Справа № 640/12512/21 Суддя (судді) першої інстанції: Самойлюк Г.П.
17 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОЛО-19" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АПОЛО-19" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00005280702 від 13.01.2021 року, № 00242750702 від 02.04.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач позбавив позивача прав, передбачених ст. 20 ПКУ, порушив вимоги ст. 44, 78, 85 ПКУ, не дотримався строків направлення запитів на отримання копій документів, що призвело до зазначення в акті перевірки хибних висновків в частині відсутності первинних документів та непризначення повторної перевірки з питань, які не були фактично досліджені при перевірці, що фактично призвело до винесення неправомірних за своєю суттю податкових повідомлень-рішень. Фактично податковим органом проігноровано положення ПКУ та прийняло ППР про нібито безпідставність включення до складу податкового кредиту ПДВ на суму 142545 грн. всупереч тому, що жодних запитів та документів щодо неправомірного віднесення до податкового кредиту 142545 грн. контролюючим органом не направлялось, а самі документи наявні у позивача, що є порушенням Порядку № 727, ст. 20. 44 ПКУ. До акту перевірки додано перелік зареєстрованих позивачем податкових накладних за результатами господарських операцій, а також перелік податкових накладних, складених постачальниками товарів/робіт/послуг на ім'я ТОВ «АПОЛО-19». Всі податкові накладні складені відповідно до вимог податкового законодавства, їх реєстрація не зупинена, не скасована, не віднесена до ризикових операцій або іншим чином не припинена. Крім того, у позивача наявний ланцюг постачання, матеріальні та інші ресурси, необхідні для здійснення господарських операцій. Крім того, жодної інформації щодо проведення зустрічної перевірки, направлення запитів контрагентам не підтверджено актом або доданими документами.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління Державної податкової служби у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року та від 11 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АПОЛО-19" (ідентифікаційний код 43376822) відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює господарську діяльність за наступними кодами КВЕД: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний).
20 листопада 2020 року Головним управління Державної податкової служби у місті Києві, на підставі пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПКУ, видано наказ № 644-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АПОЛО-19» з 24.11.2020 по дату звершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів. Перевірку проведено з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за березень, квітень, червень, липень, серпень 2020 року у Головному управлінні ДПС за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 2, кім. 205.
За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 07.12.2020 № 8715/26-15-07-02-06/43376822, в якому зафіксовані наступні порушення норм податкового законодавства, а саме:
п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено за вересень 2020 року: заниження податку на додану вартість на загальну суму 149 379 грн, завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 142 545 грн;
п.44.1 ст.44, п. 121.1. ст.121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, щодо ненадання платником податків первинних документів контролюючим органам при здійсненні податкового контролю.
ТОВ «АПОЛО-19» подало заперечення на акт перевірки від 07.12.2020 № 8715/26-15-07-02-06/43376822, за результатом розгляду яких 12.01.2021 року висновки акту залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
13 січня 2021 року Головним управління Державної податкової служби у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 00005280702, яким визначено ТОВ «АПОЛО-19» суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 142 545 грн та податкове повідомлення-рішення №00005240702, яким збільшено ТОВ «АПОЛО-19» податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 149 379 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37 345 грн.
ТОВ «АПОЛО-19» подало скаргу на податкові повідомлення-рішення № 00005280702, № 00005240702 від 13.04.2021 року.
30.03.2021 року ДПС України прийнято рішення за результатами скарги, яким скасовано ППР від 13.01.2021 № 00005240702 у частині застосування штрафних санкцій, які перевищують розмір визначений п. 123.1 ст. 123 ПКУ, у редакції, що діє з 01.01.2021, а в іншій частині зазначене ППР та ППР від 13.01.2021 № 00005280702 залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.
02 квітня 2021 року Головним управління Державної податкової служби у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 00242750702, яким збільшено ТОВ «АПОЛО-19» податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 149 379 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14 938 грн.
Позивач, вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 13.01.2021 № 00005280702, від 02.04.2021 № 00242750702, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що посадові особи податкового органу під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяли у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, оскільки перевірку проведено з порушенням процедури, а висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на податковій інформації, без дослідження первинних документів. В той же час, доводи про порушення податкового законодавства без співставлення документів з показниками бухгалтерського обліку та показниками податкової звітності, не може слугувати підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та, як наслідок визначення суми грошового зобов'язання і застосування штрафних (фінансових санкцій).
У скарзі апелянт зазначає про те, що ні до перевірки, ні до заперечення на акт перевірки, ні до скарги на податкові повідомлення-рішення позивачем не надано жодного первинного документу, що стосується предмету перевірки; звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та надаючи первинні документи, які не були надані під час перевірки, платник податків прагне покласти обов'язки контролюючого органу (щодо проведення перевірки та дослідження первинної документації) на суд першої інстанції; ТОВ «АПОЛО-19» обмежує можливість відповідача довести правомірність своїх рішень, адже згідно ст. 7 КАС України у справах про протиправність рішень суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення; підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, став висновок акта перевірки, під час якої документи, які долучені до матеріалів справи, не досліджувалися, оскільки не були надані позивачем.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта необґрунтованими, враховуючи наступне.
Згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Згідно п. 78.4, 78.5, 78.6, 78.7, 78.8 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Статтею 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до п. 86.1, 86.4, 86.8 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У постанові від 01 жовтня 2025 року e справі № 460/5464/20 Верховний Суд вказав, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
При цьому абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, у акті спірної перевірки від 7 грудня 2020 року № 8715/26-15-07-02-06/43376822 зазначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АПОЛО-19» проводилась в період з 24 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року.
Наказ від 20 листопада 2020 року № 644-п направлявся на адресу ТОВ «АПОЛО-19» разом із повідомленням від 24 листопада 2020 року № 65/26-15-07-02-06, що не заперечується відповідачем.
Наведене свідчить про те, що повідомлення про проведення перевірки № 65/26-15-07-02-06 датоване однією датою разом із датою початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АПОЛО-19» - 24 листопада 2020 року, що свідчить про фактичну неможливість позивача ознайомитися з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення до початку її проведення.
При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів завчасного направлення на адресу ТОВ «АПОЛО-19» повідомлення та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
В той же час, в акті перевірки від 7 грудня 2020 року № 8715/26-15-07-02-06/43376822 вказано про те, що копію наказу та повідомлення про проведення перевірки направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ТОВ «АПОЛО-19». Станом на 7 грудня 2020 року рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення до податкового органу не надходило.
Вказані обставини додатково свідчать про те, що станом на дату початку перевірки 24 листопада 2020 року) та дату її закінчення (30 листопада 2020 року), а також на дату складання акту перевірки (7 грудня 2020 року) у податкового органу були відсутні відомості про належне повідомлення ТОВ «АПОЛО-19».
За таких обставин, контролюючим органом не доведено сам факт завчасного направлення платнику податків повідомлення від про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення перевірки.
Враховуючи, що на час початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлень, контролюючий орган не мав підстав для початку перевірки.
Поряд з цим судом, висновки акту спірної перевірки від 7 грудня 2020 року № 8715/26-15-07-02-06/43376822 про заниження податку на додану вартість на загальну суму 149 379 грн та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 142 545 грн, ґрунтуються виключно на тому, що позивачем не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводили перевірку, документів на запит від 24 листопада 2024 року. Однак, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ТОВ «АПОЛО-19» вказаного запиту.
Приписами п. 85.4 ст. 85 ПК України чітко визначено, що відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Тобто, оформлюючи 24 листопада 2020 року (вівторок) запит про надання копій документів контролюючим органом порушено строк, визначений п. 85.4 ст. 85 ПК України, оскільки документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АПОЛО-19» закінчилась 30 листопада 2020 року (понеділок).
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що посадові особи податкового органу під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяли у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, оскільки перевірку проведено з порушенням процедури, а висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на податковій інформації, без дослідження первинних документів. В той же час, доводи про порушення податкового законодавства без співставлення документів з показниками бухгалтерського обліку та показниками податкової звітності, не може слугувати підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та, як наслідок визначення суми грошового зобов'язання і застосування штрафних (фінансових санкцій).
При цьому, матеріали справи містять документальне підтвердження формування суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 142 545 грн, зазначеного у декларації за вересень 2020 року.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
У постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: «У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки».
Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 зазначив, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення. Таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу. Якщо ж суд визнає, що встановлені обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення,- рішення, необхідність перевірки суті конкретного порушення як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання - відсутня.
У постанові від 19 січня 2025 року у справі №160/8721/23 Верховний Суд зазначив, що дії контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки та її призначення, є самостійною підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками. Суд повторно звернув увагу, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанови судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справах № 826/17123/18, № 816/228/17), таким обставинам (щодо процедури призначення перевірки) суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, і лише у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства (в контексті спірних правовідносин - правомірність застосування пониженої ставки податку при виплаті дивідендів).
За таких підстав, податкові повідомлення-рішення № 00005280702 від 13.01.2021 року, № 00242750702 від 02.04.2021 року є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
О.М. Кузьмишина