Справа № 635/9311/25
Провадження № 2/635/2076/2026
17 березня 2026 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Загайко Г.Я.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,
представники позивача - Гедзь Ольга Віталіївна, Ткаченко Юлія Олегівна ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_2 , та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії (надійний) № 8388481 від 12 червня 2025 року у розмірі 25316,00 гривень, з яких:
- сума заборгованості за основною сумою боргу - 10000,00 гривень;
- сума заборгованості за процентами - 8591,00 гривень;
- сума заборгованості за комісією - 1725,00 гривень;
- сума заборгованості за пенею/неустойкою - 5000,00 гривень.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 гривень.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання коштів у кредит № 8388481, за умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 10000,00 гривень строком на 360 днів (з 12 червня 2025 року по 06 червня 2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1725,00 гривень). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 500,00 гривень за кожен день понадстрокового користування.
Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 153823, який був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1
Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «privatbank» за згодою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу, на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 153823 - 12 червня 2025 року 13:33:44, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8388481 від 12 червня 2025 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 10000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № c652bb24-8c15-44b6-890c-34c547555959 від 12 червня 2025 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.
Враховуючи викладені вище умови договору кредиту №8388481 від 12 червня 2025 року та додаткової угоди, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 54 гривні, заборгованість останнього за договором кредиту складає 25316,00 гривень, зокрема:
10000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу;
8591,00 гривень. - сума заборгованості за процентами;
1725,00 гривень - сума заборгованості за комісією;
5000,00 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Отже, відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основної суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав ні перед кредитодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором кредиту № 8388481 на підставі договору факторингу.
В подальшому, кредитодавцем/первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище договором кредиту, зокрема: ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали договір факторингу № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №8388481 від 12 червня 2025 року (договір факторингу №16/10/25 від 16 жовтня 2025 року разом з додатками та витяг з реєстру прав вимог від 16 жовтня 2025 року).
Так, згідно з пунктом 2.1.3. перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу. Підписаний сторонами реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді - є невідємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта/кредитодавця до фактора/позивача вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимог № 16/10/25-01 від 16 жовтня 2025 року - кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених договором факторингу № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 року в тому числі до відповідача в сумі 25316,00 гривень з яких 10000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8591,00 гривень - сума заборгованості за відсотками, 1725,00 гривень - сума заборгованості за комісією, 5000,00 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Аргументи учасників справи
Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.
Рух справи
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 листопада 2025 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 лютого 2026 року, задоволено клопотання представника позивача Гедзь О.В. про витребування доказів, витребувано у АТ КБ «Приват Банк» (ЄДРПОУ 14 360 570, юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна):
- щодо належності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;
- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк» на ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 12 червня 2025 року до 15 червня 2025 року.
На виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 17 лютого 2026 року 02 березня 2026 року засобами поштового зв'язку до Харківського районного суду Харківської області від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли запитувана інформація та документи.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача Ткаченко Ю.О. у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином шляхом направлення судової повістки до особистого кабінету в системі «Електронний суд», причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою представника позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 12 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8388481, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «153823». За умовами договору кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту (пункт 2.1. договору).
Сума кредиту становить 10000,00 гривень, строк кредитування - 360 днів, розмір першого обов'язкового платежу 4575,00 гривень. Період сплати мінімального обов'язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом, нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість мінімальних обов'язкових платежів становить 11 (пункти 2.2.1-2.2.4 договору).
Комісія за надання кредиту становить 1725,00 гривень. Дата надання кредиту 12 червня 2025 року, дата повернення кредиту 06 червня 2026 року, процентна ставка 0,95%, орієнтовна загальна вартість кредиту 45925,00 гривень, неустойка 500,00 гривень в день (пункт 2.2.8 договору).
Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що клієнт ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), з яким укладений договір № 8388481 від 12 червня 2025 року ідентифікований товариством. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором «153823», час відправки ідентифікатора позичальнику 12 червня 2025 року о 13 годині 33 хвилині.
Відповідно до платіжної інструкції/операція від 12 червня 2025 року, наявної в матеріалах справи, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_2 перерахувало кошти у сумі 10000,00 гривень, що також підтверджується довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» від 13 жовтня 2025 року.
Згідно з довідкою, виданою ТОВ «Европейська платіжна система», підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30 вересня 2020 року, укладеного між установою та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», та завершення операції від 12 червня 2025 року; номер платежу c652bb24-8c15-44b6-890c-34c547555959; на суму 10000,00 гривень; отримувач ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_2 .
Крім того, факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується витребуваними в АТ КБ «ПриватБанк» доказами. Відповідно на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 .
12 червня 2025 року на вказану карту було зараховано грошові кошти у розмірі 10000,00 грн (деталі операції: FUIB MoneyTransfer, Visa Direct).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», у ОСОБА_2 наявний борг на суму 25316,00 гривень, зокрема: 10000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8591,00 гривень. - сума заборгованості за процентами; 1725,00 гривень - сума заборгованості за комісією; 5000,00 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» («клієнт») та ТОВ «Фінпром Маркет» («Фактор») укладено договір факторингу № 16/10/25, за цим договором клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до реєстру прав вимог № 16/10/25-01 від 16 жовтня 2025 року - кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених договором факторингу № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 року в тому числі до відповідача в сумі 25316,00 гривень з яких 10000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8591,00 гривень - сума заборгованості за відсотками, 1725,00 гривень - сума заборгованості за комісією, 5000,00 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Фінпром Маркет» до суду за захистом своїх прав.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить пункт 11 договору - реквізити сторін.
Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Факт отримання коштів від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 10000,00 гривень ОСОБА_2 підтверджується відповідно до платіжної інструкції/операція від 12 червня 2025 року, наявної в матеріалах справи, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_2 перерахувало кошти у сумі 10000,00 гривень, що також підтверджується довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» від 13 жовтня 2025 року. Згідно з довідкою, виданою ТОВ «Европейська платіжна система», підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30 вересня 2020 року, укладеного між установою та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», та завершення операції від 12 червня 2025 року; номер платежу c652bb24-8c15-44b6-890c-34c547555959; на суму 10000,00 гривень; отримувач ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_2 .
Крім того, факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується витребуваними в АТ КБ «ПриватБанк» доказами. Відповідно на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 .
Отже, відповідач ОСОБА_2 жодним чином не спростувала факт укладення договору кредитної лінії (надійний) № 8388481 від 12 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 та надходження коштів на банківський кредитний рахунок ОСОБА_2 .
Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов'язання за електронним договором кредитної лінії (надійний) № 8388481 від 12 червня 2025 року та надало відповідачу грошові кошти в сумі 10000,00 гривень, однак відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, що не спростовано відповідачем, у зв'язку з чим останній має заборгованість за кредитним договором:
- за основною сумою боргу - 10000,00 гривень;
- за сумою заборгованості за процентами - 8591,00 гривень.
Щодо стягнення заборгованості за комісією
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника(за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зважаючи на викладене, комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні оплати чергового платежу може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами кредитного договору, не передбачають положень про порядок нарахування комісії за обслуговування кредиту, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику ОСОБА_2 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Отже, враховуючи, що умови кредитного договору не містять положень про нарахування комісії за користування кредитом, банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору кредитної лінії (надійний) № 8388481 від 12 червня 2025 року, суд висновує про відмову у задоволення позову в частині стягнення заборгованості за комісією у сумі 1725,00 гривень.
Щодо стягнення суми заборгованості за пенею/неустойкою суд зазначає таке
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Суд не може погодитися з доводами позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування неустойки є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроєкт розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проєктом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц.
Водночас, як зазначає позивач, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 цього Закону.
Разом з тим, із системного аналізу як приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», про які вказує позивач, так і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слідує, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому суд висновує про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за неустойкою в розмірі 5000,00 гривень.
Щодо витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги
Представник позивач надав до суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з Акту № 7ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 24 жовтня 2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 4500 гривень, з яких: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви - 500 гривень, судовий супровід в суді першої інстанції: підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника за договором позики у малозначних справах, за необхідності інших заяв по суті справи, в електронній формі за посередництвом Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в тому числі представництво інтересів клієнта в суді (адвокат самостійно подає позовну заяву від імені клієнта, представляє інтереси як представник клієнта в суді - 4000 гривень, а також платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 27 жовтня 2025 року.
За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як це унормовано вимогами частини 5 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями частини 3 статті 141 ЦПК України.
За правилами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статей 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»,.
Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічного змісту висновку щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що ЦПК України унормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 4-6 статті 137 ЦПК України відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав неспівмірності витрат та не довів неспівмірність таких витрат.
Судом встановлено, що 25 серпня 2025 року між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет» укладений договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП.
До суду надано витяг з акту № 7ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, в якому зазначено які юридичні послуги були надані клієнту, вартість кожної послуги. Загальна вартість наданих послуг за вказаним розрахунком 4500,00 гривень.
Згідно з актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, який є додатком № 1 до договору № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, сторони підтвердили той факт, що клієнт передав, а адвокат прийняв на себе зобов'язання надати правничу допомогу у справах, які визначені в цьому акті.
Факт перерахування ТОВ «Фінпром Маркет» Ткаченко Ю.О. оплати за договором про надання правничої допомоги підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 579939290.1 від 27 жовтня 2025 року.
Суд зазначає, що наведений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим, об'єктивним та співмірним з ціною позову, а також таким, що не заперечується стороною відповідача, а тому підстави для його зменшення у суду відсутні.
Отже, враховуючи наведене та положення статті 141 ЦПК України, суд висновує про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінпром Маркет» пред'явило вимогу майнового характеру на загальну суму 25316,00 гривень, тоді як суд виснував про часткове задоволення позивачем позовних вимог на суму 18591,00 гривень, що становить 73,44 % від ціни позову.
За наведених обставин та відповідно до вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3304,80 гривень (4500,00 х 73,44 % : 100).
Щодо розподілу витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Згідно з платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 579941049.1 від 31 жовтня 2025 року при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінпром Маркет» пред'явило вимогу майнового характеру (стягнення заборгованості за кредитним договором) на суму (ціну позову) 25316,00 гривень, тоді як суд виснував про часткове задоволення заявлених вимог на суму 18591,00 гривень, що становить 73,44 % від ціни позову.
За наведених обставин та відповідно до вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1779,01 гривень (2422,40 х 73,44 % : 100).
На підставі викладеного, керуючись статями12,13,81,141,263-265,268,280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» суму заборгованості за договором кредитної лінії (надійний) № 8388481 від 12 червня 2025 року у розмірі 18591 (вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одна) гривня 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати по сплаті судового збору 1779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять) гривень 01 (одна) копійка та витрати на професійну правничу допомоги в сумі 3304 (три тисячі триста чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: 08205, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок № 31/33, код ЄДРПОУ 43311346.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В. Бобко