Справа № 600/2285/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.
16 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення актуальних персональних даних ОСОБА_1 в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності із Законом України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 шляхом зазначення статусу військового обліку ОСОБА_1 “Виключений з військового обліку» відповідно до військово-облікового документу НК №5391910.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із записами військового квитка 08.05.2024 його було виключено з військового обліку відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» як особа, яка раніше була засуджена за вчинення тяжкого злочину.
Разом з цим, встановивши на свій мобільний телефон застосунок Резерв+ позивач виявив, що відносно нього в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформація про виключення його з обліку відповідно до відомостей, зазначених у його військовому квитку відсутня. Позивач вважає, що повторне взяття особи на військовий облік, на підставі нових законів, якщо її вже було виключено з обліку остаточно у 2024 році за підставою вчинення раніше тяжкого та особливо тяжкого злочину, є дією, яка погіршує його існуюче становище, та є обмеженням його конституційних прав і свобод. На думку позивача, відповідач був зобов'язаний виключити його з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у задоволенні заявлених позовних вимог було відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2021 року у справі №724/853/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він у період іспитового строку 3 років не вчинить нового кримінального правопорушення.
На підставі цього вироку Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2021 року у справі №724/853/19 позивача було виключено з військового обліку 08 травня 2024 року згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» в діючій на той час редакції, що підтверджується і відомостями з військового квитка позивача серії НОМЕР_1 від 28 листопада 1988 року.
27 березня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив про те, що станом на 24 березня 2025 року у Реєстрі “Оберіг» він вважається військовозобов'язаним та повинен уточнити свої дані, що не узгоджується з даними військового квитка про виключення його з військового обліку. У зв'язку з цим позивач у свій заяві просив відповідача внести зміни та привести у відповідність дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом зазначення статусу військового обліку “виключений з військового обліку».
Листом від 16 квітня 2025 року №3789 відповідач повідомив позивача, що у зв'язку із прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ пункт 6 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» було виключено. У зв'язку з цим позивачу рекомендовано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних, проведення звіряння з відомостями, які містять у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесення відповідних записів у військово-обліковий документ, якщо вони не були зроблені раніше.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням змін, внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, які набрали чинності 18 травня 2024 року, редакція частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачає такої підстави для виключення особи з військового обліку як засудження її раніше до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Тобто, починаючи з 18 травня 2024 року передбачається можливість призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зокрема, осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Відповідно, такі особи підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Оскільки як станом на час звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 27 березня 2025 року, так і на час розгляду судом цієї справи по суті, Законом 2232-XII не передбачено можливості виключення з військового обліку осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, тому суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів позову щодо наявності у ІНФОРМАЦІЯ_3 обов'язку виключити позивача з військового обліку та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати таке рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що з 08.05.2024 він вже був виключений з військового обліку, про що міститься запис в його військовому квитку, який є дійсним і не потребує заміни. Тому звернення до відповідача стосувалося внесення коректних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо його виключення з військового обліку.
Позивач звертає увагу, що на дату його виключення з військового обліку діяв Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (Порядок № 94), який втратив чинність 22.08.2024 на підставі наказу Міністерства оборони України № 478 від 16.07.2024. Відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 94 виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.
Підтвердженням такого звернення до відповідача є одержання відповідного коду, який вклеєний у розділі Службові відмітки його військового квитка.
Таким чином відповідач виключаючи його з військового обліку діяв та керувався Порядком № 94, що, на думку апелянта, спростовує висновки суду про зворотну дію нормативного акту в часі.
Отже, позивач вважає, що відповідач всупереч приписам закону своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення його з військового обліку, а саме не вніс належні відомості до Реєстру, тим самим допустив протиправну бездіяльність.
З огляду на викладене позивач переконує, що його позовні вимоги є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову - безпідставними.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
VІ. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.93 N 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон N 3543-XII).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону N 3543-XII:
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п'ятий);
система військового обліку - сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об'єктів військового обліку - призовників, військовозобов'язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України (абзац тринадцятий).
Відповідно до абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону N 3543-XII інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 12.03.92 N 2232-XII (далі - Закон N 2232-XII).
За змістом частини першої, третьої та дев'ятої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Відповідно до частини восьмої статті 2 Закону N 2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 33 Закону N 2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону N 2232-XII.
Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону N 2232-XII в редакції, чинної до 17.05.2024, було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
11.04.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України N 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон N 3633-IX), яким статтю 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" викладено в новій редакції.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону N 2232-XI в редакції Закону N 3633-IX взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Частиною шостою статті 37 Закону N 2232-XI в редакції Закону N 3633-IX визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Отже, з переліку громадян, які підлягали виключенню з військового обліку, виключено осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Частиною четвертою статті 39 Закону N 2232-XI передбачено, що на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Крім того, згідно з пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 N 560 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема:
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Отже, з 18.05.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону N 2232-XII не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Положення Закону N 2232-XII та Порядку N 560 з 18.05.2024 передбачають, що особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У межах правовідносинах, що виникли між сторонами, спір стосується обставин виключення позивача з військового обліку як особи, яка була засуджена за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та внесення відповідних відомостей про цей факт до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так, з матеріалів справи встановлено, що позивач був засуджений вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2021 року у справі №724/853/19 за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки.
Отже, позивача було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
В силу пункту 6 частини шостої статті 37 Закону N 2232-XII у редакції, яка діяла до 18.05.2024, позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, як особа, що була раніше засуджена за вчинення тяжкого злочину, що власне й визнається відповідачем в наданому позивачеві повідомленні від 16.04.2025 № 3789.
Водночас з 18.05.2024 позивач підлягав взяттю на військовий облік з огляду на вимоги чинного законодавства, оскільки з цього часу в силу вимог статті 37 Закону N 2232-XI та положень Порядку №560 передбачається можливість призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зокрема, осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Тобто такі особи підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Доводи позивача про обов'язок відповідача виключити його з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону N 2232-XI не є прийнятними, оскільки положення пункту 6 вказаної норми наразі стосуються інших підстав, які не є застосованими до спірних правовідносин.
Крім того, вказаною нормою визначено виключний перелік категорій громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, а позивачем не надано доказів того, що він відноситься до такої категорії.
Також суд вважає помилковим твердження позивача, що у межах спірних правовідносин відповідач не завершив процедуру виключення його з військового обліку шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру, позаяк з 18.05.2024 правових підстав для цього не має.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на дату звернення позивача із заявою від 27 березня 2025 року позивач не підлягає виключенню з військового обліку, а тому він вважається військовозобов'язаним та повинен перебувати на військовому обліку у відповідному органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Щодо зворотної дії норми закону у часі слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.99 N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд зазначає, що внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Суд акцентує, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
Як уже наголошувалося вище, у зв'язку із внесенням змін до статей 37, 39 Закону N 2232-XII було виключено з числа громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок і які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції починається з моменту набрання цим актом чинності, поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, в т. ч. осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З огляду на викладене, взяття позивача на військовий облік та включення таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідає чинним нормам частини шостої статті 37 Закону N 2232-XII (у редакції Закону N 3633-IX), й, відповідно, підстав на даний час для виключення його з військового обліку не має, оскільки такий не відноситься до категорій осіб, що підлягають виключенню з військового обліку.
За наведений вище обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильним, оскільки за діючого правового регулювання у ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутній обов'язок виключити позивача з військового обліку та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не встановлено.
VІІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.