Справа № 572/7083/25
Провадження № 1-кс/572/11/26
17 березня 2026 року м. Сарни
Слідчий суддя Сарненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
скаржника ОСОБА_4 ,
представника особи, дії якої оскаржуються, ОСОБА_5 ,
розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на постанову Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції,-
Адвокат ОСОБА_4 на підставі ст. 8, 107, 115-1 КВК України звернулась до Сарненського районного суду Рівненської області в інтересах засудженого ОСОБА_6 , який відбуває покарання у Державній установі «Катеринівська виправна колонія №46», с. Катеринівка Сарненського району Рівненської області зі скаргою на постанову Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 26 вересня 2025 року №2, в якій просила скасувати оскаржувану постанову. Зазначила, що умови утримання засудженого ОСОБА_6 у ДУ «Коломийська виправна колонія №41» у період з 23 серпня 2022 року по 10 вересня 2025 року були неналежними.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 , засуджений ОСОБА_6 скаргу підтримали, просили її задовольнити. Скаржник вважає, що скарга не підлягає розгляду у порядку, встановленому статтею 539 КПК України, оскільки постанова Комісії не є рішенням адміністрації установи виконання покарань та не входить до переліку рішень, дій чи бездіяльності адміністрації, визначених частиною дев'ятою статті 539 КПК України. Комісія, утворена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1549, є самостійним суб'єктом владних повноважень. Таким чином, з огляду на пункт 25 Положення про Комісію та положення статей 9, 24 і 206 КПК України, дана постанова Комісії підлягає оскарженню до суду саме в порядку кримінального процесу, як рішення органу публічної влади, що зачіпає гарантовані права особи, яка перебуває під вартою або відбуває покарання.
Представник Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції ОСОБА_5 просила у задоволенні скарги відмовити в зв'язку з її необґрунтованістю.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали скарги, слід прийти до наступного.
Відповідно до положень ст. 115-1 Кримінально-виконавчого кодексу, комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань встановлює факт та/або строк тримання в неналежних умовах в установі виконання покарань на підставі цього Кодексу та положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Засуджений, член його сім'ї або близький родич, захисник мають право звернутися із заявою про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань.
Зазначеною нормою закону передбачена процедура розгляду скарги та право засудженого у разі незгоди з рішенням Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань оскаржити таке рішення до суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п. 25 Положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31грудня 2024р. № 1549, особа, взята під варту, або засуджений у разі незгоди з рішенням Комісії має право оскаржити це рішення до суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Стаття 206 КПК України регламентує загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини. Згідно частини першої цієї статті, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Положення частини першої ст. 206 КПК України поширюються на правовідносини із захисту прав осіб, щодо яких застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою (позбавлення свободи за відсутності судового рішення), застосування насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі, у яких особа, яка здійснює поновлення порушеного права - це слідчий суддя як суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (ст. 3 КПК України).
Скаржник визначив підсудність скарги, виходячи з обставин порушення прав особи, яка відбуває покарання, та місця відбування покарання засудженим.
Однак, скерування скарги на захист прав інтересів засудженого, який відбуває покарання в установі відбування покарання, для розгляду в порядку контролю над дотриманням захисту прав людини слідчим суддею, є безпідставним.
Право засудженого оскаржити під час виконання вироку рішення комісії в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, як це встановлено ст. 115-1 КВК України та п. 25 Постанови КМУ №1549, кореспондується з правом засудженого на оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб установи виконання покарань в порядку ст. 537 КПК України.
У відповідності до п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.
Відповідно до ч. 9 ст. 539 КПК України розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини 1 статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно положень ст. 409, 412 КПК України, порушення правила підсудності є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що є підставою для скасування вироку.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом , зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, скаржник ОСОБА_4 з метою захисту порушених прав засудженого ОСОБА_6 вправі звернутись з дотриманням правил предметної юрисдикції, визначених ст. 20 КАС України, до місцевого адміністративного суду з адміністративним позовом до суб'єкта владних повноважень про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення дій, тощо.
Чинний КПК України не містить положень щодо дій слідчого судді у разі надходження скарги з порушенням правил предметної підсудності, водночас застосуванню підлягає аналогія закону - положення п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, згідно яких скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил предметної підсудності.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 537, 539 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на постанову Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 26 вересня 2025 року №2 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику ОСОБА_4 та засудженому ОСОБА_6 право на звернення до місцевого адміністративного суду з дотриманням правил предметної юрисдикції, визначених ст. 20 КАС України, з адміністративним позовом до суб'єкта владних повноважень про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення дій, тощо.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: