Справа № 600/1561/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
17 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
приватне підприємство «Віктор-Ком Імпекс» звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (ГУ ДПС у Чернівецькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000006663/Ж10/24-13-04-08 від 03.10.2023.
22 травня 2025 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено те, що податковим органом проведено камеральну перевірку ПП "Віктор-Ком Імпекс" щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 05.09.2023 року №5236/Ж5/24-13-04-08/34864103.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.57.1, ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість по уточнюючого розрахунку з ПДВ №9209111369 від 13.10.2022, №9188871837 від 21.09.2022 на загальну суму боргу 113266грн, податкових декларацій з ПДВ №9122695105 від 13.07.2022, №9188175732 від 20.09.2022, №9188150302 від 20.09.2022, №9188162933 від 20.09.2022, на загальну суму боргу 21751 грн.
Листом від 05.09.2023 №13353/6/24-13-04-08 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області повідомлено позивача про надсилання на його адресу акту про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 05.09.2023 №5236/Ж5/24-13-04-08/34864103 щодо несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
На підставі акта перевірки, 03.10.2023 ГУ ДПС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення-рішення №000006663/Ж10/24-13-04-08, яким за затримку на 3, 5, 12 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 93178,00 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 25 % у сумі 23294,50 грн.
Не погоджуючись з вказаним вище рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (ПК України) контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 ст.57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
Згідно ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Згідно ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм чинного податкового законодавства свідчить про те, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання у строки, визначені законом, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Так, із змісту акту про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 05.09.2023 №5236/Ж5/24-13-04-08/34864103 встановлено, що позивачем 20.09.2022 було подано податкову декларацію з ПДВ №9188162933, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 209,00 грн. Граничний термін сплати вказаного грошового зобов'язання 21.09.2022, натомість позивачем сплачено - 26.09.2022, тобто, затримка строків сплати становила 5 календарних днів.
20.09.2022 позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ №9188150302, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 361,00 грн. Граничний термін сплати вказаного грошового зобов'язання 21.09.2022, натомість позивачем сплачено - 26.09.2022, тобто, затримка строків сплати становила 5 календарних днів.
20.09.2022 позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ №9188150302, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 209,00 грн. Граничний термін сплати вказаного грошового зобов'язання 21.09.2022, натомість позивачем сплачено - 26.09.2022, тобто, затримка строків сплати становила 5 календарних днів.
20.09.2022 позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ №9188150302, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 16,00 грн. Граничний термін сплати вказаного грошового зобов'язання 21.09.2022, натомість позивачем сплачено - 26.09.2022, тобто, затримка строків сплати становила 5 календарних днів.
20.09.2022 позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ №9188175732, в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 16,00 грн. Граничний термін сплати вказаного грошового зобов'язання 30.09.2022, натомість позивачем сплачено - 03.10.2022, тобто, затримка строків сплати становила 3 календарні дні.
21.09.2022 позивачем було подано уточнюючий розрахунок з ПДВ №9188871837, у якому позивачем визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 91556,00 грн. Граничний термін сплати вказаного грошового зобов'язання 21.09.2022, натомість позивачем сплачено - 26.09.2022, тобто, затримка строків сплати становила 5 календарних днів.
21.09.2022 позивачем було подано уточнюючий розрахунок з ПДВ №9188871837, у якому позивачем визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 16,00 грн. Граничний термін сплати вказаного грошового зобов'язання 21.09.2022, натомість позивачем сплачено - 26.09.2022, тобто, затримка строків сплати становила 5 календарних днів.
21.09.2022 позивачем було подано уточнюючий розрахунок з ПДВ №9188871837, у якому позивачем визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 795 грн. Граничний термін сплати вказаного грошового зобов'язання 21.09.2022, натомість позивачем сплачено -03.10.2022, тобто, затримка строків сплати становила 12 календарних днів.
У зв'язку із затримкою на 3, 5, 12 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 93178,00 грн позивача у відповідності до п. 124.2 ст. 124 ПК України зобов'язано сплатити штраф у розмірі 25 % у сумі 23294,50 грн
При цьому, податковий орган вважає, що позивачем умисно допущено порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і позивач мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, що підтверджено тим, що позивач:
- самостійно визначив та подав декларацію з ПДВ, в якій задекларував суму податкового зобов'язання з ПДВ. Вказані розрахунки складені і підписані відповідно до ст. 48 Кодексу, та подані у спосіб визначений діючим законодавством;
- у попередній звітних періодах своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми ПДВ;
- в електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків;
- платника було обізнано з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12.05.2022 № 2260-IX (Закон №2260), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Згідно з абз.17 п.69.2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Відповідно до п.112.8. ст.112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема: пп. 112.8.9. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Так, контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію на підставі п.124.2 ст.124 ПК України в розмірі 25 % з посиланням на те, що позивачем допущено порушення терміни сплати узгодженої суми грошового зобов'язання умисно.
