Справа № 600/3617/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
17 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
Керівник Чернівецької окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу, звернувся в суд з позовом до Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення XXXVII сесії Кіцманської міської ради VIII скликання №284/9 від 26.09.2024 «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення карстово-спелеологічну пам'ятку природи місцевого значення «Совицькі понори» за межами села Суховерхів Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області»;
- скасувати у Державному земельному кадастрі відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 006:100500:00000003 за змістом обмежень у використанні земель карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення «Совицькі понори».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення сесії Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області суперечить нормам чинного законодавства України виходячи з того, що розроблений та затверджений сесією міської ради проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення «Совицькі понори» за межами села Суховерхів Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області не відповідає проекту створення цієї пам'ятки природи. При винесенні меж вказаної пам'ятки природи місцевого значення залишилося поза увагою першочергове рішення, на підставі якого утворено карстово-спелеологічну пам'ятку природи місцевого значення «Совицькі понори» - рішення Чернівецького облвиконкому від 17.03.1992 № 72 та не враховані повним чином відповідно до цього межі пам'ятки природи.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення XXXVII сесії Кіцманської міської ради VIII скликання №284/9 від 26.09.2024 «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення карстово-спелеологічну пам'ятку природи місцевого значення «Совицькі понори» за межами села Суховерхів Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області».
Скасовано в Державному земельному кадастрі відомості про обмеження у використанні земель за обліковим номером 006:100500:00000003 за змістом обмежень у використанні земель карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення «Совицькі понори».
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
На території Чернівецької області, а саме за межами с. Суховерхів Чернівецького району знаходиться карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення «Совицькі понори» площею 21,5 га, яка утворена рішенням Чернівецького облвиконкому від 17.03.1992 № 72 та рішенням 17-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 20.12.2001 №171-17/01 (зміна меж, розширення) та являє собою цінні форми висхідних напірних карстових джерел-воклюзів у заболоченому днищі долини р. Совиця.
Рішенням 37 сесії Кіцманської міської ради 8 скликання №284/9 від 26.09.2024 затверджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення карстово-спелеологічну пам'ятку природи місцевого значення «Совицькі понори» за межами села Суховерхів Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області», загальною площею 21,5 га.
З матеріалів справи встановлено, що на території Кіцманської міської ради розташована карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення «Совицькі понори» площею 21,5 га, яка є об'єктом природно-заповідного фонду України та створена на підставі рішення Чернівецького облвиконкому від 17.03.1992 № 72 та рішення 17-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 20.12.2001 №171-17/01 (зміна меж, розширення), являє собою цінні форми висхідних напірних карстових джерел-воклюзів у заболоченому днищі долини р. Совиця.
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області 20.12.2007 видало Суховерхівській сільській раді охоронне зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення «Совицькі понори», що знаходиться в адміністративних межах с. Суховерхів Кіцманського району Чернівецької області, загальною площею 21,5 га.
Серед основних вимог вказаного охоронного зобов'язання по дотриманню режиму заповідності є заборона будь - якої діяльності, яка порушує хід природних процесів і може нанести шкоду заповідному об'єкту, тощо.
Розпорядженнями Кіцманської районної державної адміністрації № 612 від 21.10.2005 та № 343 від 25.11.2014 надано в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб за кадастровим номером 7322588600:02:001:0129, яка знаходиться на території Суховерхівської сільської ради (за межами населеного пункту).
На виконання вказаних вище розпоряджень 29.12.2014 Кіцманська районна державна адміністрація, з однієї сторони, та приватний підприємець ОСОБА_1 , з іншої, уклали договір оренди земельної ділянки водного фонду за кадастровим номером 7322588600:02:001:0129, загальною площею 26,3462 га, яка розташована на території Суховерхівської сільської ради (за межами населеного пункту).
Відповідно до пунктів 1, 13 вказаного договору оренди земельної ділянки від 29.12.2014, земельна ділянка передана в оренду для рибогосподарських потреб. Договір укладено терміном до 07.11.2021.
У 2021 році Захарюк І.Є. звертався із письмовою заявою до Кіцманської міської ради з проханням продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки водного фонду на десять років.
Сесією Кіцманської міської ради прийнято рішення №544/11 від 12.11.2021 «Про надання в оренду фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки шляхом укладення договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, на новий строк».
