Справа № 707/269/26
номер провадження 2/695/1647/26
16 березня 2026 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Апанасенко К.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Черкаського районного суду Черкаської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області від 29.01.2026 указана цивільна справа передана за підсудністю до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.
04.03.2026 справа надійшла до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Апанасенко К.І.
Дослідивши матеріали цивільної справи № 707/269/26 у порядку вирішення питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження, суд дійшов висновку про необхідність направлення справи до суду, з якого вона надійшла, як такої, що направлена передчасно, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі, якщо відсутні підстави для залишення заяви без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.
Разом з тим, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України (ч. 9 ст. 187 ЦПК України).
Згідно з положеннями ЦПК України для позовів про розірвання шлюбу передбачено загальну підсудність за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України) та альтернативну підсудність за вибором позивача (ч. 2 ст. 28 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 повідомила, що подружжя ОСОБА_3 не мають неповнолітніх дітей. Про будь-які поважні причини, що змушують її звернутися з позовом не за місцем проживання відповідача, або про домовленість подружжя розглядати справу за певним місцем проживання будь-кого з подружжя позивач не зазначила.
У такому разі підлягають застосуванню правила загальної підсудності.
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 2440239 від 10.03.2026 позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №2440226 від 10.03.2026 дані про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 не знайдені.
На запит суду відділ «ЦНАП» виконавчого комітету Золотоніської міської ради листом № 394 від 11.03.2026 повідомив, що відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 відсутні. Рекомендували звернутися до Мошнівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області.
На запит суду виконавчий комітет Мошнівської сільської ради листом № 368/09-13 від 12.03.2026 повідомив, що місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_2 .
Статтею 32 ЦПК України встановлено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Разом з тим та враховуючи, що дана справа направлена Черкаським районним судом Черкаської області до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області помилково, повернення справи для вирішення питання про правильне визначення правил підсудності та відкриття провадження в справі не може вважатися спором про підсудність.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Згідно з конституційними положеннями в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів. Цим Законом, зокрема, закріплено положення щодо права на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону).
Указана норма з'явилась завдяки впливу ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом» входить лише той суд, до юрисдикції якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання ним певних норм, які регулюють його діяльність. І, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні в справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12.10.1978), термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачено «всю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Питання підсудності (територіальної юрисдикції) регулюються відповідними процесуальними кодексами. Зокрема, підсудність цивільних справ визначається відповідно до ст. 26-32 ЦПК України.
Очевидно, що в разі порушення вимог підсудності при розгляді справи не можна бути констатувати, що справа розглянута судом, встановленим законом.
Крім того, згідно з ч. 1 ст.378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Можна підсумувати, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передачу справ.
Враховуючи викладене, на підставі ч. 1 ст. 27 та ч. 1 ст. 31 ЦПК України, цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу направлена Черкаським районним судом Черкаської області до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області помилково.
Тому для вирішення питання про відкриття провадження у справі необхідно направити матеріали зазначеної цивільної справи до Черкаського районного суду Черкаської області.
Керуючись ст. 27, 31, 32, 187, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд
Передати на розгляд Черкаського районного суду Черкаської області цивільну справу № 707/269/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Передачу цивільної справи здійснити в порядку, встановленому частиною 3 статті 31 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 15-денний строк з дня постановлення ухвали.
Суддя Апанасенко К.І.