Справа № 712/3456/26
Провадження №1-кс/712/1485/26
16 березня 2026 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Черкаській області ОСОБА_4 , за погодженням прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 вересня 2025 року за № 22025250000000246 від 03.12.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -
Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025250000000246 від 03.12.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 03.11.2025 близько 16 год. 27 хв. ОСОБА_5 , будучи обізнаним про дію воєнного стану на території України, усвідомлюючи роль та значення ЗСУ та органів державної влади у захисті держави та громадян від збройної агресії рф, діючи з прямим умислом, з мотивів підтримки політики країни-агресора та корисливих мотивів, на виконання завдання представника іноземної спецслужби щодо надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, використовуючи свій мобільний термінал із встановленим на ньому Інтернет-месенджером «Telegram» із обліковими записами « ОСОБА_7 » (ID НОМЕР_3), « ОСОБА_8 » (ID НОМЕР_4), перебуваючи на площі Соборності у місті Умань Черкаської області, здійснив фотозйомку адміністративної будівлі, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, площа Соборності (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану), де розташовані регіональні підрозділи органів державної влади. У той же день, дані щодо місця розташування вказаних регіональних підрозділів органів державної влади ОСОБА_5 передав за допомогою Інтернет-месенджера «Telegram» невстановленому співробітнику фсб рф по Краснодарському краю.
За вчинення указаних дій ОСОБА_5 отримав грошову винагороду у криптовалюті на власний криптогаманець: НОМЕР_1 .
У подальшому, 07.11.2025 близько 13 год 14 хв ОСОБА_5 , на виконання завдання представника іноземної спецслужби щодо надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, використовуючи свій мобільний термінал із встановленим на ньому Інтернет-месенджером «Telegram», перебуваючи у с. Родниківка Уманського району Черкаської області (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану), здійснив фото- та відеозйомку аеродрому військової частини НОМЕР_2 , де розташовувались авіаційна техніка та місця стоянки літаків. У той же день, вказані дані ОСОБА_5 передав за допомогою Інтернет-месенджера «Telegram» невстановленому співробітнику фсб рф по Краснодарському краю.
21.01.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України.
21.01.2026 о 10 год 15 хв ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
22.01.2026 слідчим суддею Соснівського районного суду м. Черкаси до підозрюваного ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб без визначення розміру застави, тобто до 21 березня 2026 року.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину, підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового слідства, а саме:
-протокол № 2/84т від 07.01.2026за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем - електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка використовується співробітниками фсб рф;
-протокол огляду від 12.01.2026;
-протокол огляду від 13.01.2026;
-протокол проведення обшуку від 21.01.2026;
-інформація, що міститься у листі-відповіді військової частини НОМЕР_2 № 248/43 від 13.01.2026;
-інші матеріали кримінального провадження у сукупності.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
11.03.2026 постановою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025250000000246 від 03.12.2025 було продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 21квітня 2026 року.
Строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 спливає 21.03.2026, втім завершити розслідування у вказаний термін неможливо, оскільки на сьогоднішній день у кримінальному провадженні:
-не допитано підозрюваного ОСОБА_5 та не проведено слідчий експеримент на місці події за його участі, в зв'язку з тим, що підозрюваний не узгодив правову позицію із захисником;
-не надано кінцеву правову кваліфікацію дій ОСОБА_5 та не повідомлено про зміну підозри останньому;
-не розсекречено матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, які стали підставою для організації їх проведення;
-не виконано вимоги ст.ст. 290, 291 КПК України.
Інформація, яку буде отримано в результаті проведення вищезазначених слідчих (розшукових) та процесуальних дій надасть можливість органу досудового розслідування правильно та повно кваліфікувати злочинні дії ОСОБА_5 і дослідити обставини, які мають важливе значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Проведення вказаних вище процесуальних дій триває і завершити їх до теперішнього часу не представляється за можливе з об'єктивних причин.
На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкриміноване кримінальне правопорушення, а також наявність заявлених ризиків визначених пунктами п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилося і на сьогоднішній день вони існують та обґрунтовуються наступним.
На теперішній час є достатні підстави вважати, що ризики зазначені в попередній ухвалі слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси не втратили свою актуальність, адже підозрюваний ОСОБА_5 , знаходячись на волі:
- буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- матиме змогу знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- може вчинити інші злочини чи продовжити вчиняти злочин, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Зазначені ризики існують, оскільки:
- сторона обвинувачення володіє вагомими доказами, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину;
- ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять роківабо довічне позбавлення волі,а тому, усвідомлюючи тяжкість та можливість реального покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлення імовірності встановлення вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою;
- на сьогоднішній день в Україні Указом Президента України введено та продовжено воєнний стан, в умовах якого вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину набуває особливо небезпечного характеру, оскільки може завдати реальної та значної шкоди державній безпеці, недоторканності та обороноздатності України, призвести до загибелі військовослужбовців, які виконують свій службовий обов'язок, та знищення військової техніки;
- підозрюваний на даний час офіційно не працює, міцних соціальних зв'язків не має;
- при вчиненні інкримінованого ОСОБА_9 користувався мобільним телефоном з підключеною глобальною мережею Інтернет та перебуваючи на волі може придбати новий мобільний телефон з можливістю фотозйомки, підключити йогодоглобальної мережі Інтернет та продовжити свою злочинну діяльність, пов'язану з виконанням завдань співробітників фсб рф;
- перебуваючи під іншим запобіжним заходом, підозрюваний матиме можливість повідомити співробітникам фсб рф інформацію, яка стала йому відомою з матеріалів кримінального провадження, що унеможливить притягнення до відповідальності всіх причетних осіб;
- у разі незастосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній матиме реальну можливість видалити власний обліковий запис в Інтернет-месенджері «Telegram», з метою знищення доказів вчинення ним злочинів, які йому інкримінуються або продовжити співпрацю з фсб російської федерації.
