Справа № 320/13185/25 Суддя першої інстанції: Марич Є.В.
17 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.,
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Склад - Сервіс Груп» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Склад-Сервіс Груп» (далі - позивач, ТОВ «Склад-Сервіс Груп») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області від 10.12.2024 №54312/6/10-36-09-04-08 про відмову у видачі ТОВ «Склад-Сервіс Груп» ліцензії на зберігання пального, оформлене листом;
- зобов'язати ГУ ДПС у Київській області видати ТОВ «Склад-Сервіс Груп» ліцензію на право зберігання пального за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, 5-Б.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 позов задоволено повністю. Крім того, стягнуто на користь ТОВ «Склад-Сервіс Груп» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано контролюючому органові документи, що підтверджують право використання об'єкта зберігання пального та земельної ділянки під ним, а зазначення у документах району області, у подальшому ліквідованого, не свідчить про неможливість ідентифікації місця здійснення торгівлі. Крім того, суд зауважив, що чинним законодавством не передбачено вимог до найменування документів (додатків) до заяви про видачу ліцензії на право зберігання пального. Додатково підкреслив, що ефективним способом повного відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача видати позивачу ліцензію на право зберігання пального. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказав, що з огляду на малозначний характер справи, наявність усталеної судової практики та відсутність необхідності витрачання значної кількості часу для виконання адвокатом робіт, співмірною до присудження за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача буде сума у розмірі 9 000 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що надана позивачем на підтвердження права власності чи права користування ТОВ «Інвестиційна група «ЦК-Глобал» інформаційна довідка не є документом, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою. Крім того, як зауважує апелянт, указана довідка датована 07.10.2022, у той час як із заявою про отримання ліцензії ТОВ «Склад-Сервіс Груп» звернулося у 2024 році. Окремо звертає увагу, що у повідомленні за формою 20 ОПП позивачем зазначено адресу місця зберігання у Києво-Святошинському районі, який станом на 2024 року вже був ліквідований постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів». Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат наголошує, що достатніх доказів на підтвердження їх понесення надано не було, судом не враховано критичну ситуацію з фінансуванням в Україні з огляду на військову агресію російської федерації, а також усталену практику Верховного Суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Склад-Сервіс Груп» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Свою позицію обґрунтовує тим, що всупереч доводів апелянта надана до заяви про отримання ліцензії інформаційна довідка є належним документом, що підтверджує право власності ТОВ «Інвестиційна група «ЦК-Глобал» на земельну ділянку, яку використовує ТОВ «Склад-Сервіс Груп» на праві оренди. Підкреслює, що оскільки повідомлення форми 20-ОПП подано до ГУ ДПС у Київській області до ліквідації Києво-Святошинського району, а відтак зазначення саме цієї адреси у заяві не могло мати наслідком відмови у видачі ліцензії з огляду на неможливість двозначного тлумачення місцезнаходження об'єкта.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 17.03.2026.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Склад-Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 43137968) здійснює основний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (код КВЕД-2010 52.10) - складське господарство, в тому числі зберігання пального, для чого отримало ліцензію на право зберігання пального № 10130414201900092, термін дії 24.12.2019 - 24.12.2024, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5 б.
Крім того, ТОВ «Склад-Сервіс Груп» є платником акцизного податку (реалізація пального) з 21.10.2019, що підтверджується витягом з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового від 30.09.2021.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Склад-Сервіс Груп» звернулося до ГУ ДПС у Київській області із заявою вих. № 191124-1 від 19.11.2024 про отримання ліцензії на право зберігання пального за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5б.
