23 лютого 2026 року м.Дніпросправа № 160/17445/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 160/17445/25 (суддя Кучма К.С., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) від 16.05.2025 №122950002799 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 про призначення пенсії за вислугу років, зарахувавши до стажу роботи за вислугу років періоди роботи: помічник машиніста тепловоза з 13.04.1992 по 17.09.2000; машиніст тепловоза з 18.09.2000 по 12.09.2007; машиніст-інструктор локомотивних бригад з 13.09.2007 по 04.10.2012; період навчання в Попаснянському професійно-технічному училищі №85 з 01.09.1990 по 01.04.1992.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 09.04.2025 він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16.05.2025 №122950002799 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного стажу. Так, за результатами розгляду документів доданих до заяви, до стажу роботи за вислугу років не зараховано період роботи з 13.04.1992 по 04.10.2012, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 45/ТЧ-6 від 14.11.2024, оскільки відсутня трудова книжка, дана довідка потребує підтвердження первинними документами або актом зустрічної перевірки. Також до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 01.04.1992 (диплом НОМЕР_1 ), оскільки період навчання перетинається з періодом проходження позивачем військової служби (військовий квиток НОМЕР_2 ), необхідно надати уточнюючу довідку. Позивач вважає вказане рішення протиправним.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Із рішенням суду не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідач просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на адвокатський запит представника позивача, згідно із відповіддю Регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» повідомила, що внаслідок збройної агресії російської федерації у Філії відсутній доступ до майна та документів (у т.ч. кадрової) структурного підрозділу «Попаснянське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», що розташоване на території Луганської області. Попаснянська територіальна громада з 07.05.2022 є тимчасово окупованою територією, у зв'язку з чим у філії відсутня можливість підтвердити або спростувати факт збереження трудової книжки позивача. Довідка видана структурним підрозділом «Попаснянське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 14.11.2024 №45/ТЧ-6 складена на основі даних наявних в автоматизованій системі управління персоналом та потребує підтвердження первинними документами або актом зустрічної перевірки. Також, відповідно до диплому НОМЕР_1 позивач з 01.09.1990 по 01.04.1992 навчався у професійно-технічному училищі м.Попасна. При цьому відповідно до військового квитка НОМЕР_2 позивач з 14.05.1988 по 03.06.1991 проходив строкову військову службу в лавах радянської армії. Вважає, що для визначення форми та терміну навчання позивачу рекомендовано надати уточнюючу довідку. На переконання відповідача, рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ст.55 Закону №1788-ХІІ прийнято згідно з нормами чинного законодавства. Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно зарахував до стажу роботи за вислугу років період навчався позивача у професійно-технічному училищі м.Попасна.
Представник позивача подала письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві вказує, що вважає рішення суду законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування. Також просить вирішити питання про розподіл витрат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, та стягнути на користь позивача з відповідачів витрати на правничу допомогу у сумі 7 000 грн..
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 09.05.2025 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області та прийнято рішення від 16.05.2025 №122950002799, яким відмовлено позивачу у призначені пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
В спірному рішенні зазначено, що відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ та з врахуванням пункту 2-1 розділу ХV «Перехідні положення» Закону №1058-ІV право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджені постановою №583, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 26 року 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі (станом на 11.10.2017). Вік позивача на дату звернення - 55 років 2 дні. Стаж роботи за вислугу років не розраховано. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за вислугу років не зараховано період роботи з 13.04.1992 по 04.10.2012, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів, у ній № 45/ТЧ-6 від 14.11.2024, оскільки відсутня трудова книжка, дана довідка потребує підтвердження первинними документами або актом зустрічної перевірки. Також до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 01.04.1992 (диплом НОМЕР_1 ), оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби (військовий квиток НОМЕР_2 ), необхідно надати уточнюючу довідку. Враховуючи викладене, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.
Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.
Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно зі статтею 52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.
Відповідно до п.«а» ст.55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Таким чином, право на призначення пенсії за вислугу років мають робітники локомотивних бригад після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з яких не менше 12 років 6 місяців за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 12.10.1992 р. № 583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.
Зокрема правом на пенсію за вислугу років користуються: слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу.
Згідно із ч.1 ст.56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до положень вказаної законодавчої норми, до стажу роботи зараховується також, зокрема: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідні положення містить і постанова КМУ від 12.08.1993 р.№ 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 постанови КМУ від 12.08.1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктами 17, 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій російською федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
За змістом приписів пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою від 07.04.2022 №1249-5000823151.
На момент початку збройної агресії рф проти України позивач проживав у Попаснянському районі Луганської області, про що свідчать копія його паспорта серії НОМЕР_3 .
В якості підтвердження пільгового стажу позивачем було надано до Пенсійному фонду довідку, що видана структурним підрозділом «Попаснянське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 14.11.2024 р. №45/ТЧ-6, у якій зазначено наступне:
« ОСОБА_1 працював повний робочий день в структурному підрозділі «Попаснянське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 13.04.1992 р. по 17.09.2000 р. помічник машиніста тепловоза (наказ 13.04.1992 №322); з 18.09.2000 р. по 12.09.2007 р. машиніст тепловоза (наказ від 18.09.2000 № 77); з 13.09.2007 p. по 04.10.2012 р. машиніст-інструктор локомотивних бригад (наказ від 13.09.2007р. №81ос.), безпосередньо здійснював організацію перевезень та забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті, користується правом на пенсію за вислугу років за професією, посадою помічник машиніста тепловоза, машиніст тепловоза, машиніст-інструктор локомотивних бригад. Пільговий стаж склав 20 років 05 місяців 21 день. Підтвердження періодів роботи, які зараховуються/не зараховуються до пільгового стажу надати не маємо можливості, у зв?язку з тим, що архів структурного підрозділу «Попаснянське локомотивне депо» знаходиться на непідконтрольній Україні території. Довідка складена на основі даних, наявних в автоматизованій системі управління персоналом структурного підрозділу «Попаснянське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», та внесених до неї на підставі трудової книжки».
Крім того в матеріалах справи міститься біографічна довідка видана структурним підрозділом «Попаснянське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», з якої вбачається наступне:
« ОСОБА_1 з 29.12.2018 працює черговим (основного) локомотивного депо цеха експлуатації структурного підрозділу «Попаснянське локомотивне депо» регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця".
Трудова діяльність:
09.1990 - 04.1992 навчання в Попаснянському професійно-технічному училищі №85;
04.1992 - 09.2000 помічник машиніста тепловоза цеха експлуатації локомотивного депо Попасна Донецької області;
09.2000 - 10.2001 машиніст тепловоза цеха експлуатації локомотивного депо Попасна
Донецької області;
10.2001 - 09.2007 машиніст тепловоза 3 класу цеха експлуатації локомотивного депо Попасна Донецької області;
09.2007 - 10.2012 машиніст-інструктор локомотивних бригад цеха експлуатації локомотивного депо Попасна «ДП «Донецька залізниця»;
10.2012 - 12.2015 черговий (основного) локомотивного депо Попасна «ДП «Донецька залізниця»;
12.2015 - 12.2018 черговий (основного) локомотивного депо цеха експлуатації структурного підрозділу «Попаснянське локомотивне депо» регіональна філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»;
12.2018 - по теперішній час (14.11.2024 року) черговий (основного) локомотивного депо цеха експлуатації структурного підрозділу «Попаснянське локомотивне депо» регіональна філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь на адвокатський запит представника позивача, в якій регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» повідомила, що черговий локомотивного депо (основного) структурного підрозділу «Попаснянське локомотивне депо» ОСОБА_1 14.11.2024 року був звільнений у зв'язку з переведенням до структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Трудові книжки працівників зберігались у приміщенні структурного підрозділу «Попаснянське локомотивне депо» за адресою: 93300, Луганська область, м.Попасна, вул.Дніпровська, 1 за безпосереднім місцем знаходження цього структурного підрозділу. Внаслідок збройної агресії російської федерації у Філії відсутній доступ до майна та документів (у т.ч. кадрової) структурного підрозділу Попаснянське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», що розташоване на території Луганської області. Попаснянська територіальна громада з 07.05.2022 року є тимчасово окупованою територією, у зв'язку з чим у Філії відсутня можливість підтвердити або спростувати факт збереження трудової книжки позивача.
З наданих в якості доказів копії довідки форми ОК-5 складеної відносно позивача, вбачається, що останній: з 1999 по 2024 роки, виконував роботи які обліковуються за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3055А1.
Код підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства за №ЗП3055А1 - робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджено у позивача наявність стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, вимога відповідача щодо необхідності передачі на розгляд Комісії архівної довідки, у цьому випадку є необґрунтованою, оскільки наявність стажу, необхідного для призначення пенсії у позивача підтверджується архівною довідкою та відомостями з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, ч.1 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Також, відповідно до абз.2 підпункту 3 пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р. (далі - Порядок №22), орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, при виникненні у територіального органу ПФУ сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17, від 03.10.2018 р. у справі №235/2873/17, від 27.02.2018 р. у справі №681/813/17, від 22.05.2018 р. у справі №683/977/17, та від 10.07.2018 р. у справі №709/1360/17.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач при розгляді заяви позивача вчиняв дії щодо з'ясування наявності у нього пільгового стажу, а, отже, пенсійний орган дійшов передчасного висновку про відсутність у позивача відповідного стажу.
Згідно із пунктом 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має останній стаж роботи, якими документами це підтверджується.
У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це позивача із зазначає причини відмови.
У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
В даному випаду, відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірність прийнятого рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком та протиправно не зарахував до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 13.04.1992 по 04.10.2012 на посадах машиніста тепловоза.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1990 по 01.04.1992 (диплом НОМЕР_1 ), оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби (військовий квиток НОМЕР_2 ), колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.09.1990 по 01.04.1992 позивач навчався в Попаснянському професійно-технічному училищі №85 за спеціальністю «помічник машиніста тепловозу». Вказане підтверджується дипломом від 01.04.1992 НОМЕР_1 .
З військового квитка НОМЕР_2 вбачається, що позивач з 14.05.1988 по 03.06.1991 проходив строкову військову службу в лавах радянської армії.
Підпунктом «д» абз.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно із п.8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Разом з тим, відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, пунктом 4.7 цього Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Таким чином, відповідач, не зараховуючи до страхового стажу періоди навчання позивача з 01.09.1990 по 01.04.1992, не обґрунтовано не вжив заходів передбачених п.1, п.2 ч.1 ст.64 Закону №1058-ІV, пп.2, 5, 6 п.6 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі».
З огляду на те, що відповідачем не було вжито всіх передбачених законодавством заходів за для повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в призначенні позивачу пенсії від 16.05.2025 р. №122950002799 є протиправним та підлягало скасуванню.
Також суд вірно зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.04.2025 про призначення пенсії за вислугу років, зарахувавши до стажу роботи за вислугу років періоди роботи: помічник машиніста тепловоза з 13.04.1992 по 17.09.2000; машиніст тепловоза з 18.09.2000 по 12.09.2007; машиніст-інструктор локомотивних бригад з 13.09.2007 по 04.10.2012, з урахуванням висновків суду.
Проте, суд першої інстанції невірно зарахував період навчання позивача в Попаснянському професійно-технічному училищі № 85 з 01.09.1990 по 01.04.1992 до стажу роботи за вислугу років, оскільки цей період повинен бути зарахований до страхового стажу позивача.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу у сумі 7 000 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1-5 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
На підтвердження факту надання правової допомоги представником позивача надано: копію договору про надання правничої допомоги № 26/05/25-3 від 26.05.2025 року, укладений між АО "Приват юрист" та ОСОБА_1 ; копію акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 26/05/25-3 від 26.05.2025; копію квитанції АО «Приват юрист» №01 вiд 07.11.2025 року, за якою ОСОБА_1 сплатив 7 000 грн за договором про надання правничої допомоги № 26/05/25-3 від 26.05.2025.
Колегія суддів, дослідивши надані позивачем документи, приходить до висновку, що позивачем підтверджено понесення судових витрат на правничу допомогу у даній справі.
Проте, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. лише за підготовку відзиву на апеляційну скаргу відповідача є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом, витраченим на надання правничої допомоги, а тому колегія суддів апеляційної інстанції зробила висновок про наявність підстав для часткового відшкодування витрат на правничу допомогу за написання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 1 000 грн..
Дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що є підстави для зміни третього абзацу резолютивної частини рішення суду першої інстанції, а в решті - слід залишити без змін.
Керуючись ст. 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 160/17445/25 - змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення наступним чином:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 року про призначення пенсії за вислугу років, зарахувавши до стажу роботи за вислугу років періоди роботи: помічник машиніста тепловоза з 13.04.1992 року по 17.09.2000 року; машиніст тепловоза з 18.09.2000 року по 12.09.2007 року; машиніст-інструктор локомотивних бригад з 13.09.2007 року по 04.10.2012 року; та зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Попаснянському професійно-технічному училищі №85 з 01.09.1990 року по 01.04.1992 року, із урахуванням висновків суду.».
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 160/17445/25 - залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. (одна тисяча гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 20551088).
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак