ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5568/26
провадження № 1-кс/753/777/26
"12" березня 2026 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100020000763 від 10.03.2026 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Нова Борова, Володарсько-Волинського р-н, Житомирської обл., з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у нарколога та психіатра не перебуваючого, раніше судимого:
- 06.02.2026 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,-
До слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва, за погодженням з прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , звернулась слідча СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_6 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100020000763 від 10.03.2026 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
В обґрунтування клопотання, слідча посилається на те, що у провадженні СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026100020000763 від 10.03.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_4 10.03.2026 приблизно о 17 год. 45 хв., в невстановленому досудовим розслідуванням місці, виник протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання, без мети збуту.
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, ОСОБА_4 , за допомогою мобільного додатку «Телеграм», який був встановлений на належному йому мобільному телефоні, через чат-бот « ІНФОРМАЦІЯ_2 », домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою щодо придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,5 г, сума замовлення 420 грн. Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_4 10.03.2026 отримав фотозображення місцезнаходження «закладки» - схованки з психотропною речовиною з координатами 50.395980 30.603437.
Після чого, 10.03.2026 приблизно об 19 год. 48 хв., за адресою: м. Київ, вул. Зарічна, неподалік будинку 16, працівниками поліції було затримано ОСОБА_4 , у якого було виявлено та в подальшому вилучено згорток ізоляційної стрічки білого кольору, всередині з прозорим поліетиленовим пакетом з кристалоподібною речовиною, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,428 г, яку ОСОБА_4 , умисно незаконно, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995, «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ № 589 від 03.06.2009, придбав та зберігав, протягом року після засудження за цією статтею, для власного вживання без мети збуту.
PVP, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Відповідно до Таблиці № 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», до 0,15 г 4-ММС вважається невеликим розміром, а від 1,5 г до 15 г - великим розміром, а від 15,0 г і більше - особливо великим розміром.
Таким чином, маса особливо небезпечної психотропної речовини PVP в наданій речовині, що становить 0,428 г, є достатньо для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
11.03.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Органом досудового розслідування та стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 з вчиненням даного кримінального правопорушення та виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Зокрема, причетність ОСОБА_4 , до вчинення вказаного злочину підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: - рапортом про виявлення кримінального правопорушення; - протоколом затримання ОСОБА_4 ; - протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; - протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; - висновком експертизи №19/111-25/28127-НЗПРАП від 04.11.2025; - іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, просить слідчого суддю врахувати, що встановлені наразі ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, у своїй сукупності вказують на те, що обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , враховуючи те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Зокрема ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років. Усвідомлюючи реальність можливого покарання, яке передбачене за вчинення інкримінованого йому злочину, останній може умисно переховуватись від суду, з метою уникнення покарання.
Підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показів про обставини злочину та створення перешкоди у встановленні усіх обставин скоєного кримінального правопорушення та дотримання вимог ст. 23 КПК України в судовому засіданні.
Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, ОСОБА_4 раніше засуджений за кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин та зібрані у ході досудового розслідування докази дають достатні підстави вважати, що підозрюваний займається незаконним обігом наркотичних засобів протягом тривалого часу, а тому перебування його на волі може посприяти вчиненню ним і в подальшому кримінальних правопорушень в сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Також слід врахувати, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, не має постійного джерела доходу, є особою, що досягла повноліття, не має на утриманні інших осіб, без будь-яких фізичних чи психічних вад, без постійного місця проживання в м. Києві, тому на даний час відсутні будь-які переконливі дані або застереження, які б унеможливлювали перебування його під вартою.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні цілодобово залишати житло, не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків або вчинити інші кримінальні правопорушення.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків, на думку слідчої є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі може привести до того, що перебування на волі ОСОБА_4 , який усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинений злочин, надасть можливість йому уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду, слідчого, прокурора та використати ситуацію, яка склалась в країні, на власну користь, оскільки на даний час військова агресія російської федерації проти України суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
Ураховуючи санкцію кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та беручи до уваги, що підозрюваний раніше засуджений, до ОСОБА_4 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його майнового стану та процесуальної поведінки, слід визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 10 (десяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КК України.
