Справа № 695/2516/25
номер провадження 4-с/695/5/26
16 березня 2026 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Середи Л.В.,
з участю секретаря с/з - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на дії головного державного виконавця державної виконавчої служби Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, -
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшла скарга ТОВ «Черкасиенергозбут» на дії головного державного виконавця державної виконавчої служби Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
У поданій скарзі скаржник просив:
- визнати дії головного державного виконавця Людмили Щербатюк відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - неправомірними.
- скасувати повідомлення головного державного виконавця Людмили Щербатюк відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.01.2026.
- зобов'язати головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Людмилу Щербатюк прийняти до виконання виконавчий лист Золотоніського міськрайоннбго суду Черкаської області по справі №695/2516/25 від 08.01.2026 про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог скарги зазначено, що 15.01.2026 ТОВ «Черкасиенергозбут» звернулось до Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, який був виданий Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області по справі №695/2516/25 від 08.01.2026.
Представником стягувача отримано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.01.2026, яке винесене на підставі п.6 ч. 4 ст. 4 та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06 2016 № 1404-VIII.
Із вказаним повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання скаржник не погоджується, наголошує, що норми ст. 26 Закону №1404-VIII містять вичерпний перелік вимог до заяви про примусове виконання рішення суду. Заявником було чітко вказано реквізити рахунків для зарахування коштів, а вимога виконавця щодо зазначення «черговості» або «пріоритетності» перерахування коштів між рахунками одного стягувача не передбачена жодним нормативно-правовим актом. У свою чергу заява про відкриття виконавчого провадження і виконавчий лист повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.
Згідно письмових пояснень начальника Золотоніського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, повернення виконавчого документа, а саме виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області по справі №695/2516/25, який видано 08.01.2026, що набрав законної сили 29.12.2025, стягувачу без прийняття до виконання відбулось на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Вказане повернення виконавчого документу відбулося на законних підставах, оскільки звертаючись з заявою про примусове виконання рішення стягувач зазначив два рахунки для перерахування заборгованості: окремо рахунок для зарахування коштів по заборгованості за електричну енергію (AT «Ощадбанк») та окремо рахунок для зарахування коштів по заборгованості зі сплати судового збору, інфляційних витрат, відсотків річних та витрат на здійснення робіт з припинення електроживлення (АБ «Укргазбанк»). Однак, в заяві стягувач не зазначив спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум, зокрема черговість стягнення, а саме: на який рахунок перерахування суми заборгованості повинно відбуватися в першу чергу, або чи повинно перерахування відбуватися в рівних частинах. Оскільки система виконавчого провадження не передбачає технічної можливості стягнення одночасно суми боргу на два різні рахунки, а державний виконавець не може на власний розсуд вирішувати, на який рахунок першочергово, а на який «потім» зарахувати кошти, тому повернення вказаного виконавчого листа було правомірним.
ТОВ «Черкасиенергозбут» скерувало до суду заперечення на пояснення по скарзі на дії державного виконавця, у якому вказали, що спосіб стягнення заборгованості з боржника визначається у виконавчому документі, а не в заяві про відкриття виконавчого провадження. Крім того в ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено порядок виплати стягнутих грошових коштів, відповідно до якого грошові кошти стягнуті з боржника зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, а вже потім стягнуті грошові суми стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем «рахунки», що повністю спростовує доводи виконавчої служби.
Представники ТОВ «Черкасиенергозбут» та Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явилися, скерували до суду заяви у яких розгляд справи просили проводити за їх відсутності.
Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у тому числі шляхом розміщення оголошення на сайті суду.
Згідно частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.11.2025 у справі №695/25169/25 позов ТОВ «Черкасиенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію задоволено повністю.
Стягнуто з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за період із 01.10.2020 року по 31.08.2021 року в сумі 5327 (п'ять тисяч триста двадцять сім) гривень 52 коп. на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 у Філії Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 354507, стягнуто інфляційні втрати у сумі 892.66 грн, 3% річних у сумі 230.32 грн на рахунок НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, стягнуто витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення споживача у розмірі 900.35 грн на рахунок № НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028.00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478.
На підставі вказаного рішення суду 08.01.2026 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист у справі № 695/2516/25, який містить чітке визначення стягувача, боржника, суми боргу, що підлягає стягненню, вид стягнення (за спожиту електричну енергію, інфляційні витрати, витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення, витрати на оплату судового збору), а також рахунки на які підлягає стягненню вказані витрати.
Відповідно до заяви про відкриття виконавчого провадження 15.01.2026 вказаний виконавчий лист був звернутий до виконання до Золотоніського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Згідно з повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 22.01.2026, головним державним виконавцем Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Щербатюк Л.О. розглянуто заяву стягувача щодо примусового виконання виконавчого листа № 695/2516/25, та зазначено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначається один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
За цих підстав, керуючись ч. 2 ст. 4 та п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» головний державний виконавець повернула виконавчий документ без прийняття до виконання.
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Тлумачення цих норм дозволяє дійти висновку про те, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі за текстом також - Закон № 1404-VIII), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом в щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частини третьої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно пункту 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) ця Інструкція визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
Згідно пункту 3 розділу ІІІ Інструкції від 02.04.2012 № 512/5 у заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР) стягувача - фізичної особи (за наявності); спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності); відомості про часткове виконання рішення боржником.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (УНЗР, рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
Згідно пункту 4 розділу ІІІ Інструкції від 02.04.2012 № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Пунктом 13 Розділу VIII вказаної вище Інструкції визначено, що розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону. Виплата стягнутих грошових коштів (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем в порядку, визначеному статтею 47 Закону, а також з урахуванням строків вчинення виконавчих дій, визначених у додатку до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256.
Суд встановив, що у повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, головний державний виконавець керувалася саме ч. 2 ст. 4 та п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналізуючи інформацію, яка наведена у заяві про відкриття виконавчого провадження та виконавчому листі Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області по справі №695/2516/25, суд дійшов до висновку, що у вказаних документах наявна вся необхідна інформація для відкриття виконавчого провадження.
Перелік вимог до заяви стягувача чітко визначений у вказаній вище ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з цією статтею, стягувач у заяві має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника, та зобов'язаний вказати реквізити рахунку, на який мають бути перераховані кошти. Жодна норма закону не вимагає від стягувача зазначати «спосіб» або «черговість» перерахування сум (що за чим стягувати), якщо у виконавчому листі зазначено кілька складових боргу.
ТОВ «Черкасиенергозбут» виконав вимоги закону, надавши реквізити для перерахування коштів.
Вимоги до виконавчого листа встановлені у вказаній вище ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». У листі мають бути зазначені: назва документа, дата видачі, резолютивна частина рішення (суми), дата набрання чинності, дані про сторони.
Суд встановив, що виконавчий лист № 695/2516/25 відповідає цим вимогам. Якщо суд у рішенні вказав стягнути різні суми (борг та судовий збір), виконавець зобов'язаний прийняти документ.
Відсутність «черговості» виконання цих сум у самому листі не є підставою для його повернення за ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Визначення черговості задоволення вимог у межах одного виконавчого провадження є внутрішньою процедурою розподілу коштів, яку виконавець здійснює самостійно на стадії розподілу стягнутих сум (ст. 45 Закону та п. 13 Розділу VIІ Інструкції).
Такої підстави, як «не зазначення черговості виконання різних вимог одного рішення» або «технічна неможливість системи АСВП», у Законі не існує та ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» такої підстави не передбачає.
Відтак, державний виконавець порушив вимоги ст. 18 Закону «Про виконавче провадження», яка зобов'язує його вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі. Повернення документа з надуманих підстав є незаконною відмовою у здійсненні правосуддя на стадії виконання судового рішення.
Суд зазначає, що державний виконавець, як і будь-який інший суб'єкт реалізації правосуддя, повинен уникати надмірного формалізму у своїй діяльності, оскільки це може призвести до порушення права на справедливий судовий захист та обмеження доступу до правосуддя.
Оскільки подана представником стягувача заява про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області №695/2516/25 дають державному виконавцю можливість для ідентифікації стягувача та боржника, винесене повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є неправомірним.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Щодо вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця прийняти до виконання виконавчий лист, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд зобов'язує виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Оскільки судовим розглядом встановлено незаконність повернення виконавчого документа, належним способом захисту прав стягувача в даному випадку є зобов'язання виконавця повторно розглянути заяву про примусове виконання рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі. Такий підхід узгоджується з принципом розподілу повноважень, згідно з яким суд не може підміняти собою орган державної виконавчої служби та перебирати на себе його дискреційні повноваження щодо процедурних стадій відкриття виконавчого провадження, проте зобов'язаний забезпечити відновлення законності на стадії виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 447-551 ЦПК України, суд
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на дії головного державного виконавця державної виконавчої служби Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання - задовольнити частково.
Визнати дії головного державного виконавця Щербатюк Людмили Олександрівни відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо винесення повідомлення від 22.01.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - неправомірними.
Скасувати повідомлення головного державного виконавця Щербатюк Людмили Олександрівни відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа - виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області №695/2516/25, стягувачу без прийняття до виконання від 22.01.2026.
Зобов'язати Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення прав заявника шляхом повторного розгляду заяви ТОВ «Черкасиенергозбут» про примусове виконання виконавчого листа №695/2516/25, який видано 08.01.2026.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Середа Л.В.