Пунктом 1 вказаного рішення сесії Кіцманської міської ради вирішено надати в оренду фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку шляхом укладення договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом на новий строк, терміном на 10 років, загальною площею 26,3462 га за кадастровим номером 7322588600:02:001:0129, для рибогосподарських потреб, яка розташована в адміністративних межах Кіцманської міської ради, за межами населеного пункту Суховерхів Чернівецького району Чернівецької області.
На виконання рішення сесії Кіцманської міської ради №544/11 від 12.11.2021, 20.06.2022 між Кіцманською міською радою, з однієї сторони, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з іншої, укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 29.12.2014, згідно якої продовжено дію даного договору терміном на 10 років.
Згідно пункту 3 даної додаткової угоди, вирішено викласти договір оренди від 29.12.2014 в новій редакції, додаток 1 до додаткової угоди № 1 від 20.06.2022 до договору оренди землі від 29.12.2014.
20.06.2022 Кіцманська міська рада, як орендодавець уклала з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договір оренди землі в комплексі з розташованими на ній водним об'єктом.
Відповідно до пункту 2 даного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 26,3462 га, у тому числі земельна ділянка під водними об'єктами - 16,6328 га, ГТС - 6,8096 га, болота - 0,4777 га, сіножаті 2,4261 га, за кадастровим номером 7322588600:02:001:0129, цільове призначення якої для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Кіцманської міської ради, за межами населеного пункту Суховерхів Чернівецького району Чернівецької області.
Вказаний договір укладено на 10 (десять) років до 20.06.2032.
В рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування за №42022266010000245 від 01.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, проведено земельно - технічну експертизу.
На вирішення даної судової експертизи поставлено запитання, чи накладаються межі земельної ділянки за кадастровим номером 7322588600:02:001:0129 для рибогосподарських потреб площею 26,3462 га, яка розташована в адміністративних межах с. Суховерхів на межі території карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення «Совицькі понори», яка утворена рішенням Чернівецького облвиконкому від 17.03.1992 № 72 та рішенням 17-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 20.12.2001 №171-17/01 (зміна меж, розширення).
Згідно висновку експерта №СЕ-19/126-23/6760-ЗТ від 26.09.2023 межі земельної ділянки із кадастровим номером 7322588600:02:001:0129 для рибогосподарських потреб площею 26,3462 га, яка розташована в адміністративних межах с. Суховерхів частково накладаються на межі території карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення «Совицькі понори». Площа накладення становить 15,7469 га.
Чернівецькою окружною прокуратурою скеровано листа за №52/4-800вих-25 від 17.06.2025 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів (Міндовкілля) та Управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації про надання інформації щодо правових підстав - Управління при погодженні проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на карстово-спелеологічну пам'ятку природи місцевого значення «Совицькі понори».
Управління екології та природних ресурсів скерувала на адресу окружної прокуратури лист - відповідь за № ВИХ-577-25 від 23.06.2025, в якому зазначила, що управління погоджує і затверджує документацію із землеустрою відповідно до п. 3 ст. 186 Земельного кодексу України (із змінами від 28.04.2021 №1423-ІХ).
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України листом за №25/3-16/8838 від 24.06.2025 повідомило, що оскільки пам'ятка природи місцевого значення, то до Міндовкілля не надходив на погодження проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення карстово- спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення «Совицькі понори».
Окрім цього, у згаданому вище листі Міндовкілля роз'яснило порядок затвердження і погодження проектів землеустрою із організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, а також те, що пам'ятка природи належить до об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення, тому матеріали створення щодо нього відсутні.
Чернівецькою окружною прокуратурою скеровано листа за №52/4-801 вих-25 від 17.06.2025 до Державної служби геології України з питань геодезії, картографії та кадастру та Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про надання інформації щодо правового режиму внесення відомостей до Державного земельного кадастру про обмеження у використанні пам'ятки природи, винесення меж ПЗФ, тощо.
