Справа №:755/17688/21
Провадження №: 2/755/5249/26
"17" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -
До Дніпровського районного суду м. Києва звернулась представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.
Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 80 355,12 грн, інфляційні втрати у сумі 10 041,22 грн та 3% річних у сумі 4 872,05 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ТОВ «Євро-Реконстукція» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 . Користувачами послуг та мешканцями квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Відповідачі своєчасно з грудня 2017 року не вносили плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення та з червня 2017 року не вносили плату за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого станом на 01 вересня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 80 355,12 грн, з яких 23 461,45 грн - за послуги з централізованого опалення; 56 893,67 грн - за послуги з гарячого водопостачання. Посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 10 041,22 грн та 3% річних у розмірі 4 872,05 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Копії ухвали суду про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданими до неї документами відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 отримано 29 листопада 2021 року та ОСОБА_2 - отримано 21 січня 2022 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 47-51).
Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем ОСОБА_6 отримано не було, конверт разом з надісланими документами повернулися до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 52).
Повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 також здійснювалось через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідачі не скористалися своїм правом та не направили до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. (а.с. 26)
За відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, ОСОБА_5 з 29 листопада 1973 року, ОСОБА_2 з 14 грудня 1989 року та ОСОБА_3 з 30 червня 1994 року, ОСОБА_4 з 21 червня 1990 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 39-42).
Таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги» вказані відповідачі є споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
За приписами статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 26 квітня 2004 року № 1875-ІV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Судом установлено, що 23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) позивачем опубліковано повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511)).
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Отже, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є споживачами послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення, які надавалися позивачем, без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому останні не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.
Суд враховує, що відповідачі не надали суду доказів того, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі як до будинку будинку АДРЕСА_1 , так і безпосередньо до квартири АДРЕСА_4 .
При цьому, відповідачі не зверталися до ТОВ «Євро-Реконструкція», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про не проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Судом враховано, що матеріалами справи підтверджено факт реєстрації місця проживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 39-42)
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 вересня 2019 року по справі № 335/479/17 та постанові від 21 жовтня 2019 року по справі № 756/10344/14.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідачі, споживаючи комунальні послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пунктом 56 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690, та статтею 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як споживачі послуг, з грудня 2017 року своєчасно не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення та з червня 2017 року за отримані послуги з гарячого водопостачання.
Згідно розрахунку суми боргу та бухгалтерської довідки, наданих ТОВ «Євро-реконструкція», за період з грудня 2017 по 01 вересня 2021 року утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 23 461,45 грн та за послуги з гарячого водопостачання за період з червня 2017 по 01 вересня 2021 року у розмірі 56 893,67 грн. (а.с.7-8, 9-10)
Таким чином, позивач довів наявність договірних зобов'язань відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по оплаті наданих позивачем комунальних послуг, відповідно до умов договору приєднання та за встановленими тарифами. Відповідачі послуги отримали і не оплатили їх у повному розмірі, мають заборгованість в оплаті.
Окрім основної суми заборгованості, позивач також просить стягнути 3 % річних та інфляційні втрати на весь розмір заборгованості.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК)
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
Згідно розрахунку суми боргу, наданого ТОВ «Євро-реконструкція» інфляційна складова боргу за централізоване опалення та послуги з гарячого водопостачання за період з грудня 2017/червня 2017 по 01 вересня 2021 року становить 10 041,22 грн та 3 % річних за період з грудня 2017/червня 2017 по 01 вересня 2021 року становить 4 872,05 грн.
Судом перевірено правильність здійснення розрахунку інфляційної складової боргу та 3 % річних та враховано той факт, що відповідачами свого контррозрахунку надано не було.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 70-80 ЦПК України.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачами не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов'язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позивач довів наявність договірних зобов'язань відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по оплаті наданих позивачем комунальних послуг, відповідно до умов договору приєднання та за встановленими тарифами. Відповідачі послуги отримали і не оплатили їх у повному розмірі, мають заборгованість в оплаті.
Вказані відповідачі не довели наявності підстав для звільнення їх від обов'язку сплатити за надані комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг за спірний період. Тому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - споживачів послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідачі, як сторони, що послуги отримали, але не виконали свої зобов'язання, допустили прострочення в оплаті, - зобов'язані сплатити позивачу за надані ним послуги, що є підставою для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Євро-Реконструкція» в частині вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.
Предметом судового спору в даній справі є також стягнення заборгованості зі споживачів послуг ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що надаються позивачем за адресою квартири АДРЕСА_2 .
В позовній заяві стверджується, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримують послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті, на адресу позивача жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг по договору від відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Одним із принципів цивільного процесуального судочинства є те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами, вживає заходів для виконання ними їх обов'язків. (ст. 12 ЦПК України)
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).
Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами першою, шостою, сьомою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Разом з тим, як убачається з Інформації щодо реєстрації місця проживання особи, в ІТС «Реєстр територіальної громади м.Києва» ОСОБА_1 , ОСОБА_6 не знайдено (а.с. 38, 43). Докази реєстрації та/або проживання вказаних відповідачав за адресою: АДРЕСА_3 в матеріалах спарви відсутні.
Докази укладання з відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_6 договору про надання пслуг за адресою: АДРЕСА_3 в матеріалах спарви також відсутні.
Також позивачем не подано до суду доказів на підтвердження належності особового рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , за яким обліковується заборгованість, саме відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ..
Отже, позивачем не подано до суду жодного доказу в розумінні ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження того, що заявлені у справі відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є споживачами житлово-комунальних послуг позивача.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , відшкодування судових витрат з вказаних відповідачів не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (ЄДРПОУ 37739041, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20) до ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зазначене в позовній заяві місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зазначене в позовній заяві місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з грудня 2017 року станом на 01 вересня 2021 року в розмірі 23 461,45 грн, 3% річних - 1 394,05 грн, інфляційні втрати - 2 756,05 грн, заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої водопостачання за період з червня 2017 року станом на 01 вересня 2021 року в розмірі 56 893,67 грн, 3% річних - 3 478,00 грн, інфляційні втрати - 7 285,17 грн.
В частині позовних вимог до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 567,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 567,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 567,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 567,50 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: