Справа № 580/4083/25 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
17 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною відмову НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди із розрахунку 100 000 грн щомісячно, що встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у період з 11.03.2024 по 20.06.2024 (включно);
- зобов'язати НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) видати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 на виплату грошового забезпечення, додаткової винагороди за період з 11.03.2024 по 20.06.2024 (включно);
- зобов'язати НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити донарахування та виплату додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000,00 грн щомісячно за період з 11.03.2024 по 20.06.2024 (включно);
- зобов'язати НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити донарахування та виплату грошового забезпечення (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надб. за особливі умови прох.служби, премію, індексацію), яке передбачене законодавством України, за період з 11.03.2024 по 20.06.2024 (включно).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що беручи участь у бойових діях, позивач отримав тяжке поранення, пов'язане із захистом Батьківщини. В період з 11.03.2024 по 20.06.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, однак додаткова грошова винагорода з розрахунку 100 000 грн на місяць, передбачена Постановою КМУ №168 виплачена не була. Вважаючи свої права порушеними звернувся до суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не включення ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 11.03.2024 по 20.06.2024, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці з приводу отриманого поранення. Зобов'язано НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) включити ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 11.03.2024 по 20.06.2024, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці з приводу отриманого поранення. Зобов'язано НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 11.03.2024 по 20.06.2024. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 у справі №580/4083/25 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по справі; повторно дослідити докази досліджені в суді першої інстанції; справу розглянути з участю представника відповідача; в силу положень ч.2 ст. 122, ч.3 ст. 123 КАС України, ч.2 ст. 233 КЗпП України в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду; поновити строк на подачу письмових доказів та долучити до матеріалів справи і дослідити в судовому засідання наступні докази: картка руху документу на 1 арк.; копія заяви від 10.03.205 з додатками на 44 арк.; копія листа НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 17.03.2025 №02.5/А-604/607 на 2 арк.; копія витягів з кадрових ОСОБА_1 на 6 арк.
25 листопада 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу та просить: прийняти до розгляду відзив на апеляційну скаргу у справі № 580/4083/25; апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 у справі № 580/4083/25 без змін; у поновлені строку на подачу письмових доказів та долучення їх до матеріалів справи - відмовити відповідачу у повному обсязі; розгляд справи проводити у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Надаючи оцінку клопотанню апелянта про долучення нових доказів до матеріалів справи, судова колегія враховує наступне.
Відповідно до частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак, апелянтом не повідомлено поважних причин, що унеможливили подання означених доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд також враховує, що згідно приписів статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1,4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на вищезазначені документи.
Щодо строку звернення до суду, колегія суддів враховує наступне.
У постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що у разі якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється так: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період із 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
У справі ж, що розглядається, спір виник у зв'язку з невиплатою позивачу належних сум грошового забезпечення за період з 11 березня 2024 року по 20 червня 2024 року, тобто під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що є чинною з 19 липня 2022 року та встановлює тримісячний строк звернення до суду.
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Колегія суддів враховує відсутність у матеріалах справи доказів ознайомлення позивача з грошовим атестатом, який є письмовим повідомленням про нараховані та виплачені суми при звільненні у розумінні ст. 116 КЗПП.
Таким чином, з 17 березня 2025 року ОСОБА_1 дізнався про порушенням своїх майнових прав у зв'язку з отриманням листа відповідача, яким було відмовлено у нарахуванні виплат за період з 11 березня 2024 року по 20 червня 2024 року.
Враховуючи подання адміністративного позову 14 квітня 2025 року, підстави для висновку про пропуск процесуального строку - відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до первинної медичної карти за формою 100 від 30.10.2023, ОСОБА_1 отримав контузію, множинні вогнепальні осколкові проникаючі поранення грудної клітки справа з ушкодженням верхньої долі правої легені та непроникаючого поранення перикарду з наявністю стороннього тіла (металевого осколку), вогнепальних осколкових сліпих поранень м'яких тканин правого плеча та передпліччя, лівої поперекової ділянки, лівого стегна, правої підколінної ділянки з наявністю стороннього тіла (металевого осколка) лівого стегна.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), лейтенант ОСОБА_1 , отримав вогнепальні поранення 30.10.2023 в наслідок підриву на міні ОЗМ-72 при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу.
