Справа № 320/34325/23
16 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
-визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, оформлену листом №М-806/6/8010-23/8010.4.1/1549-23 від 04.05.2023, у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти декларацію ОСОБА_1 від 25.04.2023 року про відмову від громадянства російської федерації;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, оформлену листом №М-806/6/8010-23/8010.4.1/1549-23 від 04.05.2023, у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації.
Зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти декларацію ОСОБА_1 від 25.04.2023 року про відмову від громадянства російської федерації.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (про зобов'язання відповідача видати позивачу паспорт громадянина України).
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року залишено без змін.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду, у якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати з правничої допомоги, наданої у суді апеляційної інстанції у розмірі 16000,00 грн.
У свою чергу, відповідач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення стосовно вимоги стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 16 000 грн, в яких просить у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
Зокрема, відповідач наголошує, що представник позивача до договору надає платіжну інструкцію № 6В04-М824-7МСВ-СХPЗ від 11.07.2025 в якій зазначається, що ОСОБА_1 сплатила Адвокатському об'єднанню «КОНСТРАКТІВ ЛОЙЕРЗ» суму в розмірі 4 000 грн. Тому, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження надання позивачу, Адвокатським об'єднанням «КОНСТРАКТІВ ЛОЙЕРЗ» послуг відповідно до договору № КЛ-КЛ02-19/05-01 від 19.05.2023 про надання правової допомоги та перерахування коштів у розмірі 16 000 грн. заявлених представником позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення. Також, відсутня виписка по руху коштів з рахунку Адвокатського об'єднання «КОНСТРАКТІВ ЛОЙЕРЗ».
Отже, на переконання відповідача, вимога про стягнення з ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на користь позивача судових витрат, зокрема за надання правової (правничої) допомоги на представництво інтересів позивача в Шостому апеляційному адміністративному суді в сумі 16 000 грн., є очевидно безпідставною та необґрунтованою.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 5 ст. 145 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 16000,00 грн додав:
1. Договір № КЛ-КЛ02-19/05-01 про надання правової допомоги від 19 травня 2023 року;
2. Додаткова угода від 26 лютого 2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № КЛ-КЛ02-19/05-01 від « 19 » травня 2023 року;
3. Платіжна інструкція № A28A-2H3C-PM0E-8P38 від 03.03.2025 про сплату ціни послуг на суму 12000,00 грн (додана до відзиву на апеляційну скаргу);
4. Акт приймання-передачі послуг від 10.07.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги № КЛ-КЛ02-19/05-01 від 19 травня 2023 року;
5. Платіжна інструкція № 6B04-M824-7MCB-CXP3 від 11.07.2025 про сплату ціни послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги на суму 4000,00 грн (додана до заяви про ухвалення додаткового рішення);
6. Свідоцтво адвоката Босенка О.М. про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6426/10 від 15 лютого 2018 року.
Відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги, Додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № КЛКЛ02-19/05-01 від 19.05.2023 та п. 2 додаткової угоди від 26 лютого 2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № КЛ-КЛ02-19/05-01 від 19 травня 2023 року в зазначений розмір гонорару в суді апеляційної інстанції (16 000 грн) входить підготовка і подача відзиву на апеляційну скаргу та представництво інтересів клієнта у судді.
Колегія суддів зазначає, що визначена адвокатом сума (16000,00 грн) понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції є співмірною із складністю справи та підлягає стягненню на користь позивача.
На думку колегії суддів, заявлені позивачем до відшкодування 16000,00 грн витрат на правничу допомогу відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення із відповідача не становить надмірний тягар для останнього, що відповідає принципу розподілу таких витрат.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення заяви позивача та ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Керуючись ст. 132, 139, 229, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.
Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, Код ЄДРПОУ: 42552598) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу, які понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 16000,00 гривень (шістнадцять тисяч гривень, 00 копійок).
Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна