ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2586/26
провадження № 2-а/753/114/26
17 березня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - Рябоконя В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 27 грудня 2024 року серії 2КІ № 0000416229, винесеної головним спеціалістом-інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бобровим Євгеном Юрійовичем, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що інспектор з паркування при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував наявність у позивачки пільги щодо безоплатного паркування як у водія, який перевозить особу з інвалідністю, що підтверджується відповідним посвідченням особи, що отримує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю». Також позивачка вказує, що на наданих інспектором фотоматеріалах відсутні докази розташування автомобіля позивача саме на місці, майданчику або в зоні стоянки транспортних засобів, на яких беруть оплату за паркування, а на фото автомобіль зображений без прив'язки до знаку 5.43 та таблички до знаку 7.14. Крім цього позивачка посилається на положення статті 38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 лютого 2026 року позовну заяву передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху.
20 лютого 2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2026 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення з позовом до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 753/2586/26, призначено у справі судове засідання на 12 березня 2026 року.
05 березня 2026 року Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач вказує, що (1) позивач не має пільг щодо сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки оскаржувана Постанова є актом індивідуальної дії, який стосується прав та законних інтересів ОСОБА_1 , а не її дитини, що унеможливлює застосування вказаної норми Закону; (2) відповідно до примітки до статті 152-1, місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою. Як вбачається з матеріалів фотофіксації, майданчик для паркування облаштовано відповідними дорожніми знаками та інформаційною табличкою про спосіб постановки ТЗ, вартість, порядок та спосіб оплати. Майданчик для паркування № А1020 розрахований на розміщення 99 автомобілів. Також, на зазначеному майданчику для безоплатного паркування транспортних засобів виділено 10 місця, що становить 10% від загальної кількості місць; (3) відповідно до пункту 5 Порядку № 585 безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю». Відповідно до матеріалів фотофіксації оскаржуваної постанови, знак «Водій з інвалідністю» відсутній як спереду, так і ззаду транспортного засобу, також відсутні документи (копії таких документів), що посвідчують право на безоплатне паркування транспортного засобу, передбачені пунктами 4 і 5 Порядку № 585 які розміщені в салоні авто на видному місці; (4) транспортний засіб позивача розміщено поза межами зарезервованих спеціальних місць для паркування, без знаку «Водій з інвалідністю», тобто, позивач добровільно не скористалась своїм правом на пільгу, а тому її права діями Департаменту не порушені. Позивач не виконала жодної з умов надання пільги щодо безоплатного користування майданчиком, які передбачені Порядком 585; (5) пільга надається водіям, які перевозять осіб з інвалідністю. Доказів того, що позивач перевозила особу з інвалідністю матеріали справи не містять, а сам факт наявності у позивача сина, який є особою з інвалідністю - не підтверджує перевезення його станом на момент винесення спірної постанови та не наділяє позивача правом безкоштовного паркування; (6) інспектор з паркування не наділений доступом до реєстрів, з яких можна встановити наявність в особи пільг щодо оплати паркування.
Отже, відповідач вважає, що інспектор повністю дотримався норм чинного законодавства України при винесені оскаржуваної постанови.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановив суд, згідно з Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000416229 від 27 грудня 2024 року (далі - постанова), головний спеціаліст - інспектор з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бобров Євген Юрійович зафіксував, що транспортний засіб HONDA JAZZ номерний знак НОМЕР_1 , який 27 грудня 2024 року об 11 годині 13 хвилині на пл. Спортивна, 1 в м. Києві залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 152-1 КУпАП.
Позивач, вважаючи винесену постанову про адміністративне правопорушення протиправною, звернувся із вказаним позовом до суду.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як передбачено статтею 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 44-3, частиною другою статті 52, статтями 53, 53-1, 54, частиною першою статті 56, статтями 92, 99 (якщо правопорушення вчинено громадянином), статтею 104, частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), статтями 127-2, 141, 142, 152, частинами першою - п'ятою та восьмою статті 152-1, статтею 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 188-56, 197, 198 цього Кодексу.
Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування. (частина третя статті 219 КУпАП).
Рішенням Київської міської ради від 05 жовтня 2023 року № 7112/7153 «Про впорядкування питань щодо діяльності інспекторів з паркування в місті Києві» уповноважено посадових осіб (інспекторів з паркування) Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Отже, головний спеціаліст - інспектор з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бобров Євген Юрійович наділений повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення на підставі КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно матеріалів фотозйомки, транспортний засіб позивача HONDA JAZZ номерний знак НОМЕР_1 , 27 грудня 2024 року за адресою пл. Спортивна, 1 в м. Києві перебував на майданчику для паркування транспортних засобів А1020. Майданчик для паркування облаштовано відповідними дорожніми знаками та інформаційною табличкою про спосіб постановки ТЗ, вартість, порядок та спосіб оплати.
Відповідно до примітки до статті 152-1 під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Наявними матеріалами підтверджується, що вказаний транспортний засіб перебував нерухомо і без оплати на майданчику більше, ніж 10 хвилин, доказів внесення оплати за паркування транспортного засобу позивач не надала.
Водночас відповідно до частини одинадцятої статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» порядок надання пільг власникам транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів), визначається Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено пунктом 2 Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від від 25 травня 2011 року № 585 (далі - Порядок № 585), право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 585 документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.
Пунктом 5 Порядку № 585 передбачено, що безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
Відповідно до матеріалів фотофіксації оскаржуваної постанови, знак «Водій з інвалідністю», а також документи (копії таких документів), що посвідчують право на безоплатне паркування транспортного засобу, передбачені пунктами 4 і 5 Порядку № 585 не були розміщені на автомобілі і в салоні автомобіля на видному місці. Також транспортний засіб позивача було розміщено поза межами місць для розміщення транспортних засобів особами з інвалідністю та транспортних засобів, якими керують особи, що перевозять осіб з інвалідністю.
Водночас, суд враховує, що позивач є особою, яка перевозить особу з інвалідністю, та має право на безоплатне паркування, що підтверджується посвідченням особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».
Доводи відповідача про відсутність доказів, що позивач перевозила особу з інвалідністю суд відхиляє, оскільки як вказувалося вище до таких осіб пунктом 4 Порядку № 585 віднесено осіб, які мають посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу.
На переконання суду недотримання порядку користування пільгою не може позбавляти особу права на використання такої.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Держава, встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб, не вправі в подальшому притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов'язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування та не є пропорційним меті адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 152-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 152-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова від 27 грудня 2024 року підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України суд не вбачає підстав для покладення судових витрат на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 241-245, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушеня правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) в автоматичному режимі серії 2КІ № 0000416229 від 27 грудня 2024 року, винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бобровим Євгеном Юрійовичем, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корп. 2, ідентифікаційний код 34926981).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 17 березня 2026 року.
Суддя Олександр ЯКУСИК