До заяви додано:
- платіжну інструкцію №215 від 30.09.2024 з відміткою банку, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію на 1 арк;
- копію відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 3 арк;
- копію договору оренди №26/10/22 від 26.10.2022 +акт на 8 арк;
- договір надання послуг №01-03/21 від 01.03.2021 +акт на 4 арк;
- копію наказу № 2-ОЗ від 21.04.2021 на 1 арк;
- копію акту готовності та введення в експлуатацію пункту паливороздавального ПЗП-1-15-2-1 на 1 арк;
- копію дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки на 2 арк;
- копію постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2022 № 357 на 2 арк;
- копію Паспорту резервуару наземного двостороннього, завод.№0027/15 на 12 арк;
- копію Паспорту пункту паливороздавального, завод.№ 0027/15 на 9 арк;
- копію Технічного звіту про повірку, р.№23-26/000547 від 22.06.2020 на 14 арк;
- копію Технічного звіту № 45-ЕТ-2021/09 від 10.09.2021 на 18 арк;
- копію Технічного звіту № 45-ЕТ-2021/09-2 від 10.09.2021 на 9 арк;
- копію Ліцензії на право зберігання пального №10130414201900092 на 1 арк.
Листом від 10.12.2024 № 54312/6/10-36-09-04-08 ГУ ДПС у Київській області повідомило ТОВ «Склад-Сервіс Груп» про результати розгляду документів, за яким контролюючим органом прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального відповідно до поданої заяви. Підставою для відмови зазначено ненадання документів, що підтверджують право власності або право користування ТОВ «Інвестиційна група «ЦК-Глобал» земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або па дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення. Також, вказано, що у заяві щодо отримання ліцензій на право зберігання пального та у повідомлення форми 20-ОПП суб'єкт господарювання в адресі місця зберігання пального зазначив неіснуючий район і не зазначив дату видачі попередньої ліцензії.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 1, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі -Закон), прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на документальне підтвердження подання позивачем всіх документів, необхідних для отримання ліцензії, та у зв'язку з цим відсутність у відповідача альтернативних варіантів поведінки.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.
Відповідно до ст. 1 Закону ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій. Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступі. Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального містить відомості про:
- ліцензіатів (для юридичних осіб - найменування, код ЄДРПОУ, для фізичних осіб - суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) - прізвище, ім'я, по батькові, номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті), для спільної діяльності без створення юридичної особи - найменування, код ЄДРПОУ особи, відповідальної за ведення обліку спільної діяльності, для іноземного суб'єкта господарювання - найменування постійного представництва, реєстраційний номер постійного представництва);
- місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (адреса);
- дату видачі/анулювання та термін дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.
Питання, зокрема, зберігання пального регламентовано статтею 15 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За нормами цієї статті оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов'язкової реєстрації об'єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.
Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Із змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, із зберігання пального, суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений ст. 15 Закону.
Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 580/2513/21 та постанові від 04.02.2026 у справі № 560/656/25.
Як було встановлено вище, у спірному рішенні ГУ ДПС у Київській області, зокрема, вказало на те, що ТОВ «Склад-Сервіс Груп» не надало документи, що підтверджують право власності або право користування ТОВ «Інвестиційна група «ЦК-Глобал» земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або па дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь якого цільового призначення.
Так, із змісту доданих до заяви від 19.11.2024 документів вбачається, що згідно з договором надання послуг № 01-03/21 від 01.03.2021, укладеним між ТОВ «Склад-Сервіс Груп» та ТОВ «Петрометал Україна», останнє виконало монтаж паливозаправного пункту ПЗП-1-15-2-1 (на підготовлений Заявником майданчик з бетонним покриттям) та підготовлено до вводу в експлуатацію, а також виконано пуско-налагоджувальні роботи колонки паливороздавальної.
Актом готовності та введення в експлуатацію пункту паливозаправного ПЗП-1-15-2-1 від 20.04.2021 закріплено результати огляду комісією пункту паливозаправного, визначено, що паливозаправний пункт встановлено згідно з паспортом та Інструкції заводу виробника без фундаменту, на твердій (бетонній) основі, тимчасово закріплений анкерними болтами. Об'єкт технічним умовам відповідає, доробка не потрібна, роботи по монтажу виконані з дотриманням вимог «Правил технічної експлуатації нафтобаз і АЗС».
