Справа № 120/1247/25 Головуючий у 1-й інстанції: Свентух Віталій Михайлович
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
17 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач, ПФУ) про визнання протиправною його бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, пов'язані з реалізацією пенсійних прав позивача.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії було повернуто позивачу.
Повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з вимог пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) констатуючи, що позов підписано від імені позивача ОСОБА_1 не ним особисто, а іншою особою, а оскільки текст позовної заяви не містить жодної інформації про її підписання представником, то зазначене унеможливлює встановлення особи, яка її підписала, та перевірку наявності у неї відповідних повноважень.
Не погодившись із ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду з вимогою скасувати зазначену ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі №120/1247/25.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, 03 квітня 2025 року, 05 травня 2025 року та 18 червня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції від 31 січня 2025 року було повернуто апелянту на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.
Повертаючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вони вважаються не підписаними належним чином, оскільки підпис, проставлений у скаргах, істотно відрізняється від зразка підпису ОСОБА_1 , який міститься на копії довіреності від 31.01.2020 року.
Крім того, подані процесуальні документи (ані позовна заява, ані апеляційна скарга) не містили відомостей про їх підписання представником, що унеможливлювало встановлення особи, яка їх підписала, та перевірку наявності у неї відповідних повноважень.
В ухвалі від 18 червня 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд також зауважив, що аналогічні процесуальні порушення неодноразово мали місце у справах за участю ОСОБА_1 , у зв'язку з чим його позовні заяви та апеляційні скарги раніше поверталися судами, зокрема у справах №120/6406/21-а, №120/6038/22, №120/325/23, №120/6044/24. Крім того, у межах цієї справи апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції від 31 січня 2025 року вже поверталися ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025, 03.04.2025 та 05.05.2025.
З огляду на зазначене апеляційна скарга повернута, як підписана особою, повноваження якої не підтверджені.
Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, позивач подав касаційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
Постановою Верховного Суду від 29.01.2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №120/1247/25 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повертаючи для продовження розгляду суд касаційної інстанції виходив з того, що у матеріалах справи міститься копія повернутої позивачу апеляційної скарги, у лівому верхньому куті якої міститься підпис особи, яка її подала - ОСОБА_1 , такий підпис здійснено і в кінці скарги та вони схожі.
При цьому норми КАС не містять положень, які б зобов'язували особу, яка звертається до суду з відповідним процесуальним документом, надавати суду доказ автентичності власного підпису, який міститься в такому документі.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 09 травня 2024 року у справі № 120/9094/22, від 26 вересня 2023 року у справі № 120/3185/22-а, від 28 березня 2023 року у справі № 120/2708/22-а.
Посилаючись на наявну в матеріалах справи копію довіреності від 31.01.2020 року, у якій міститься підпис ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанцій дійшов передчасних висновків, що вказаний документ є неналежним доказом автентичності підпису апелянта.
З огляду на відсутність у матеріалах справи оригіналу довіреності від 31.01.2020 року, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для беззаперечного висновку про те, що апеляційна скарга не підписана особою, яка її подала. Крім того, наявна у справі копія зазначеної довіреності є неналежної якості, що унеможливлює використання її як достовірного зразка підпису.
Помилковим є посилання суду апеляційної інстанції й на те, що до аналогічних висновків (щодо повернення за таких підстав) дійшли суди першої та апеляційної інстанцій, оскільки відповідно до статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не позиції сформовані судами нижчих інстанцій.
Таким чином, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та всупереч усталеній практиці Верховного Суду.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що до суду апеляційної інстанції була подана апеляційна скарга, яка не була підписана, особою, що її подала, а тому суд цієї інстанції прийшов до хибного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.
Ураховуючи наведене, суд виснував, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року - скасуванню.
Продовжуючи розгляд справи, Сьомий апеляційний адміністративний суд виходячи з ідентичності форм та аналізу обгрунтованості змісту поданих ОСОБА_1 процесуальних документів (позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги), колегія суддів дійшла висновку, що оскільки судом касаційної інстанції, як зазначено вище, вже було надано правову оцінку правомірності повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , а позовну заяву судом першої інстанції повернуто з подібних підстав, то колегія суддів, без зайвого повторення вищенаведених порушень, як уже допущених судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали від 31.01.2025 року, в цілому, вказує лише на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність такої ухвали наведеній практиці Верховного Суду.
Виходячи з вищенаведеного, відсутні підстави вважати, що до суду першої інстанції була подана позовна заява, яка не була підписана, особою, що її подала, а тому суд дійшов хибного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 17 березня 2026 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.