значної кількості даних відповідь на запит буде надано відповідно до п.2 ст.24 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". 22.09.2024 листом №813/2676 було повідомлено про відсутність зареєстрованого у в/ч НОМЕР_1 запиту. 25.10.2024 було направлено адвокатський запит Міністерству оборони України, до якого долучений рапорт про звільнення позивача за сімейними обставинами та документи, які надають їй право на звільнення. 18.11.2024 позивач на адресу в/ч НОМЕР_1 направила повторний запит про звільнення. Однак, відповідь по суті рапортів позивач не отримувала.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись нормами чинного законодавства дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Так, Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (Статут), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (частина четверта вступу Статуту).
Військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (ст. 9 Статуту).
Відповідно до ст. 14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Так, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (Положення у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (п. 2 Положення).
Згідно з пунктами 5 7 Положення громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 2 пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Так, організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників (далі - особовий склад), зокрема, в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - військовий навчальний заклад), установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Збройні Сили); завдання і види обліку, призначення облікових документів, порядок їх складання і ведення; обов'язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу; порядок обліку загальних (безповоротних та тимчасових) втрат особового складу; порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу та витягів із них визначає Інструкція з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 (Інструкція № 280).
Згідно з пунктами 1, 2 розділу Х Інструкції № 280 накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.
Наказами по особовому складу оформлюються такі зміни в службовому становищі військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу, зокрема, призов (прийняття) на військову службу; звільнення, призупинення, поновлення та продовження військовослужбовцю військової служби.
Разом з тим, механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (Інструкція № 170, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, 08.08.2024 набрав чинності Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І).
Пунктом 2 розділу І Порядку №531 встановлено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Пунктами 2-5 розділу ІІІ Порядку №531 передбачено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Вимоги до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця встановлені Додатком 1 до Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України:
Погоджено або Не Погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування)
посада безпосереднього командира (начальника)
військове звання підпис Ім'я Прізвище
(для рапорту, поданого в паперовій формі).
Пунктом 7 розділу ІІІ Порядку №531 встановлено заборону:
1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;
2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо;
3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;
4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Згідно з п. п. 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Таким чином, командири (начальники) здійснюють розгляд паперового рапорту військовослужбовця у встановлений Порядком №531 строк та надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції, яка повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, при цьому відмова у задоволенні рапорту повинна бути вмотивованою.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, адвокатом Сінцовою Тетяною Володимирівною в інтересах ОСОБА_2 28.08.2024 поданий до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами.
Так, військовою частиною НОМЕР_1 адвокату ОСОБА_3 17.09.2024 надана відповідь №813/21208 наступного змісту "На Ваш запит від 28.08.2024 року №28/08/01/2024 стосовно ОСОБА_1 , який було отримано в/ч НОМЕР_1 11.09.2024 року за вх. № 12868/С, вимушені повідомити, що надання інформації та копій документів у відповідь на ваш запит, потребує більше часу у зв'язку з наданням значного обсягу інформації та необхідності пошуку інформації серед значної кількості даних. Відповідь на Ваш запит буде надано відповідно до п. 2 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI".
Отже, інформація, зазначена у відповіді №813/20208 свідчить про те, що адвокатський запит, додатком до якого вказано оригінал рапорта позивача, було отримано військовою частиною НОМЕР_1 .
У подальшому, листом від 22.09.2024 №813/21676 адвокату Сінцовій Т.В. повідомлено, про відсутність у військовій частині НОМЕР_1 зареєстрованого рапорту ОСОБА_1 .
Як вбачається з тексту рапорту ОСОБА_1 від 18.11.2024, який долучено в/ч НОМЕР_1 до відзиву на позовну заяву, на ньому міститься напис "Відмовити, відсутні підстави. НЮС надати відповідь. Командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_4 .
Тобто, відповідачем не дотримано процедуру оформлення резолюції на паперовому рапорті позивача, а отже не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту останньої про звільнення з військової служби з вмотивованою конкретизацією підстав для винесення відповідного рішення.
Відтак, оскільки матеріалами справи не підтверджено прийняття відповідачем рішення за наслідками розгляду поданого позивачем рапорту про звільнення, тоді як вирішення цього питання є дискреційними повноваженнями уповноваженої особи військової частини, де проходить службу військовослужбовець, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду рапорту позивача, а відтак наявні підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача по суті та прийняти відповідне рішення у відповіднсті до висновків суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.