Справа № 953/2813/26
н/п 2-о/953/60/26
"16" березня 2026 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про встановлення факту припинення іпотеки та скасування обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
встановив:
09 березня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про встановлення факту припинення іпотеки та скасування обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Розглянувши означену позовну заяву, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права, що передбачено ч.1 ст.129 Конституції України.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За приписами ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження загального або спрощеного; 3) окремого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За приписами ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Згідно ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, у відповідності до ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю, а статтею 30 ЦПК України визначено виключну підсудність.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність - це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Правила виключної підсудності стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 462/7217/18.
Заявник просить суд:
- встановити факт припинення Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 09-0836 від 20.12.2007, укладеного між ним та АКБ «ІМЕКСБАНК» у зв'язку з його повним виконанням;
- встановити факт припинення Договору іпотеки №03-132-І від 20.12.2007;
- скасувати заборону відчуження нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу №I-V, Va, VI-X, Xa, XXVI, XXVII, 1-го поверху I, II, III, 2-го поверху 1, 2, 2а, 3-7, 7а, 8-12, I, II, загальною площею 559,3 кв.м у літ. «А-2», за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати запис про іпотеку нежитлових приміщень підвалу № I-V, Va, VI-X, Xa, XXVI, XXVII, 1-го поверху I, II, III, 2-го поверху 1, 2, 2а, 3-7, 7а, 8-12, I, II, загальною площею 559,3 кв.м у літ. «А-», за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи що спір пов'язаний з правом позивача на нерухоме майно, з огляду на наявність конкуренції правил підсудності, суд вважає, що заява має подаватись за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що подана позивачем позовна заява не підсудна Київському районному суду м. Харкова.
Відповідно до визначеного ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст.6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «Суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Відповідно до вимог ст. 378 ЦПК України прийняте судом рішення з порушенням правил територіальної підсудності є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ч.3 ст.31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
З урахуванням викладеного, заява ОСОБА_1 підлягає переданню за підсудністю до Основ'янського районного суду м. Харкова за місцем знаходження нерухомого майна.
Керуючись ст. 316, 31, 260 ЦПК України, суд,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про встановлення факту припинення іпотеки та скасування обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, - передати за підсудністю до Основ'янського районного суду м. Харкова.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Суддя Н.В. Єфіменко