Справа № 560/7365/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
17 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,
представника позивача: Орел Л.В.,
представника відповідача: Трасковської С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Сарат" до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
позивач, Фермерське господарство "Сарат", звернулось в суд із адміністративним позовом від 07.05.2025 за №07/05 в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2025 № 8418/2201-0701 винесене ГУ ДПС у Хмельницькій області про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (платіж 14010100) на суму 1489255,00 грн., з яких 1253337,00 грн. - податкове зобов'язання, 235918,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; 2) Визнати протиправним;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2025 року № 8419/2201-0701 винесене ГУ ДПС у Хмельницькій області про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (платіж 14010100) на суму 6 800,00 грн. - штраф.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 24.01.2025 позов задовольнив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до відповіді №2187249 від 27.12.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано Фермерське господарство "Сарат", ідентифікаційний код 39823757, яке має види економічної діяльності, зокрема: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 46.21 Оптова торгівля зерном, виробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.46 Розведення свиней (основний вид).
Сторони не оспорюють, і це підтверджено матеріалами справи, зокрема, правомірність проведення контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки позивача (наказ, направлення, інше, що стосується проведення перевірки, крім висновків), про що складено Акт від 11.03.2025 за №4535/22-01-07-01/38823757 (далі - Акт перевірки) (арк. спр. 25-53, т.1), тому це не потребує доказування в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України. При цьому позивач не згідний з висновками Акту перевірки та податковими повідомленнями-рішення, які винесені на його підставі.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 15.04.2025 за №1170/10/22-01-07-01-09 не задоволено заперечення Фермерського господарства "Сарат" на висновки Акту перевірки (арк. спр. 54-62, 65-69, т.1).
Згідно з податковим повідомленням - рішенням від 18.04.2025 №8418/2201-0701 на підставі Акту перевірки встановлені порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, абз. г) п.198.5, п.198.6 ст.198, абз. "е", абз. "є" п.201.1, п.201.7 п.201.10 ст.201 ПК України і згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, глави 4 розділу ІІ та п.123.1, п.123.2 ст.123 ПК України визначив грошові зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 1253337 гривень та штрафні (фінансові) санкції 235918 гривень (арк. спр.55-56, т.2).
Відповідно до податкового повідомлення - рішення від 18.04.2025 №8419/2201-0701 на підставі Акту перевірки встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму обсягу постачання без ПДВ 132929174,74 гривень та застосовано штраф на суму 6800 гривень, відповідно до ст.120-1 ПК України (арк. спр.57, т.2).
Контролюючий орган не заперечує, що позивач вирощує кукурудзу, пшеницю, ячмінь і інші сільськогосподарські культури, однак за результатом свого аналізу, вважає, що у жовтні - листопаді 2021 року позивач на сушку зерна використав та списав понад норму дизпаливо в кількості 27880 л на суму 653941 гривень. При цьому, відповідач не спростовує доводи та докази платника щодо потреби додаткового сушіння зерна, і відповідно збільшення витрат пального з урахуванням стану зерна, погоди, відсутність власної сушарки, і права на додаткову сушку зерна, що є витратами в розумінні П(с)БО 16 "Витрати" та норм ПК України. Відтак, суд робить висновок, що контролюючий орган не довів свої висновки про це порушення, адже власний аналіз контролюючого органу є по суті припущенням у цьому випадку за відсутності належних доказів цих обставин (неправомірного використання пального для сушки), і ця діяльність позивача відповідає видам господарської діяльності Фермерського господарства "Сарат".
Щодо придбаного добрива та оливи та віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 346703 гривень, суд критично оцінює ці висновки контролюючого органу, а саме про не підтвердження господарських операцій щодо поставки. Адже цього не встановлено відповідачем, що не спростовується даними, які стосуються контрагента ТОВ АТК "Віалан" (відсутність трудових ресурсів, інше) за факту не проведення перевірок ТОВ АТК "Віалан", ТОВ "Органік-Синтез", ТОВ Київ Гранд Оіл" та інших, оцінка чого фактично стала для висновку про не підтвердження господарської операції позивача і про реальність поставки.