З огляду на викладене, просить слідчого суддю застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, з визначенням застави в розмірі 10 (десяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав викладених у ньому та просив задовольнити, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, з утриманням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» із застосуванням застави.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив застосувати більш м'який запобіжний захід.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та зазначив, що підозра є необґрунтованою, а ризики недоведеними. Вважає, що прокурором не доведено, що ОСОБА_4 має намір ухилятися від органу досудового розслідування, впливати на свідків, чи вчинити інший злочин. Водночас захисник зазначив, що підозрюваний ОСОБА_4 визнає свою вину, є учасником бойових дій, а також вказав, що вживання ним заборонених речовин було зумовлене незадовільним психологічним та фізичним станом підозрюваного.
З огляду на викладене, захисник просив слідчого суддю відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Зі змісту частини 1 статті 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.
При розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя зобов'язаний перевірити відповідність цього клопотання вимогам ч.1 ст.184 КПК України. Яка передбачає, що клопотання про застування запобіжного заходу повинно обов'язково містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026100020000763 від 10.03.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України (а.с. 7).
10.03.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку ст. 208 КПК України, як особу, підозрювану у вчиненні злочину (а.с. 8-10).
11.03.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України (а.с. 28-29).
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України віднесено до нетяжких злочинів, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які має вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість підозри.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами, а саме: протоколом допиту підозрюваного від 10.03.2026 року (а.с. 15-16), протоколом допиту свідка від 11.03.2026 року (а.с. 17), протоколом допиту свідка від 11.03.2026 року (а.с. 18), протоколом огляду від 11.03.2026 року (а.с. 21-23), висновком експерта № СЕ-19/111-26/12758-НЗПРАП від 11.03.2026 року (а.с. 24-28), та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії").
Ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду є високим, оскільки підозрюваний не має законних засобів існування (не працевлаштований), не має міцних соціальних зв'язків (не одружений, дітей не має). Водночас стан здоров'я підозрюваного не виключає можливість перебування його під вартою.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю інформації про матеріальний, соціальний стан особи та інше. Так у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування».
Підозрюваний усвідомлює, що він вчинив умисний нетяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 3 (трьох) років, тяжкість покарання та його невідворотність можуть спонукати останнього до зміни місця його перебування. А відтак, суд приходить до висновку, що ризик переховування є реальним.
Що стосується посилання слідчого та прокурора на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може впливати на свідків, знаючи місце їх проживання, то слідчий суддя зазначає, що в судовому засіданні даний ризик не знайшов свого підтвердження. Сама лише наявність у підозрюваного інформації про місце проживання свідків само собою не підтверджує ризик незаконного впливу на них.
Крім того, прокурором було доведено існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), в якому підозрюється ОСОБА_4 оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підозрюваний не працює, не має постійного джерела прибутку та схильний до вчинення злочинів.
Також, слідчим суддею враховуються данні про особу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який раніше є судимою особою, характер інкримінованого кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, а також те, що він є учасником бойових дій.
Наявність у підозрюваного посвідчення учасника бойових дій саме по собі не свідчить про відсутність або зменшення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та не є підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу.
Прокурором у судовому засіданні було доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Доказів, які б вказували на те, що інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, може забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків і запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, стороною захисту суду не надано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оскільки в судовому засіданні доведено необхідність застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, останньому також підлягає визначення розміру застави в порядку передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України з покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, тяжкість вчиненого правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України у межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі 33 280,00 грн. у національній грошовій одиниці, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя покладає на підозрюваного наступні обов'язки: 1. Прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2. Не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4. Утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100020000763 від 10.03.2026 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08.05.2026 року включно, з утриманням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 10.03.2026 року з 20 год. 10 хв.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 10 (десяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: у розмірі 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці.
Підозрюваний або заставодавець мають у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки:
1.Прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2.Не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3.Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4.Утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на СВ Дарницького УП ГУНП в м. Києві.
Копію ухвали вручити негайно підозрюваному, захиснику, прокурору та направити для виконання в Державну установу "Київський слідчий ізолятор" для виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали складений та проголошений 17.03.2026 року о 16 год. 30 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1