Разом з тим, згідно з п.124.1 ст.124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Вказан норма є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Відповідно до п.124.2 ст.124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Тобто пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.
Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за п.п.124.2 та 124.3 ст.124 ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (п.109.3 ст.109 ПК України).
Таким чином, обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу.
Так, згідно п.109.3 ст.109 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених, зокрема, і пунктами 124.2, 124.3 статті 124 цього Кодексу.
У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов'язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.
На підтвердження умислу з боку позивача у порушенні термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в акті камеральної перевірки контролюючий орган посилається на те, що позивача обізнано: із граничними строками сплати податку, адже вони закріплені в Податковому кодексі України та знаходяться у вільному доступі. Інформація про терміни сплати міститься, в інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині електронного кабінету платника податку; з інформацією щодо бюджетного рахунку, який розмішено на сайті ДПС та в електронному кабінеті платника податку.
Контролюючий орган не отримував від платника податку будь-яких пояснень, листів з інформацією щодо неможливості виконання ним обов'язку зі своєчасної сплати податку.
Крім того, вина платника підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема: самостійно визначив та подав декларацію з ПДВ, в якій задекларував суму податкового зобов'язання з ПДВ. Вказана декларація складена і підписана відповідно до статті 48 Кодексу, та подана у спосіб визначений діючим законодавством; у попередній звітних періодах своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми ПДВ; в електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків; однак платник не вжив достатніх заходів для виконання податкового обов'язку, в частині своєчасної сплати податку на додану вартість, через те, ідо він діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Проте, вказані вище обставини не доводять наявність умислу у діях позивача.
Так, те, що позивач самостійно визначив та подав декларацію з податку на додану вартість, в якій задекларував суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та не зміг здійснити сплату узгодженої суми грошового зобов'язання у терміни встановлені ПК України, не мають між собою причинно-наслідкового зв'язку у навмисному невиконанні цього податкового обов'язку.
Стосовно того, що у попередніх звітних періодах позивач своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми ПДВ, навпаки підтверджують добросовісність позивача у виконанні податкових зобов'язань у минулі періоди, що також не може свідчити про наявність умислу в діях позивача.
Щодо того, що в Електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування і сплати податків. А також стосовно того, що платника було обізнано з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни, то такі твердження контролюючого органу також не доводять, що позивач навмисно не виконував покладений на нього обов'язок.
Крім того, відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Тобто, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку.
Однак, відповідачем не надано доказів того, що ним з'ясовувалась у позивача причина невиконання обов'язку зі своєчасного сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Отже, наведені у акті камеральної перевірки обставини щодо можливості позивачем дотриматися вимог податкового законодавства у наведеній частині та невжиття достатніх заходів для своєчасної сплати зобов'язання, з урахуванням його сплати 26.09.2022 та 03.10.2022, є лише припущеннями посадової особи контролюючого органу, які жодними доказами не підтверджені.
Так, за приписами ПК України порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання є підставою для застосування штрафу до платника податків. Разом з тим, за результатами проведеної камеральної перевірки не можливо встановити обставини, що свідчать саме про винність та умисність діянь платника податків.
Факт не своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання є єдиним порушенням, на яке посилається податковий орган, однак дані посилання є доказом застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.124.1 ст.124 ПК України, але не є доказом наявності умислу в діях позивача, а саме не є доказом наявності діяння, передбаченого п.124.2 цієї статті та збільшення штрафних санкцій до 25 %.
Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, а саме, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, вчинені умисно, застосування п.124.2 ст.124ПКУ, є протиправним.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що контролюючий орган дійшов помилкових висновків стосовно наявності у діях позивача умислу щодо порушення терміну сплати грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, а тому при визначенні розміру штрафу у відповідності до п.124.2 ст.124 ПК України контролюючий орган діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб встановлений чинним законодавством, відтак податкове повідомлення-рішення від №000006663/Ж10/24-13-04-08 від 03.10.2023 підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.