Відповідно до листа Державної служби геології України з питань геодезії, картографії та кадастру за № 10-28-0.212-5780/2-25 від 23.06.2025 надано роз'яснення щодо організації та встановлення меж території природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використані земель та їх режимоутворюючих об'єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам'яток садово- паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області за №10-24-0.22-1810/2-25 від 23.06.2025 встановлено, що відомості про обмеження щодо ландшафтного заказника «Совицькі понори» внесені на сусідню земельну ділянку за кадастровим номером 73225 8600:02:002:0003, площею 25,3031 га згідно розробленої документації із землеустрою, розробник якого ФОП Пилипчук 2024 рік, на підставі графічних матеріалів (додаються) із урахуванням листа Управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної військової адміністрації від 27.05.2024 №ВИХ-3 89-24.
Згідно листа Управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної військової адміністрації повідомило ФОП ОСОБА_2 про те, що відповідно до реєстру територій та об'єктів природно- заповідного фонду області, затвердженого рішенням XXII сесії Чернівецької обласної ради V скликання від 24.09.2008 №230-22/08, яким на цей час у своїй роботі керується управління, на території Чернівецького району розташована карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення «Совицькі понори» площею 21,5 га, яку створено (оголошено) рішенням Чернівецького облвиконкому від 17.03.1992 № 72 та рішенням 17-ї сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 20.12.2001 №171-17/01 відбулася зміна його меж (розширення).
У вказаному листі Управління зазначило, що відповідальним за збереження даного заповідного об'єкта є Суховерхівська сільська рад та одночасно повідомило, що оригінали правовстановлюючої документації (в тому числі планово-картографічні матеріали) знаходяться безпосередньо у користувача, відповідального за збереження об'єкта.
До листа Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 23.06.2025 додано також картографічний матеріал на 1 аркуші спелеокарстової пам'ятки природи місцевого значення (картографічний матеріал стосується лише розширення меж території пам'ятки природи, залишено поза увагою першочерговий план пам'ятки природи, який є невід'ємною частинною охоронного зобов'язання).
Також згідно змісту листа за № 2043 від 18.10.2024 року Кіцманська міська рада Чернівецького району Чернівецької області повідомила прокуратуру, що при виготовленні проекту землеустрою використовувались документи Державного архіву Чернівецької області, зокрема: - рішення Чернівецької обласної ради від 20.12.2001 за №171- 17/01 «Про розширення і вдосконалення природно-заповідного фонду Чернівецької області» з доданим до нього обґрунтуванням необхідності розширення спелеокарстової пам'ятки природи місцевого значення «Совицькі понори» за рахунок водойми «Торфи», що на території Суховерхівської сільської ради Кіцманського району; - рішення Кіцманської районної ради №78-20/01 «Про внесення пропозиції щодо розширення території та об'єктів ПЗФ району» з пропозицією розширити території пам'ятки природи «Совицькі понори» за рахунок водойми «Торфи»; - картографічні матеріали розширення меж території пам'ятки природи «Совицькі понори».
У зазначеному листі Кіцманська міська рада Чернівецького району Чернівецької області підсумувала, що на основі вихідних даних архівних документів було розроблено проект землеустрою, згідно з яким межі території пам'ятки природи «Совицькі понори» частково накладаються з земельною ділянкою з кадастровим номером 7322588600:02:002:0003, а спірна земельна ділянка з кадастровим номером 732258600:02:001:0129 (яка є основним предметом спору у справі №926/5604/23 в Господарському суді Чернівецької області) не включається до території об'єкту ПЗФ та навіть не межує із нею.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні меж даної пам'ятки природи місцевого значення залишилося поза увагою першочергове рішення, яким утворена карстово - спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення «Совицькі понори» - рішення Чернівецького облвиконкому від 17.03.1992 № 72, а також не враховані в повному обсязі межі пам'ятки природи.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з рішенням суду, третя особа ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що висновки суду не відповідають фактичним матеріалам справи, а саме самому Проєкту землеустрою, який, в свою чергу, є основним документом для прийняття рішення про законність чи не законність його затвердження сесією Кіцманської міської ради і який свідомо не був долучений до матеріалів справи Позивачем та не був досліджений при розгляді справи, як доказ. В Проєкті землеустрою, в переліку територій природно - заповідного фонду місцевого значення, межі яких змінюються (а.с. 19-20) чітко зазначена площа в 3,5 га і вже після змін - 21,5га. Тобто, були враховані всі прийнятті рішення, на підставі яких було утворено карстово-спелеологічну пам'ятку природи місцевого значення «Совицькі понори» та в подальшому збільшено. Позивач вважає висновок експерта неналежним та недопустимим доказом в адміністративній справі, оскільки, на його думку, експерт був обмежений матеріалами кримінального провадження і вже встановленими обставинами справи.