Аналогічний висновок суд робить щодо оцінки контролюючим органом придбання зернових відходів пшениці в кількості 813,33 т у ТОВ «Плюс Гурман» на загальну суму 2 789 475 грн., в т.ч. ПДВ - 390 526 грн, та віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 390 526 грн, у тому числі в розрізі звітних періодів: лютий 2023 року в сумі 245 614 грн, березень 2023 року в сумі 144 912 грн. Тобто, ці операції є реальними, які підтверджені первинними документами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 318 від 31.12.99, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - П (С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Недоведеність цього позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, такі документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування указаних норм права, що вбачається, зокрема з постанов суду касаційної інстанції від 16.09.2021 у справі N 818/686/16, від 20.05.2021 у справі N 826/16627/18, від 11.09.2018 у справі N 824/745/15-а.
Крім цього, Верховний Суд неодноразово вказував, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі N 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; лише певні недоліки в оформленні первинних документів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, ст.198, абз. «е», абз. «є» п.201.1 п.201.10 ст.201 ПК України про завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 238 951 грн, в результаті віднесення до його складу сум ПДВ по податкових накладних, складених постачальниками з порушенням вимог п.201.1 ст.201 ПК України, а саме: невірно зазначено обов'язкові реквізити, зокрема опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг, ціна постачання без урахування податку, які є обов'язковими, колегія суддів зазначає.
Контролюючий орган не заперечує документальне оформлення позивачем господарських операцій з придбання у ФГ «Калина Л» сільськогосподарських послуг: оранки, культивації, внесенню міндобрив, сівби, обприскування на підставі укладених типових договорів про надання послуг.
При цьому вважає, що ці операції є неналежно підтвердженими, є помилки у реквізитах у Акті №1 від 25.04.2019, і що податкові накладні, виписані ФГ «Калина Л» з порушенням вимог п.201.1 ст.201 ПК України, оскільки основні реквізити у податковій накладній: номенклатура товарів/послуг, їх кількість, обсяг постачання, ціна постачання не відповідають основним реквізитам, зазначеним постачальником у первинних документах - актах надання послуг, що заважає ідентифікувати здійснені операції, їх зміст та суму.
Суд робить висновок, що сформований позивачем податковий кредит в загальній сумі 238 951 грн не підтверджений належним чином складеними постачальником ФГ «Калина Л» та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. Також вважає, що сформований позивачем податковий кредит в загальній сумі 11 312 грн не підтверджений належним чином складеними постачальником ДНЗ «Деражнянський центр професійної освіти» та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.
Відповідач не спростовує реєстрацію в ЄРПН розрахунку коригування №2 від 22.03.2025 до ПН №1 від 15.02.2023 на що вказує позивач, як і відсутність порушення щодо коду УКТ ЗЕД товару - пшениця (1001) у ПН №1 від 15.02.2023 та реальності придбання пшениці у ДНЗ «Деражнянський центр професійної освіти», як і підтвердження придбаних ФГ «Калина Л» сільськогосподарських послуг за відсутності доказів протилежного (коли фактично не надані) з урахуванням іншого встановленого судом, про що описано вище.
Так, пунктом 198.1 ст.198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв'язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дата такого списання, надання інших видів компенсацій.
Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.201.7 ст.201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином з урахуванням встановленого у цій адміністративній справі та вказаних правових позицій Верховного Суду, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що контролюючий орган - суб'єкт владних повноважень не довів обставини щодо не достовірності первинних документів та не реальності відображених у податковому обліку господарських операцій позивача і інших порушень визначених контролюючим органом, тому висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ Фермерським господарством "Сарат" є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою твердження відповідача про те, що позивачем списано паливно-мастильні матеріали (надалі - «ПММ») на операції із сушіння вирощеної ним у 2021 році кукурудзи, що не пов'язане із господарською діяльністю позивача спростовується матеріалами справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в ході розгляду справи у суді першої інстанції не заперечувалося відповідачем і право позивача переглядати норми списання паливно-мастильних матеріалів, якщо фактичне використання пального відрізняється від встановлених базових лінійних норм (стор.10 Акту перевірки, стор. 3 відзиву на позов).
Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено норми витрат паливно-мастильних матеріалів на роботу сільськогосподарської техніки, в тому числі і зерносушарок. Зазначене підтверджує і відповідач на стор. 9 Акту перевірки та у відзиві на позов.
Отже, норми списання палива у господарстві можуть бути врегульовані внутрішніми наказами та підтверджуватися відповідними первинними документами, розрахунками, з урахуванням технічних характеристик зерносушарки і інших факторів.
Зокрема, порядок визначення норм палива на процес сушки відображено у п.3.4. Положення про облік, використання та списання пального, яке затверджене наказом голови ФГ «Сарат» від 30.11.2021.
Крім того, показники вологи зібраної з поля кукурудзи, які зафіксовані в первинних документах Позивача на рівні 38,2%-36,5% та показники вологи цієї ж кукурудзи, які зафіксовані в первинних документах про прийняття кукурудзи на елеваторах: ТОВ «Деражнянське ХПП» і ТОВ «Жмеринський елеватор» від 36,3% до 14% підтверджують, що показники вологи кукурудзи зібраної з поля і показники вологи цієї ж кукурудзи при прийнятті на елеватори відрізняються на 2-22%.
Тобто, зерно кукурудзи після збору урожаю з поля і до передачі цього зерна на елеватори піддавалось сушінню.
Докази на спростування вище зазначених обставин, відповідач не надав у ході розгляду справи у суді першої інстанції.
Таким чином, зазначене спростовує висновок Відповідача про списання Позивачем палива у жовтні, листопаді 2021 року в операціях, що не пов'язані з веденням господарської діяльності платника.
Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних у період з 01.04.2018 по 30.09.2024 не встановлено реєстрації податкових накладних ФГ «Калина» податкових накладних на адресу позивача з номенклатурою «оренда зерносушарки «Mesmar SSI 28/230 T2», колегія суддів зазначає, що виходячи з умов Договору оренди зерносушарки «Mecmar SSI» 28/230 T2 з ФГ «Калина Л» від 22.09.2021 року, ані строк оплати за оренду зерносушарки за цим Договором, ані строк складання Акту надання послуг оренди, зерносушарки на момент проведення перевірки не настав.
У ході розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач не навів жодної норми чинного законодавства на, якій ґрунтуються його аргументи про перевищення позивачем норм використання ПММ при здійсненні сушіння зерна. Не навів також і жодних норм чинного законодавства, які забороняють Позивачу самостійно визначати показники вологи власновирощеного зерна та приймати рішення про невідкладне сушіння такого зерна з метою збереження його товарних якостей.
Крім зазначеного, відповідач не надав до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження своїх аргументів про те, що використання палива позивачем здійснено понад встановлені ним витрати палива та не в межах господарської діяльності позивача.
Як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягали скасування, а позов задоволенню, що підтверджено доказами, які перевірено судом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо стягнення на користь Фермерського господарства "Сарат" витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне.
Частиною 1 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частин 4-6 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Також судом першої інстанції враховано позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі N 160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.04.2025 за №18/04 Фермерське господарство "Сарат" та адвокат Орел Людмила Василівна вирішили, зокрема, що: гонорар адвоката становить 3200 гривень за 1 годину роботи; підготовка і подача позову - 38400 гривень (арк. спр.184-187, т.2).
Згідно з платіжною інструкцією №1069 від 09.05.2025 проведено оплату згідно з Договором про надання правничої (правової) допомоги від 18.04.2025 за №18/04 на суму 38400 гривень без ПДВ (арк. спр.188, т.2).
Відповідно до Акту №2 приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 02.06.2025 визначено вартість послуг за підготовку та подачу відповіді на відзив на суму 19200 гривень за 6 годин роботи (арк. спр.197, т.2).
Отже, представник позивача з урахуванням його клопотань, просить стягнути на користь Фермерського господарства "Сарат" 57600 гривень витрат на правничу допомогу.
Враховуючи, що розгляд справи проводився у спрощеному провадженні без повідомлення учасників, обсяг і складність оформлених процесуальних документів також є незначним, застосовуючи критерії розумності та співмірності, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеними витрати на правову допомогу у розмірі 38400 гривень, які присудив на користь позивача.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 17 березня 2026 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.