Справа № 703/757/26
2/703/1154/26
про залишення позовної заяви без руху
16 березня 2026 року м. Сміла
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовський В.В., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Українські фінансові операції» через систему «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 4937119 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 вересня 2024 року в розмірі 35697 грн. 54 коп. з підстав невиконання його умов. Окрім того позивач просив стягнути з відповідача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі за вищевказаним позовом встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.177 ЦПК України.
Так, як вбачається з позовної заяви ТОВ «Українські фінансові операції», така заява сформована та подана до суду через систему «Електронний суд».
Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно ч.5 ст.43 ЦПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст.43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Однак, у порушення вимог ст.177 ЦПК України, до позовної заяви ТОВ «Українські фінансові операції», яка подана в електронній формі, не додано доказів надсилання відповідачу ОСОБА_1 копії позовної заяви з усіма додатками у спосіб, визначений ст.43 ЦПК України.
Натомість до матеріалів справи долучено докази направлення копії позовної заяви ОСОБА_2 , яка не є стороною у справі.
Окрім того, до матеріалів позовної заяви долучено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4893121, додатки до нього, розрахунок заборгованості докази на підтвердження відступлення права вимоги між позивачем та первісним кредитором, докази щодо надання правничої допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , яке не яка не є відповідачем у даній справі. Окрім того клопотання про витребування доказів також не стосується відповідача у справі - ОСОБА_1 , а подано відносно ОСОБА_2 , яке не яка не є відповідачем у даній справі.
Крім того, до матеріалів позовної заяви позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору за за позовом ТОВ "УФО" до ОСОБА_2 ; Деснянський районний суд м.Чернiгова. Вказана платіжна інструкція не підтверджує факту сплати позивачем судового збору за позовом до ОСОБА_1 .
Відтак, дана заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, оскільки до неї не додано документу, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому законом розмірі.
Вказаний в ухвалі недолік може бути усунений шляхом подання до суду документів, що підтверджують сплату 3328 грн. 40 коп. судового збору за наступними платіжними реквізитами:
отримувач коштів - ГУК у Черк.обл./тгм.Сміла/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37930566;
банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);
код банку отримувача (МФО) - 899998 ;
рахунок отримувача - UA838999980313111206000023753;
код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Зазначені вище недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до судового розгляду.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
На підставі вищевикладеного, приходжу до обґрунтованого висновку, що заява подана без додержання вимог ст.175 та ст.177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
За вказаних обставин позовна заява повинна бути залишена без руху, а позивачу необхідно надати строк для усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Залишення заяви без руху з зазначених вище підстав відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Також, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 p.), яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположнихсвобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Керуючись ст.2, 42, 174, 175, 177, 185, 260 ЦПК України,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк для усунення зазначених у даній ухвалі недоліків, який відраховується з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В.В. Волосовський