Наказом ТОВ «Склад-Сервіс Груп» від 21.04.2021 № 2-ОЗ пункт паливозаправний ПЗП-1-15-2-1, №0027/15 (резервуар наземний двостінний односекційний, колонка паливороздавальна «NOVA»-1 КЕД-50-0,25-1-A-01Bi, зав. № 1109) введено в експлуатацію з 21.04.2021.
На підтвердження дотримання законодавства з питань пожежної безпеки долучено технічний звіт № 45-ЕТ-2021/09-2 про проведенню електровимірювальних та випробувальних робіт блискавкозахисту відповідно до вимог ПТЕЕС, ПБЕЕС, ПУЕ від 10.09.2021; технічний звіт № 45-ЕТ-2021/09 по проведенню електровимірювальних та випробувальних робіт електроустаткування та електропристроїв відповідно до вимог ПТЕЕС та ПБЕЕС від 10.09.2021.
Крім того, ГУ Держпраці у Київській області видано дозвіл № 3107.19.32, яким дозволено експлуатувати обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі: колонка паливороздавальна типу «NOVA»-1 КЕД-50-0,25-1-А-1-01Ві, 2016 р.в« зав. № 1109, резервуар ПЗП-1-15-2-1, №0027/15, місце їх експлуатації: 08132, вул. Промислова, буд. 5 б, м. Вишневе, Київська область, до 20.09.2024, а також - дозвіл № 3268.19.32, яким дозволено позивачу виконувати газонебезпечні роботи та роботу в вибухонебезпечних зонах, терміном до 03.10.2024.
Із змісту поданих до відповідача документів вбачається, що для зберігання пального позивач буде використовувати двостінний односекційний резервуар для зберігання палива об'ємом 15 м3, що входить до складу паливнозаправного пункту (ПЗП- 1- 15-2-1 №0027/15) разом з трубопроводами, що сполучають технологічну систему, технологічним колодязем, площадкою з установленою ПРК та фільтром, драбиною і площадкою для обслуговування, для відпуску палива застосовуватиметься колонка паливороздавальна («NOVA»-1 КЕД-50-0,25-1-А-1-01Ві. зав.№ 1109,).
Указане обладнання розміщене за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5б, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410600:01:001:0025 (з цільовим призначенням: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), приватної форми власності, власником якої є ТОВ «Інвестиційна група «ЦК-Глобал» (ЄДРПОУ 33911120) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 09.04.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 690.
На підставі договору оренди № 26/10/22 від 26.10.2022, укладеного між ТОВ «Склад-Сервіс Груп» (орендар) та ТОВ «Інвестиційна група «ЦК-Глобал» (орендодавець), з метою забезпечення розміщення та функціонування об'єкту зберігання пального орендарем отримано в користування виробничий майданчик за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5 б, на якому розміщене обладнання орендаря, а саме: резервуар для зберігання дизельного палива об'ємом 15 м3 (пункт паливозаправний з паливороздавальною колонкою); технологічне пересувне приміщення (площею 10 м2).
Крім того, на підтвердження права власності ТОВ «Інвестиційна група «ЦК-Глобал» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0025, на якій знаходиться орендований виробничий майданчик, ТОВ «Склад-Сервіс Груп» додано інформаційну довідку № 311924684 від 07.10.2022, сформовану приватним нотаріусом Мішиною О.М. (Київський міський нотаріальний округ), якою підтверджується, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про право власності №31114962 від 10.04.2019, внесений приватним нотаріусом Гончар Т.М. (Бучанський районний нотаріальний округ Київської області) на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 09.04.2019, зареєстрованого в реєстрі за №690.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем надано відповідачу всі необхідні документи в розумінні статті 15 Закону, які підтверджують його право на використання відповідного об'єкта та які підтверджують право власності ТОВ «Інвестиційна група «ЦК-Глобал» на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт зберігання пального.
Посилання апелянта на те, що лише витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не інформаційна довідка з цього ж реєстру, є належним доказом реєстрації за ТОВ «Інвестиційна група «ЦК-Глобал» права власності на земельну ділянку, а за ТОВ «Склад-Сервіс Груп» - права користування нею, колегією суддів оцінюється критично.