Згідно з виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №18110, ОСОБА_1 встановлено діагноз - поєднане вогнепальне осколкове поранення грудей, живота, кінцівок від 30.10.2023. Сліпе проникаюче поранення грудей справа з ушкодженням верхньої долі правої легені та непроникаюче поранення перикарду з наявністю стороннього тіла (металевого осколку). Правобічний гемоторакс. Сліпе поранення м'яких тканих попереку зліва. Сліпі поранення правого плеча та передпліччя.
24.11.2023 видано Довідку госпітальної військово-лікарської комісії №1705, якою встановлено, що ступінь важкості поранення отриманого 30.10.2023 - тяжке. На підставі ст. 81 графи ІІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби - потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
29.12.2023 видано Довідку №469/ДПСУ (довідка ВЛК), якою встановлено, що поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, відноситься до тяжких. На підставі ст. 81 графи ІІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби - потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
09.02.2024, видано Довідку гарнізонної військово-лікарської комісії №774, якою встановлено, що поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, відноситься до важких. На підставі ст. 81 графи ІІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби - потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
20.03.2024 госпіталізований на денний стаціонар у кардіологічне відділення у зв'язку з пораненнями в район грудей, а саме сліпого проникаючого поранення грудей справа з ушкодженням верхньої долі правої легені та непроникаючого поранення перикарду з наявністю стороннього тіла (металевого осколку) (медична карта №1178).
24.03.2024 госпіталізований до ВМКЦ ГВКГ ЗСУ з діагнозом: ГПМК - за ішемічним типом у вертебро-базилярному басейні з розвитком лівобічного геміпарезу, бульбарних порушень. Гострий риносинусит. Проведено люмбальна пункція, МСКТ головного мозку, ОГК, ангіографія шиї та голови з в/в контрастуванням від 24.03.2024, виявлено поодинокі фіброзні вогнища легень, міокардіодистрофія. Зроблено КТ головного мозку, де виявлено інфаркт (гіподенсне вогнище) у мості, поліпозно-гіперпластичний синусит.
Згідно з виписного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого неврологічного відділення №1219, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 25.03.2024 по 09.05.2024 у Головному військово-медичному клінічному центрі Державної прикордонної служби України.
09.05.2024 Госпітальною військово-лікарською комісією Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) ДПСУ за рішенням в.о. начальника ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ видано свідоцтво про хворобу №870/314 відносно військовослужбовця ОСОБА_1 . Даним свідоцтвом зазначено, що ОСОБА_1 отримав тяжке поранення.
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого неврологічного відділення №1783/239, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 09.05.2024 по 21.06.2024 у Головному військово-медичному клінічному центрі Державної прикордонної служби України.
20.06.2024 відповідно до витягу з наказу №851-ОС, ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу загону за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2025 №02.5/А-604/607, на звернення позивача у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, за період з 11.03.2024 по 20.06.2024 відмовлено, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з захворюванням. При цьому у листі вказано, що до 10.03.2024 додаткова винагорода буде виплачена протягом квітня 2025 року.
Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у спірний період позивач перебував на стаціонарному лікуванні відповідно до Виписних епікризів із медичної картки стаціонарного хворого, у зв'язку отриманою тяжкою травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини так і у відпустці за станом здоров'я згідно довідки ВЛК.
Зазначене свідчить про те, що за цей період відповідач повинен нараховувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн пропорційно дням перебування на лікуванні, оскільки були наявні умови, визначені у Постанові № 168.
Вимоги позивача про здійснення донарахування та виплати грошового забезпечення (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надб. за особливі умови прох.служби, премію, індексацію), яке передбачене законодавством України, залишені судом першої інстанції без задоволення.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується.
У скарзі апелянт наголошує на тому, що позивач проходив лікування в період часу з 24.03.2024 по 20.06.2024 захворювань, а не поранень, в тому числі залишкові явища внаслідок отриманих поранень. Аналізуючи матеріали даної справи, враховуючи відповідні клінічні діагнози позивача, у відповідні спірні періоди лікування проводилось залишкових явищ відповідних поранень, а лікування відповідних поранень характеризується як "закінчений випадок". Також у відповідача відсутні відомості щодо лікування позивача в період часу з 11.03.2024 по 23.03.2024, тому не зрозумілі підстави включення відповідних періодів судом першої інстанції. Враховуючи вищезазначене відповідач вважає, що відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 за час перебування на стаціонарному лікуванні з 11.03.2024 по 20.06.2024.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1-1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Пунктом 1-2 Постанови № 168 установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 11, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З аналізу пункту 1 Постанови № 168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відмовляючи у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди за період з 24 березня 2024 року по 20 червня 2024 року відповідач керувався тим, що ОСОБА_1 проходив лікування захворювань, а не поранень, в тому числі залишкових явищ внаслідок отриманих поранень. За позицією відповідача, лікування відповідних поранень характеризується як "закінчений випадок".