Також вказує, що позов був поданий поза межами строку звернення до адміністративного суду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що до природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Частиною 2 ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням, серед яких землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі водного фонду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Правовий режим земель природно-заповідного фонду визначається Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про природно-заповідний фонд України» та іншими нормативно-правовими актами. Законодавством встановлено спеціальні обмеження щодо використання таких земель, що обумовлено їх особливим природоохоронним статусом.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
Статтею 60 зазначеного Закону передбачено, що особливій охороні підлягають природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.
Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду забороняється діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів або перешкоджати їх використанню за цільовим призначенням.
Крім того, стаття 9 цього Закону визначає, що використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду допускається виключно для природоохоронних, науково-дослідних, рекреаційних, освітніх та інших цілей, що не суперечать їх призначенню.
Отже, використання земель природно-заповідного фонду допускається лише за умови дотримання встановленого законодавством режиму охорони та використання таких територій.
Як встановлено судом, Карстово-спелеологічна пам'ятка природи місцевого значення «Совицькі понори» знаходиться на землях комунальної власності Кіцманської міської ради Чернівецької області в адміністративних межах с. Суховерхів.
Згідно зі ч. 2 ст. 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій, ніж визначені в ч. 1 ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно - заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Відповідно до ст. 28 зазначено Закону на території пам'яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь - яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного його стану.
Окрім цього, власники або користувачі земельних ділянок, водних на інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Відповідно до ст. 43 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» № 2456-ХІІ землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі, їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно- заповідного фонду.
Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.
Отже, зі змісту вищезазначених правових норм вбачається, що для забезпечення режиму охорони та збереження природно-заповідного фонду власники або користувачі такого об'єкту зобов'язані вжити всіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) меж територій природно-заповідного фонду, установлення охоронних зон тощо.
Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
За змістом ст. 2 Закону України «Про землеустрій», землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Статтею 19 зазначеного Закону передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належить організація і здійснення землеустрою та вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Статтею 20 Закону України «Про землеустрій» визначено (окрім іншого), що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості ) меж земель, обмежених у використанні і обмежених(обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути.)
Підставою для здійснення землеустрою відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій» є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Згідно із ст. 25 Закону України «Про землеустрій» одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи місцевого самоврядування.
Статтею 47 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об ' єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико - культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Відповідно до пунктів 34, 37 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об'єктів тваринного світу.
Отже законодавством передбачена обов'язковість організації і встановлення меж територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також проведення робіт із внесення меж об'єктів природно - заповідного фонду та їх закріплення в натурі (на місцевості).
При цьому, проект землеустрою щодо винесення меж природно - заповідного фонду повинен відповідати проекту його створення, тобто, при винесенні меж природно - заповідного фонду в натурі, слід враховувати і дотримуватись меж, визначених у проекті створення об'єкта.
Проект створення природно - заповідного фонду визначає основні параметри та межі території, яка буде охоронятися як такий об'єкт, а проект землеустрою щодо винесення меж природно - заповідного фонду має на меті перенести ці межі з проектної документації на місцевість, закріпивши їх у натурі.
Відповідність цих двох проектів означає, що винесені межі повинні точно відповідати межпм, визначеним у проекті створення природно - заповідного фонду, включаючи всі поворотні точки, кути та інші характерні ознаки.
Зазначена відповідність обумовлена тим, що будь-які відхилення від проектних меж можуть призвести до порушення режиму охорони природно - заповідного фонду, конфліктів з землекористувачами та інших негативних наслідків.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що під час винесення меж карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення «Совицькі понори» не було належним чином враховано рішення Чернівецького обласного виконавчого комітету від 17.03.1992 №72, яким цей об'єкт було створено.
Крім того, згідно з висновком експерта №СЕ-19/126-25/3764-ЗТ від 16.05.2025 встановлено часткове накладення меж, визначених у проекті землеустрою, на межі території пам'ятки природи, визначені матеріалами Міндовкілля. Площа такого накладення становить 3,0223 га.