Так, відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід'ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, обтяжень речових прав.
Згідно з абз. 1, 4 п. 22 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, на який посилається апелянт, після внесення відомостей до Державного реєстру прав державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено адміністративний збір, формує витяг з нього про державну реєстрацію прав, який є доступним для використання заявником на Порталі Дія та/або в іншій інформаційній системі, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав.
Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав у паперовій або електронній формі має однакову юридичну силу та містить обов'язкове посилання на Державний реєстр прав.
Отже, за своїм змістом як витяг з Державного реєстру прав, так й інформаційна довідка містить інформацію про зареєстровані речові права, у зв'язку з чим аргументи апелянта про те, що така довідка носить лише інформаційний характер та не є підтвердженням наявності в особи відповідного права, є помилковими.
До того ж, колегія суддів не може залишити поза увагою й те, до позовної заяви ТОВ «Склад-Сервіс Груп» було додано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.03.2025 №416293513, яка містить аналогічні довідці від 07.10.2022 №311924684, що надавалася до заяви від 19.11.2024, відомості про право власності ТОВ «Інвестиційна група «ЦК-Глобал» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0025.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивачем були надані відповідачу у достатньому обсязі відомості, які підтверджують його право на використання відповідного об'єкта та які підтверджують право власності ТОВ «Інвестиційна група «ЦК-Глобал» на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт зберігання пального.
Щодо позиції ГУ ДПС у Київській області про те, що у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального та у повідомленні форми 20-ОПП суб'єкт господарювання в адресі місця зберігання пального зазначив неіснуючий район, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Із змісту пояснень позивача судом першої інстанції встановлено, що оскільки повідомлення про об'єкти оподаткування (форма 20-ОПП) щодо резервуара для зберігання пального подано до контролюючого органу ще 20.12.2019 реєстраційний номер 9307512065, тобто до набрання чинності постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ, то район місця знаходження резервуара зазначено саме Києво-Святошинський. Цей самий район визначено і в ліцензії на право зберігання пального № 10130414201900092 зі строком дії з 24.12.2019 -24.12.2024 на адресу місця зберігання: Україна, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5 б та у всіх інших документах, що були додані до заяви.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно підкреслив на тому, що вказування позивачем у заяві адреси саме із зазначенням Києво-Святошинського району не могло призвести до подвійної або хибної ідентифікації контролюючим органом заявленої адреси місця зберігання пального в силу імперативних приписів постанови Верховної ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ.
Крім того, вказуючи на те, що позивачем не зазначено дати ліцензії на право зберігання пального №10130414201900092 терміном дії з 24.12.2019 до 24.12.2024, відповідач при цьому не вказав норму, яка містить вимоги до найменування документів (додатків) до заяви про видачу ліцензії на право зберігання пального. До того ж колегія суддів звертає увагу, що копія вказаної ліцензії надавалася позивачем разом із заявою від 19.11.2024, що надавало можливість відповідачу встановити з її змісту всю необхідну для прийняття рішення інформацію, у тому числі й її дату.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем надано відповідачу всі необхідні документи для отримання ліцензій на право зберігання пального, водночас відповідач протиправно відмовив у її видачі спірним рішенням, яке прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання принципу належного урядування. За таких обставин, оскільки у ГУ ДПС у Київській області були відсутні законні підстави для відмови ТОВ «Склад-Сервіс Груп» у видачі ліцензії, то спірне рішення підлягає скасуванню, на чому правильно наголосив Київський окружний адміністративний суд.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав позивача є покладення на відповідача обов'язку з видачі ліцензії на право зберігання пального, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним і таким, що відповідає вимогам національного законодавства, обраний вище спосіб захисту порушених прав ТОВ «Склад-Сервіс Груп».
