Справа №:755/2946/26
Провадження №: 2-аз/755/32/26
"16" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в межах розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року поновлено позивачу пропущений строк для звернення з позовом до суду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
05 березня 2026 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано до суду заяву про забезпечення позову, яку 16 березня 2026 року відділом документообігу суду передано в провадження судді на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13 березня 2026 року.
В поданій заяві позивач ОСОБА_1 просить суд: «вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови №Б/2241 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 19 січня 2025 року про стягнення штрафу, що знаходиться на виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві до набрання законної сили рішення Дніпровського районного суду міста Києва.»
Суддя, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 3 частини першої статті 153 КАС України встановлено, що заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно із частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Одним з видів забезпечення позову в адміністративній справі є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (пункт 5 частини першої статті 151 КАС України).
Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить суд: «визнати протиправною та скасувати постанову №Б/2241 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 19 січня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 на підставі якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмір 17 000,00 гривень. Справу про адміністративне правопорушення закрити.»
Оскаржуваною постановою відносно позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відкриття виконавчого провадження може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача у вигляді стягнення не лише суми стягнення, а й суми виконавчого збору, крім того, виконання стягнення до судового рішення спричинить порушення конституційного права позивача володіти і розпоряджатись власністю, яка йому належить, тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі за позовом, а також, може призвести до того, що намір позивача захистити свої права та інтереси, які позивач вважає порушеними, в даному провадженні не буде реалізовано, у разі реалізації його майна з метою стягнення відповідних коштів.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 07.04.2020 у справі № 826/13413/18.
Враховуючи природу принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто, необхідною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову є одна з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення; а також наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
За матеріалами справи вбачається, що 19 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № Б/2241 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення на позивача штрафу у сумі 17 000,00 грн. При цьому, на підставі частини другої ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення, буде стягнуто у подвійному розмірі - 34 000,00 грн.
Відомостей про сплату штрафу у сумі 17 000,00 грн відповідно до постанови від 19 січня 2025 року № Б/2241 матеріали справи не містять.
05 лютого 2026 року старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції К. Олександровою винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання постанови № Б/2241 від 19 січня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
Цього ж числа державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 3 400,00 грн.
Також, 05 лютого 2026 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37 769,00 грн.
Ураховуючи викладене вище, проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки невжиття таких заходів може мати наслідки заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення у разі задоволення позову, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб, зазначений у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим у разі задоволення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 294 КАС України, суд -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 січня 2025 року № Б/2241 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: