13 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/1802/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (суддя Черниш О.А.) у справі №340/1802/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
20.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження йому пенсії максимальним розміром після нарахування індексації з 01.03.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням усіх встановлених йому підвищень, доплат та надбавок до пенсії..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію по інвалідності за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідач з 01.03.2025 року здійснив перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", внаслідок чого пенсія зросла до 40791,41 грн. Втім відповідач незаконно обмежив максимальний розмір пенсії сумою 39291, 41 грн., а виплачує позивачу лише 29258, 82 грн. Позивач вважає протиправними такі дії відповідача, у зв'язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження з 01.03.2025 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01.03.2025 року повторний перерахунок пенсії ОСОБА_1 з метою її індексації та виплатити йому пенсію без обмеження її максимального розміру та без застосування коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головнее управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв'язку з тим, що після проведеного перерахунку пенсій, на виконання Постанови КМУ №103 та Постанови КМУ № 704, Уряд не приймав рішень щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах і підрозділах служби цивільного захисту, з якої у 2007 році був звільнений у відставку.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області з 26.07.2007 року призначило позивачу пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення, а з 20.12.2007 року - пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області неодноразово здійснювало перерахунки пенсії позивача на підставі статей 63, 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Так, у липні 2023 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області на виконання рішення суду у справі №340/5657/22 здійснило з 01.02.2020 року перерахунок пенсії позивача на підставі довідки ДСНС №203-359/201 від 10.11.2022 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.01.2020 року (36 292, 50 грн.).
У жовтні 2023 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області на виконання рішення суду у справі №340/3115/23 здійснило з 01.02.2022 року перерахунок пенсії позивача на підставі довідки ДСНС №20-238/201 від 19.04.2023 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.01.2022 року (39489, 50 грн.).
У травні 2024 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області на виконання рішення суду у справі №340/10134/23 здійснило з 01.02.2023 року перерахунок пенсії позивача на підставі довідки ДСНС №20-744/201 від 17.11.2023 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.01.2023 року (45305, 58 грн.).
Між тим, у березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з новим позовом, у якому оскаржував дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо скасування з 01.03.2024 року нарахування та виплати 2000 грн. доплати до пенсії та щодо обмеження з 01.03.2024 року виплати нарахованої індексації за 2023 та 2024 роки граничною величиною 1500 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року у справі №340/1433/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2024 року у цій справі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року скасовано, а позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.03.2024 року з урахуванням доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно із постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 року №713. Зобов'язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року з урахуванням доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно із постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 року № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.
У жовтні 2024 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №340/1433/24 здійснило з 01.03.2024 року та з 01.11.2024 року перерахунки пенсії позивача та визначило її в загальній сумі 39291,41 грн.
У січні 2025 року відповідач здійснив з 01.01.2025 року перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". При цьому перерахунку відповідач застосував до суми, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (23610 грн.), відповідні понижуючі коефіцієнти. Внаслідок цього пенсія позивача, нарахована загалом в сумі 39291, 41 грн. була зменшена і встановлена до виплати в сумі 29258, 82 грн.
У березні 2025 року відповідач здійснив з 01.03.2025 року перерахунок пенсії позивача з метою її щорічної індексації.
Так, згідно з протоколом ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 10.03.2025 року позивачу з 01.03.2025 року у складі пенсії нараховані такі суми:
- 35791,41 грн. (45305,58 грн. х 79 %) - основний розмір пенсії по інвалідності, обчислений відповідно до статей 13, 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб",
- 1500 грн. - підвищення (індексація), передбачена постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року "Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році",
- 1500 грн. - підвищення (індексація), передбачена постановою Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році",
- 2000 грн. - щомісячна доплата до пенсії, передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Тож в підсумку розмір пенсії позивача з 01.03.2025 року з підвищеннями і доплатами склав 40791, 41 грн. Воднораз, відповідач обмежив розмір пенсії, належної позивачу до виплати, максимальною сумою 39291,41 грн. та застосував до суми, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (23610 грн.), понижуючі коефіцієнти. Внаслідок цього пенсія позивача, нарахована загалом в сумі 40791,41 грн., була зменшена і встановлена до виплати в сумі 29 258, 82 грн.
Позивач звернувся до суду з цим позовом, не погоджуючись із розміром пенсії, виплачуваної йому з 01.03.2025 року..
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача є протиправним.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось відповідач при проведенні перерахунку пенсії позивача за рішенням суду, обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами для осіб які втратили працездатність.
Отже, розмір пенсії позивача з урахуванням максимального розміру становить 29258,82 грн. замість проіндексованої.
Суд зазначає, що механізм обчислення пенсій особам відповідно до Закону №2262-ХІІ здійснюється відповідно до статті 43 вказаного Закону.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу», “;Про прокуратуру», “;Про статус народного депутата України», “;Про Національний банк України», “;Про Кабінет Міністрів України», “;Про дипломатичну службу», “;Про службу в органах місцевого самоврядування», “;Про судову експертизу», “Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», “;Про наукову і науково-технічну діяльність», “;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», “;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», “;Про пенсійне забезпечення», “;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Вказані норми запроваджують обмеження щодо розміру призначених після 01.10.2011 та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
На підставі пункту 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічний правий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.
А відтак, обмеження максимального розміру пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
З 20.12.2016 стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закону, який є спеціальним для позивача) не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Тобто спеціальним законом, на підставі якого призначено пенсію позивачу, та який підлягає застосування у цьому випадку, такого максимального розміру пенсії не визначено.
Таким чином, позивач має право на виплату пенсії у повному обсязі, при цьому, таке право не може бути обмежено максимальним розміром.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.11.2025року в адміністративній справі № 340/1802/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш
суддя А.В. Шлай