Ураховуючи наявність у даному кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до особистої свободи підозрюваного, а також суспільно-політичну ситуацію на даний час та повномасштабне збройне вторгнення рф на територію України, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, направлених на протистояння збройним силам рф, небезпека вчинення підозрюваним вищезазначених дій носить підвищений характер, що в своїй сукупності з іншими характеризуючими ознаками підтверджує ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142,258-2586, 260, 261, 437-4421 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
У п. п. 6.1., 6.2., 6.3. рішення від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024 (справа № 3-111/2023(207/23, 315/23) Конституційний Суд України зазначив, що вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 Кодексу, маючи намір посилити захист суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.
Також Конституційний Суд України наголосив, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні використовують для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного або обвинуваченого, тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим серед таких запобіжних заходів, як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, оскільки під час його застосування особу позбавляють свободи. Водночас такий запобіжний захід порівняно з указаними більш м'якими запобіжними заходами за певних умов може стати єдиним дійсно дієвим й обґрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження, зокрема, в умовах воєнного стану, коли забезпечення правопорядку в державі ускладнено, а масові загрози життю і здоров'ю людей, іншим їхнім засадничим правам і свободам надвисокі. За таких умов без тримання особи під вартою, особливо якщо така потреба зумовлена тяжкістю й характером злочинів, у яких підозрюють або обвинувачують особу, наявністю ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, практично неможливо буде забезпечити виконання цією особою процесуальних обов'язків, запобігти її спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, іншій неналежній процесуальній поведінці, що перешкоджатиме здійсненню кримінального провадження або й зовсім унеможливить його й створюватиме у зв'язку із цим загрози низці публічних інтересів.
Крім того, Конституційний Суд України зауважив, що застосування за ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Встановлюючи обґрунтованість підозри слід виходити з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила кримінальне правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Приймаючи до уваги викладене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, просить суд задоволити клопотання.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний та захисник по суті клопотання не заперечували.
Дослідивши матеріали, заслухавшидумку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що дане клопотання підлягає до задоволення за наступних підстав.
Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку запобіжного заходу до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження: відповіддю на запит № 248/43 від 13.01.2026 р., протоколами огляду від 12.01.2026 р., 13.01.2026 р., протоколом за результатами НСРД від 07.01.2026 р., протоколом обшуку від 21 січня 2026 р., протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.01.2026 р.
21.01.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України.
21.01.2026 о 10 год 15 хв ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
22.01.2026 слідчим суддею Соснівського районного суду м. Черкаси до підозрюваного ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб без визначення розміру застави, тобто до 21 березня 2026 року.
11.03.2026 постановою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025250000000246 від 03.12.2025 було продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 21 квітня 2026 року.
Строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 спливає 21.03.2026р.
Обсяг наданих слідчим матеріалів відповідає вказаному стандарту доведення обґрунтованості підозри.
Сторона обвинувачення в обґрунтування клопотання посилалась на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави».
Так, існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenkov. Ukraine, заява №622/11).
Суд вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо існування ризиків переховуватись від слідства та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, , перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інший злочин.
Про існування таких ризиків свідчить суворість можливого покарання у випадку визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, який є особливо тяжким, за вчинення якого може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, що саме по собі може бути підставою та мотивом змінити місце проживання з метою переховування від слідства, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Таким чином, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання запобіжного заходу.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину проти волі, честі та гідності особи, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.
З урахуванням вищевикладених обставин, беручи до уваги обставини події та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , ступінь суспільної небезпечності, яку несуть в собі протиправні діяння, враховуючи зміст ризиків, на запобігання якого необхідне застосування запобіжного заходу та особу підозрюваного, тому слідчий суддя доходить висновку, що менш суворий запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Визначаючи, що вказаний вид запобіжного заходу буде виправданим на даному етапі розслідування заходом для забезпечення запобігання встановленим у судовому засіданні ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, суд враховує, що дії та поведінка підозрюваного, як вони зазначені у повідомленні про підозру, в контексті обставин життєдіяльності підозрюваного свідчить про недостатність застосування до підозрюваного менш суворих заходів, оскільки такі запобіжні заходи на теперішній час не забезпечать достатніх гарантій належної процесуальної поведінки останнього.
За таких обставин, враховуючи наведений слідчим та прокурором перелік слідчих та інших процесуальних дій, строк тримання під вартою ОСОБА_5 необхідно продовжитина строк досудового розслідування, тобто до 21.04.2026 року.
Керуючись ст. ст. 132, 176 - 178, 183-184, 194, 196-199, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Тернівка, Бершадського району, Вінницької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, тобто до 21 квітня 2026 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, особою, яка тримається під вартою - з моменту отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_10
Повний текст ухвали проголошено 17 березня 2026 року