Лікування позивача в період часу з 11 березня 2024 року по 23 березня 2024 року відповідач заперечує в цілому.
Суд встановив, що у спірний період позивач перебував на стаціонарному лікуванні відповідно до Виписних епікризів із медичної картки стаціонарного хворого, у зв'язку отриманою тяжкою травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини та у відпустці за станом здоров'я згідно довідки ВЛК.
Відповідно до копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4322 (дата лікування 24.03.2024 - 25.03.2024), позивач проходив лікування захворювання та встановлено діагноз - гостре порушення мозкового кровообігу (24.03.2024) за ішемічним типом в вертебро-базилярному басейні з розвитком лівобічного геміпарезу, бульбарних порушень. Гострий ринисинусит.
Відповідно до копії виписного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого неврологічного відділення №1219 (дата лікування 25.03.2024 - 09.05.2024), позивач проходив лікування захворювання та встановлено діагноз - залишкові явища ГПМК за ішемічним типом від 24.03.24. у вигляді бульбарного синдрому, глибокого 24 24 3 тетрапарезу, порушення функції тазових органів за центральним типом. Залишкові явища операції (25.03.24) пункційнодилятаційної трахеостомії у вигляді сформованої трахеостоми та зміцнілого шкірного рубця, канюльоносійство. Епіцистостомія від 03.04.24. Хронічний гайморит з нечастими загостреннями. Неспецифічний реактивний гепатит з мінімальною активністю. ЖКХ, безсимптомний перебіг. Залізодефіцитна анемія легкого ступеню. Залишкові явища ВТ 30.10.23: вогнепального осколкового сліпого проникаючого поранення грудної клітини справа з ушкодженням верхньої долі правої легені та непроникаюче поранення перикарду з наявністю стороннього тіла (металевого осколку) правобічного гемотораксу, перелому лівого поперечного відростку Th3, перелому дужки Th1 без зміщення уламків наявністю стороннього тіла (металевого осколку) на рівні поперечного відростка Th 3, вогнепальних осколкових сліпих поранень м'яких тканин правого плеча та передпліччя, лівої поперекової ділянки, лівого стегна, правої підколінної ділянки з наявністю стороннього тіла (металевого осколку) лівого стегна, операцій: 30.11.23.: ПХО вогнепальних ран (31.10.23.) дренування правої плевральної порожнини, ВАТС справа, ревізії правої плевральної порожнини, санації згорнутого гемотораксу, видалення стороннього тіла ( металевого осколку) перикарду, санації та дренування правої плевральної порожнини у вигляді металевих осколків м'яких тканин лівого стегна та на рівні поперечного відростка Th3, зміцнілих шкірних рубців м'яких тканин грудної клітки, поперекової ділянки та правої гомілки, консолідованого перелому лівого поперечного відростка Th3 хребця та дужки Th1 хребця.
Відповідно до копії виписного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого неврологічного відділення № 1783/239 (дата лікування 09.05.2024 - 21.06.2024), позивач проходив лікування захворювання та встановлено діагноз - Залишкові явища ГПМК за ішемічним типом від 24.03.24. у вигляді бульбарного синдрому, глибокого тетрапарезу, порушення функції тазових органів за центральним типом. Залишкові явища операції (25.03.24) пункційно-дилятаційної трахеостомії у вигляді сформованої трахеостоми та зміцнілого шкірного рубця, канюльоносійство (видалення трахеостомічної трубки 13.06.24.). Епіцистостомія від 03.04.24. Хронічний гайморит з нечастими загостреннями. Неспецифічний реактивний гепатит з мінімальною активністю.. Залишкові явища ВТ 30.10.23: вогнепального осколкового сліпого проникаючого поранення грудної клітини справа з ушкодженням верхньої долі правої легені та непроникаюче поранення перикарду з наявністю стороннього тіла (металевого осколку), правобічного гемотораксу, перелому лівого поперечного відростку Th3, перелому дужки Th1 без зміщення уламків з наявністю стороннього тіла (металевого осколку) на рівні поперечного відростка Th 3, вогнепальних осколкових сліпих поранень м'яких тканин правого плеча та передпліччя, лівої поперекової ділянки, лівого стегна, правої підколінної ділянки з наявністю стороннього тіла (металевого осколку) лівого стегна, операцій: 30.11.23.: ПХО вогнепальних ран (31.10.23.) дренування правої плевральної порожнини, ВАТС справа, ревізії правої плевральної порожнини, санації згорнутого гемотораксу, видалення стороннього тіла ( металевого осколку) перикарду, санації та дренування правої плевральної порожнини у вигляді металевих осколків м'яких тканин лівого стегна та на рівні поперечного відростка Th3, зміцнілих шкірних рубців м'яких тканин грудної клітки, поперекової ділянки та правої гомілки, консолідованого перелому лівого поперечного відростка Th3 хребця та задньої поверхні шиї. дужки Th1 хребця.