Наведені обставини свідчать про наявність розбіжностей між межами, визначеними у проекті створення об'єкта природно-заповідного фонду, та межами, встановленими у проекті землеустрою, затвердженому рішенням Кіцманської міської ради від 26.09.2024 №284/9.
За таких умов колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи зазначене рішення, Кіцманська міська рада діяла з порушенням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, земельного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд.
Відповідно, внесені на підставі цього рішення відомості до Державного земельного кадастру щодо обмежень у використанні земель за обліковим номером 006:100500:00000003 також ґрунтуються на акті, прийнятому з порушенням законодавства.
Оскільки вимога про скасування таких відомостей є похідною від вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, вона підлягає вирішенню з урахуванням результатів розгляду основної позовної вимоги.
Так, внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо встановлення обмежень у використанні земельної ділянки здійснюється на підставі відповідних рішень уповноважених органів та документації із землеустрою. Відтак, у разі встановлення судом протиправності рішення органу місцевого самоврядування, яке слугувало правовою підставою для внесення таких відомостей, відсутні правові підстави для подальшого існування відповідних записів у Державному земельному кадастрі.
За таких обставин скасування оскаржуваного рішення Кіцманської міської ради зумовлює необхідність усунення правових наслідків його прийняття, у тому числі шляхом скасування внесених на його підставі відомостей про обмеження у використанні земель, оскільки їх існування без належної правової підстави суперечило б вимогам законодавства та принципу законності у сфері публічно-правових відносин.
Оцінюючи довід апеляційної скарги про недослідження судом проекту землеустрою та врахування при його розробленні всіх рішень щодо створення і розширення об'єкта природно-заповідного фонду, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення прокурора до суду стало встановлення невідповідності меж карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення «Совицькі понори», визначених у проекті землеустрою, межам, передбаченим актами її створення - рішенням Чернівецького облвиконкому №72 від 17.03.1992 та рішенням Чернівецької обласної ради №171-17/01 від 20.12.2001.
Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до встановлення меж таких територій у натурі вони визначаються відповідно до проектів їх створення. Отже, межі, визначені у проекті землеустрою, мають відповідати первинній документації щодо створення об'єкта.
Суд першої інстанції встановив наявність розбіжностей між такими межами, що підтверджується, зокрема, висновком судової земельно-технічної експертизи. Водночас апелянт не надав доказів, які б спростовували встановлену невідповідність координат і конфігурації меж, а відтак наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків експерта та наявності суперечностей між експертними висновками з огляду на таке.
Відповідно до статей 72, 73 КАС України висновок експерта є належним доказом у справі, якщо він містить відомості щодо обставин, які входять до предмета доказування.
При цьому предметом висновку експерта можуть бути обставини, встановлення яких потребує спеціальних знань.
З матеріалів справи вбачається, що земельно-технічна експертиза №CE-19/126-23/6760-ЗТ від 26.09.2023 проведена шляхом зіставлення координат земельної ділянки з кадастровим номером 7322588600:02:001:0129 з координатами проєкту створення карстово-спелеологічної пам'ятки природи місцевого значення «Совицькі понори».
Згідно з указаним висновком експерта межі зазначеної земельної ділянки частково накладаються на межі території цієї пам'ятки природи, при цьому площа такого накладення становить 15,7469 га.
Посилання апелянта на наявність суперечностей між експертними висновками не спростовують установлених судом обставин, оскільки такі висновки виконані щодо різних предметів дослідження, а відтак не виключають один одного. За таких обставин підстав для сумніву в належності та допустимості висновку земельно-технічної експертизи суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду обчислюється з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення прокурора стали результати земельно-технічної експертизи №СЕ-19/126-25/3764-ЗТ від 16.05.2025, які вперше встановили протиправність оскаржуваного рішення щодо накладення меж території природно-заповідного фонду.
Отже, перебіг строку звернення до суду почався саме з моменту отримання висновку експерта, а не з дати прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, справа стосується охорони об'єкта природно-заповідного фонду та захисту публічних екологічних інтересів держави.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо пропуску строку звернення з цим позовом.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.