Справа № 725/3452/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мілінчук С.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
17 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 29 серпня 2025 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора УПП в Чернівецькій області Татарчука Олександра Олександровича, Департаменту патрульної поліції про адміністративне правопорушення,
позивач звернувся до суду з позовом до старшого інспектора УПП в Чернівецькій області Татарчука Олександра Олександровича, Департаменту патрульної поліції про адміністративне правопорушення.
Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 29 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
26.02.2026 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів, а також заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що відповідно до копії постанови про адміністративне правопорушення ЕНА № 4524240 від 17.04.2025 року, о 15 годині 47 хвилин по вул. Винниченка, 98 у м. Чернівці, ОСОБА_1 , будучи спеціалістом з підготовки водіїв категорії «В» автошколи «Профіт 2006», здійснював практичну підготовку учениці Петращук К.М. на автомобілі «Hundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 , який обладнаний з порушенням, а саме відсутній знак «Н» відповідно до п. 30.3 к ПДР України спереду та ззаду автомобіля на якому проводиться навчання, чим порушив вимоги п. 24.8 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 127-3 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 127-3 КУпАП визначено, що адміністративній відповідальності підлягають посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, внаслідок порушення ними встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, зокрема проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАУ України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
На підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху України, відповідачем надано суду першої інстанції матеріали відеозйомки, на яких на думку останнього зафіксовано подію, про яку йдеться в оскаржуваній постанові.
Досліджуючи відеозаписи подій, які мали місце о 15 годині 47 хвилин по вул Винниченка, 98 у м. Чернівці встановлено, що працівниками поліції був зупинений автомобіль «Hundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 . Працівник поліції виявив, що спеціаліст з підготовки водіїв категорії «В» автошколи «Профіт 2006», ОСОБА_1 здійснював практичну підготовку учениці ОСОБА_2 на вказаному автомобілі. Разом із тим, працівник поліції також встановив, що знаки, встановлені спереду та ззаду автомобіля не відповідають вимогам, встановленим у п.30.3 ПДР України. ОСОБА_1 визнав дану обставину, однак вказав, що на даху його автомобіля встановлено відповідний знак, який видно попереду та позаду автомобіля, а тому у його діях чи бездіяльності відсутні порушення ПДР України.
Разом із тим, працівник поліції не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 та склав оскаржувану постанову.
Так, згідно п. 24.8. ПДР України, транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки "Навчальний транспортний засіб" відповідно до вимог підпункту "к" пункту 30.3 цих Правил.
У відповідності до п.30.3 ПДР України, на відповідних транспортних засобах установлюються такий розпізнавальний знак - ("Навчальний транспортний засіб" - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру "Н" чорного кольору (сторона - не менше 200 мм, ширина кайми - 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що використовуються для навчання водінню (допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля).
Як випливає із п.30.3 ПДР України, законодавцем встановлено, що навчальний транспортний засіб повинен бути обладнаний спеціальними знаками відповідного розміру спереду та ззаду автомобіля, однак як альтернативу такому розміщенню допускає також встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля. Це означає, що відповідальна особа вправі обирати один із варіантів розміщення знаку на автомобілі, або ж сумістити їх.
Із дослідженого відеозапису встановлено, що знаки, розміщені спереду, на капоті та ззаду на багажнику автомобіля «Hundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 дійсно не відповідають вимогам п.30.3 ПДР України. Разом із тим, на даху автомобіля розміщено рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру "Н" чорного кольору. Таким чином уповноважена особа виконала вимоги п.30.3 ПДР України щодо розміщення на автомобілі знаку «Навчальний транспортний засіб».
Що стосується відповідності вказаного знаку на даху автомобіля вимогам щодо його розміру, таке питання не було предметом обговорення на місці зупинки автомобіля, відповідні заміри проведені не були, а тому судом не може бути констатовано про його невідповідність вимогам п.30.3 ПДР України.
Таким чином існують достатні підстави вважати про відсутність у діях чи бездіяльності позивача порушень вимог п.30.3 ПДР України, а як наслідок і складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 127-3 КУпАП а тому позов у частині визнання оскаржуваної постанови незаконною та її скасування, а також закриття провадження у спраі підлягає задоволенню.
Разом із тим, варто вказати про те, що згідно правового висновку КАС ВС викладеного у постанові від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а, працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень не діють як самостійний суб'єкт владних повноважень, а тому не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями КУпАП, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_3 , як старшого інспектора УПП в Чернівецькій області, задоволені бути не можуть.
Крім того колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 29 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.