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про наявність правових підстав для присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 грн, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано:
- договір про надання правничої допомоги від 28.02.2025 №16/25, за умовами якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар адвоката на умовах, погоджених додатковою угодою;
- додаткову угоду від 28.02.2025 №1, за якою адвокат зобов'язується здійснити підготовку та подання до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Київській області, оформленого листом від 10.12.2024 № 54312/6/10-36-09-04-08, та зобов'язання вчинити дії, а також здійснити представництво клієнта у межах відповідної судової справи в судах. Також додатковою угодою № 1 визначено гонорар адвоката у фіксованому розмірі, який становить 18 000 гривень в суді першої інстанції;
- платіжну інструкцію від 03.03.2025 №82 на суму 18 000 грн;
- акт здачі-приймання наданих послуг від 07.03.2025 №1.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положення ч. 3 ст. 134 КАС України закріплюють для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21 Верховний Суд також звернув увагу на те, положення КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Цим правом, як свідчать матеріали справи, ГУ ДПС у Київській області скористалося, подавши до суду першої інстанції заперечення щодо присудження за його рахунок витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «Склад-Сервіс Груп».
Судовою колегією враховується, що ця справа належить до справ незначної складності, заявлені витрати у розмірі 18 000 грн є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 грн.
Доводи апелянта про те, що, враховуючи критичну ситуацію в Україні з фінансуванням, зумовлену воєнним станом, стягнення витрат на професійну правничу допомогу є безпідставним, колегія суддів відхиляє, оскільки процесуальний закон не ставить у залежність право особи на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу від фінансування суб'єкта владних повноважень.
Аргументи ГУ ДПС у Київській області про ненадання ТОВ «Склад-Сервіс Груп» достатніх доказів фактичного здійснення витрат колегія суддів вважає помилковим, оскільки, як було встановлено вище, такі докази були надані суду першої інстанції у необхідному обсязі, а в апеляційній скарзі не зазначено, яких документів, на переконання відповідача, не було надано позивачем на підтвердження понесених витрат.
Щодо відсутності доказів фактично витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робот та доказів обсягу наданих адвокатом послуг суд апеляційної інстанції з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, звертає увагу на зміст ч. 4 ст. 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Склад-Сервіс Груп» просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
Як вже було зазначено вище, приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом апеляційної інстанції враховується, що будь-яких заперечень щодо неспівмірності заявлених до присудження на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не надано. Разом з тим, з огляду на правову позицію Верховного Суду (постанова від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22) це не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Відтак, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача були надані:
- договір про надання правничої допомоги від 28.02.2025 №16/25, за умовами якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар адвоката на умовах, погоджених додатковою угодою;
- додаткову угоду від 28.02.2025 №1, за якою адвокат зобов'язується здійснити підготовку та подання до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Київській області, оформленого листом від 10.12.2024 № 54312/6/10-36-09-04-08, та зобов'язання вчинити дії, а також здійснити представництво клієнта у межах відповідної судової справи в судах. Також додатковою угодою № 1 визначено гонорар адвоката у фіксованому розмірі, який становить 9 000 гривень в суді апеляційної інстанції;
- платіжну інструкцію від 07.11.2025 №435 на суму 9 000 грн;
- акт здачі-приймання наданих послуг від 14.11.2025 №2.
Судом апеляційної інстанції вже зазначалося, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відтак, судовою колегією враховується, що ця справа належить до справ незначної складності (є малозначна), її розгляд здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження. При розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанціях брав участь один й той самий адвокат, що свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. На користь цього свідчить й те, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а мотиви відзиву за своєю суттю не відрізняються від аргументів позову.
Аналогічний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 13.12.2023 у справі № 160/17139/20.
Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що розмір заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 грн є явно завищеним.
Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна), ціну позову, ненадання доказів виняткового значення цієї справи для позивача та обґрунтувань неминучості і обов'язковості понесених останнім витрат саме у такому розмірі, колегія суддів приходить до висновку, що останні з огляду на співрозмірність та пропорційність до предмету спору підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області на користь ТОВ «Склад-Сервіс Груп» у розмірі 4 500 грн.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Склад-Сервіс Груп» (01042, м. Київ, б-р. Марії Приймаченко, 1/27, оф. 304; код ЄДРПОУ 43137968) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року.