Справа № 712/3457/26
Провадження № 3/712/1250/26
16 березня 2026 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Кончина О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця, водія у військовій частині НОМЕР_1 , у званні «солдат», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 172-20 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом КИЧК № 263 про адміністративне правопорушення від 11.03.2026, 11.03.2026 близько 10:10 год солдат ОСОБА_1 вжив алкогольні напої та виконував обов'язки військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду. 11.03.2026 о 17:05:00 год був доставлений до Черкаського обласного наркологічного диспансеру, де був встановлений діагноз «алкогольне сп'яніння», що підтверджується висновком диспансеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, скерував заяву про розгляд справи без його участі.
Проаналізувавши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
При розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті (ст. 279 КУпАП).
Крім того, ст. 278 КУпАП передбачено, що суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, та відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова суду повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Відповідно, протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Частина 3 статті 172-20 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення дій, передбачених частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (частина перша статті); та участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів (частина друга статті).
Відповідно до ст.21-4, ч.4 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених цим Законом. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
За приписами абз.7 ст.4 розділу 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, серед іншого, - не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення не міститься зазначення чітко визначеного військового обов'язку, підстав і часу його виконання у відповідності до ч.4 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", який би виконував ОСОБА_1 за обставин, вказаних у протоколі.
На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП подано протокол серія КИЧК № 263 про військове адміністративне правопорушення від 11.03.2026, акт № 440 огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції з використанням спеціального технічного засобу та тесту щодо ОСОБА_1 ; висновок КЗ «ЧОПНД» № 176 від 11.03.2026 та копію військового квитка серія НОМЕР_2 .
Із протоколу серія КИЧК № 263 про адміністративне правопорушення від 11.03.2026 вбачається, що 11.03.2026 близько 10:10 год солдат ОСОБА_1 вжив алкогольні напої та виконував обов'язки військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду. 11.03.2026 о 17:05:00 год був доставлений до Черкаського обласного наркологічного диспансеру, де був встановлений діагноз «алкогольне сп'яніння», що підтверджується висновком диспансеру.
Сукупність зібраних у справі доказів не дозволяє з'ясувати об'єктивну та суб'єктивну сторону вказаного адміністративного правопорушення, так як відсутні не тільки письмові покази свідків а і накази, відповідно до яких ОСОБА_1 перебуває у в/ч НОМЕР_1 та виконував обов'язки військової служби.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
На підставі вищевикладеного та за результатами дослідження наявних у справі доказів, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, відповідно, провадження в справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. 9, 172-20 245, 247, 256, 280, 284 КУпАП, суд, -
Провадження в справі у відношенні ОСОБА_1 за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Соснівського
районного суду м. Черкаси О.І.Кончина