09.05.2024 Госпітальною військово-лікарською комісією Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) ДПСУ за рішенням в.о. начальника ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ видано свідоцтво про хворобу № 870/314 відносно військовослужбовця ОСОБА_1 . Відповідно до вказаного Свідоцтва зазначено: «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Залишкові явища ВТ (30.10.2023) «Залишкові явища ВТ (30.10.2023) - вогнепального осколкового сліпого проникаючого поранення грудної клітини справа з ушкодженням верхньої долі правої легені та непроникаюче поранення перикарду з наявністю стороннього тіла (металевого осколку), правобічного гемотораксу, перелому лівого поперечного відростку Th3, перелому дужки Th1 без зміщення уламків з наявністю стороннього тіла (металевого осколку) на рівні поперечного відростка Th3, вогнепальних осколкових сліпих поранень м'яких тканин правого плеча та передпліччя, лівої поперекової ділянки, лівого стегна, правої підколінної ділянки з наявністю стороннього тіла (металевого осколку) лівого стегна, операцій: (30.10.2023) - ПХО вогнепальних ран, (31.10.2023) - дренування правої плевральної порожнини, ВАТС справа, ревізії правої плевральної порожнини, санації згорнутого гемотораксу, видалення стороннього тіла (металевого осколку) перикарду, санації та дренування правої плевральної порожнини у вигляді металевих осколків м'яких тканин лівого стегна та на рівні поперечного відростка Th3, зміцнілих шкірних рубців м'яких тканин грудної клітки, поперекової ділянки та правої гомілки, консолідованого перелому лівого поперечного відростка Th3 хребця та дужки Th1 хребця». ПОРАНЕННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Керуючись відомостями наведених медичних документів, що підтверджують стаціонарне лікування позивача у спірний період саме у зв'язку з пораненням в тому числі, доводи апелянта в даній частині не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
У частині висновків апелянта про відсутність відомостей щодо лікування позивача у період часу з 11 березня 2024 року по 23 березня 2024 року, колегія суддів врахувала дати довідок ВЛК, виданих під час лікування ОСОБА_1 , за період з 30 жовтня 2023 року по 09 лютого 2024 року - 24 листопада 2023 року, 29 грудня 2023 року, 9 лютого 2024 року, які свідчать про їх видання з урахуванням дороги та переміщення, а не кожні 30 днів.
Відповідно до Припису № 413 від 16 березня 2024 року, виданого заступником начальника загону з озброєння та техніки ОСОБА_3 , лейтенанту ОСОБА_1 наказано вибути 16 березня 2024 року з Військової частини НОМЕР_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України до 18 березня 2024 року з метою проходження медичного огляду військово-лікарською комісією на підставі направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією № 384 від 16 березня 2024 року.
Відповідно до відміток проставлених на приписі, ОСОБА_1 прибув 18 березня 2024 року до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України з метою проходження медичного огляду та за період з 18 березня 2024 року по 20 березня 2024 року проходив військово-лікарську комісію.
20 березня 2024 року лікуючим лікарем (членом комісії ВЛК) під час проведення огляду прийнято рішення планово госпіталізувати ОСОБА_1 до відділення № 22 (кардіологія), що підтверджується також медичною картою стаціонарного хворого № 1178 від 20 березня 2024 року, в якій зокрема зазначено: «п. 9. Ким направлений хворий - 15МПЗ п. 10. Діагноз під час госпіталізації - ВЛК».
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
О.М. Кузьмишина