Справа № 580/4430/24 Суддя першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
17 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.,
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області) про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20.03.2024;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, починаючи з 20.03.2024, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у повному обсязі без застосування обмеження максимальним розміром, та виплатити недоотримані суми з урахуванням виплачених сум пенсії починаючи з 20.03.2024 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 позов задоволено повністю:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії з 20.03.2024 максимальним розміром;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 20.03.2024 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 апеляційну скаргу ГУ ПФ в Черкаській області задоволено частково - рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 змінено та викладено абзаци другий і третій його резолютивної частини в наступній редакції:
«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії з 21 березня 2024 року максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію з 21 березня 2024 року без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.».
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 залишено без змін.
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №580/4430/24 шляхом зобов'язання ГУ ПФ в Черкаській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду. Крім того, зауважив, що до поданої заяви не надано доказів неможливості виконати рішення у процедурі виконавчого провадження.
Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та встановити судовий контроль за виконанням рішення. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано тривале невиконання відповідачем судового рішення та накладення державним виконавцем штрафу за це у межах виконавчого провадження. Крім того, наголошує, що судом було залишено поза увагою обов'язковість судового рішення та законодавчі гарантії його виконання.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 17.03.2026.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
З аналізу змісту зазначених норм процесуального закону випливає, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. При цьому в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат покладення на суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати звіт про виконання судового рішення, є обов'язком суду за умови подання відповідної письмової заяви позивача та, з огляду на мету судового контролю, встановлення обставин невиконання такого судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що судове рішення у справі №580/4430/24 ГУ ПФ в Черкаській області взагалі виконано не було станом на час подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Так, із змісту доданої до заяви копії розрахунку пенсії вбачається, що її виплата здійснюється із застосуванням максимального розміру пенсії (а.с. 130), а згідно з листом ГУ ПФ в Черкаській області від 31.03.2025 №3192-2345/Б-02/8-2300/25 пенсійна справа ОСОБА_1 перебуває на опрацюванні. Крім того, за відомостями виконавчого провадження НОМЕР_1 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського Олександра Миколайовича від 13.05.2025 накладено на ГУ ПФ в Черкаській області штраф у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду у справі №580/4430/24. У подальшому, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворським Олександром Миколайовичем у виконавчому провадженні НОМЕР_1 прийнято постанову від 07.07.2025, якою за повторне невиконання відповідачем рішення суду у цій справі накладено штраф у розмірі 10 200 грн.
З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що станом на час розгляду Черкаським окружним адміністративним судом заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення рішення суду у справі №580/4430/24 не було виконано.
Наведені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач має намір ухилитися від виконання судового рішення, а тому колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої позивачем заяви та вбачає існування правових підстав для її задоволення із встановленням ГУ ПФ в Черкаській області строку для подачі до Черкаського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення у цій справі.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України у згаданій редакції визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки не врахував наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням суб'єктом владних повноважень судового рішення у цій справі.
Керуючись ст. ст. 14, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 382 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати протягом десяти днів з дати отримання копії цієї постанови до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №580/4430/24 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає згідно з ч. 5 ст. 382-1 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року.