Справа № 692/1603/25
Провадження № 2/692/55/26
17.03.26
17 березня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді - Чепурного О.П., при секретарі - Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Драбів в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 07.01.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №04943-01/2024, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов кредитного договору відповідачці було надано фінансовий кредит в розмірі 9000,00 грн.
28.05.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №28052024, відповідно до якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передало ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників, відповідачка має непогашену заборгованість за кредитним договором №04943-01/2024 від 07.01.2024 року в розмірі 25875,00 грн., з яких:
-9000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;
-16875,00 грн. - заборгованість за відсотками;
-0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Всупереч вимогам кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов'язання, не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.
Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 11.11.2025 року.
Ухвалою суду, яка направлена відповідачці в установленому порядку, останній був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідачка відзиву на позов не надала.
12.03.2026 року від представника відповідачки - адвоката Тернового Р.Б. через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідач в силу певних об'єктивних обставин не могла вчасно отримати позовні вимоги та ухвалу суду про відкриття провадження у справі, а відтак подати відзив на позов у визначений судом строк не подала. Керуючись п.3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України висловила свою позицію у справі шляхом надання пояснень, згідно яких не погодилася із позовними вимогами позивача в частині стягнення з неї відсотків, вважає їх не законними та необґрунтованими з огляду на те, що з розрахунку заборгованості не зрозуміло, яка сума процентів нарахована відповідачу, а отже його не можна вважати належним доказом у справі. Вказав, що сума заборгованості за нарахованими відсотками (16875,00 грн.) майже у два рази перевищує суму заборгованості за основним зобов'язанням (9000,00 грн.), що не відповідає вимогам ч. 5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» в частині нарахування за відсотковою ставкою 1,99% та 2,50% від неповернутої суми кредиту. Отже визначений розмір відсотків є явно завищеним та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, суперечить принципам розумності та справедливості, а тому представник відповідачки з огляду на воєнну ситуацію в країні, в зв'язку з тим, що на її утриманні перебуває малолітня дитина, просить застосувати п.5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про споживче кредитування» для визначення справедливої компенсації витрат кредитора на рівні 50% від суми несплаченого основного боргу.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього кодексу.
Відповідно до копії договору про надання фінансового кредиту №04943-01/2024 від 07.01.2024 року, між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту, відповідно до п.1.1. товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 9000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 100 днів. Дата надання кредиту 07.01.2024, кінцева дата погашення кредиту 15.04.2024 року. Згідно п. 1.4.1 денна процентна ставка складає 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного п.1.2. Згідно п. 1.6. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4441-11хх-хххх-7593. Розділом 2 договору передбачений порядок укладання договору, де в п. 2.1. вказано, що перед укладанням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта та порядок дій клієнтом в процесі оформлення кредитного договору. Клієнт може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти кредитний договір або відмовитися від пропозиції.
До даного договору додано паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст.628ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, якщо договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами то підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Згідно з п.7.1. договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторонами протягом строку вказаного в п.1.2. договору.
Відповідно до Розділу 8 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» вбачається, що даний договір підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом W8673, окрім того зазначено її ПІБ, id-картка, РНОКПП, адреса, номер платіжної картки.
Враховуючи викладене, суд вважає укладеним кредитний договір, який підписаний позичальником за допомогою електронного підпису.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.
28.05.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №28052024, відповідно до якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передало ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. До договору факторингу додано Акт прийому-передачі реєстру боржників, платіжну інструкцію №21384 від 30.05.2024 та реєстр боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 28.05.2024 року до договору факторингу № 28052024 від 28.05.2024, під №60 вказано боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору: 04943-01/2024, сума заборгованості за основною сумою боргу: 9000,00 грн., сума заборгованості за відсотками: 16875,00 грн., сума заборгованість разом 25875,00 грн., кількість днів прострочення виконання кредитних зобов'язань : 93.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином, перехід права вимоги до позивача підтверджується доданим до позову договором факторингу та реєстром боржників.
Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачка має непогашену заборгованість за кредитним договором №04943-01/2024 від 07.01.2024 року в розмірі 25875,00 грн., з яких:
-9000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;
-16875,00 грн. - заборгованість за відсотками;
-0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Заборгованість за наданим тілом кредиту підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачкою, а тому розмір заборгованості за тілом кредиту суд вважає доведеним.
Щодо розміру заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1.1. товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 9000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 100 днів. Дата надання кредиту 07.01.2024, кінцева дата погашення кредиту 15.04.2024 року. Згідно п. 1.4.1 денна процентна ставка складає 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного п.1.2. договору. Нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування зазначеного в п.1.2. починаючи з дня надання кредиту клієнту. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.
З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за договором нараховувалися в межах строку визначеного в п. 1.2. договору.
Суд відхиляє посилання представника відповідачки у додаткових поясненнях на те, що розмір заявлених до стягнення процентів не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності суд з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
Кредитний договір укладено 07 січня 2024 року строком по 15 квітня 2024 року, а отже в період дії договору діяла денна ставка передбачена законом в розмірі 2,5%.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, зокрема з копії кредитного договору, його умов та детального розрахунку заборгованості, розмір процентної ставки, який визначений та узгоджений сторонами в кредитному договорі №04943-01/2024 укладеному 07.01.2024 року та нарахований розмір заборгованості за відсотками відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо посилання представника відповідачки на несправедливі умови договору споживчого кредиту в частині завищених відсотків, суд зазначає, що процентна ставка визначена п.1.4.1. договору, в 1.5. передбачено, що детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення реальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. П.2.4 визначено, що за результатом ознайомлення з інформацією на сайті товариства клієнт на калькуляторі обирає необхідну суму кредиту та строк платежу за кредитом, який є розрахунковим періодом побудування графіку платежів, після чого переходить до створення особистого кабінету. З додатку 1, до кредитного договору вбачається, що відповідачка його підписала електронним підписом, а отже ознайомилася з інформацією щодо дати платежів, розміру кредиту, процентами за користування кредитом, які визначені у цифровому еквіваленті, а тому підписанням графіку платежів вона підтвердила, що ознайомлена, повністю розуміє та погоджується з розмірами платежів.
Таким чином, суд вважає, що первісним кредитором було дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України, щодо встановлення розміру процентів за користування сумою кредиту, про що була надана інформація відповідачці, оскільки остання не заперечує укладення договору на вищезазначених умовах.
Оскільки кредит надано строком на 100 днів, а тому враховуючи суму наданого кредиту в розмірі 9000,00 грн., розмір відсоткової ставки (з 07.01.2024 по 15.04.2024) 2,5% в день від суми залишку кредиту, то сума нарахованих відсотків становить (9000,00 грн.?2,50%)?100 днів = 22500 грн. Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачкою було здійснено оплату 01.02.2024 року у сумі 5625,00 грн., а тому розмір відсотків за користування позикою, який підлягає стягненню становить 16875,00 грн.
Щодо вимоги представника відповідачки про застосування судом приписів п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.
Відповідно ст. 11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами, наведений у ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є вичерпним.
Згідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з інформацією необхідною для отримання споживчого кредиту споживачем для прийняття усвідомленого рішення.
Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору.
Дана норма прописана і в самому договорі, зокрема в п. 4.3.3. договору зазначено, що протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору клієнт повідомляє товариство у письмовій формі до закінчення строку передбаченого для відмови від договору.
Вказаним правом, а саме відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів, відповідачка не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
Враховуючи, вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено, що відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання по договору, тому підлягає стягненню з неї на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором, а саме тіло кредиту та нараховані відсотки.
У відповідності з ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якого ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, пропорційно до задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №04943-01/2024 від 07.01.2024 року у сумі 25875 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 3028 гривень 00 копійки.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий