17 березня 2026 р. Справа № 520/22071/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 (головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В.) по справі № 520/22071/25
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Харківської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000249/2 від 26.06.2025.
В обґрунтування позову зазначив, що під час митного оформлення товарів надав всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення, як наслідок, неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 позов задоволено.
Харківська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції застосував положення Митного кодексу України в редакції, що втратила чинність.
Також, посилається на неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, щодо наявності в наданих документах розбіжностей, відсутності в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказує, що декларантом до митного оформлення не надано пакувальний лист, що не відповідає умовам п. 6.1 Контракту від 03.02.2025 № 01, митної декларації країни відправлення з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення.
Зазначає, що прайс-лист від 06.02.2025 охоплює лише товари, зазначені в рахунку-фактурі від 06.02.2025, що свідчить про можливість індивідуального ціноутворення для конкретного покупця, а не про загальнодоступну ринкову ціну.
Зауважує, що у наданих до митного оформлення платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах від 04.03.2025 №2 та від 14.04.2025 №4 відсутній підпис відповідальної особи (платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008.
Щодо транспортних витрат, вказує, до митного оформлення не надано договору, заявок, довідок, рахунків до договору на транспортне перевезення товару з перевізником F.U.P. Gutsuliuk I.A., який вказаний у СМR №9545 від 19.06.2025; заявки до Договору від 24.03.2025 №2096-Т/25, обов'язковість якої зазначено в п. 2.1 Договору; банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних витрат згідно рахунку на оплату транспортних послуг від 19.06.2025 №63423.
Зауважує, що у коносаменті № ZM25040165 в частині підпис уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента) наявні ознаки підробки за допомогою кольорового копіювання.
Звертає увагу, що на підставі даних сайту www.Maersk.com митним органом встановлено зберігання контейнеру MRSU3950045 та його перевантаження в портах призначення, водночас декларантом витрати на зберігання/перевантаження товару в порту призначення не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі.
Вказує, що задекларований рівень митної вартості товарів, поданих до митного контролю та митного оформлення нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.
Крім того, за твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам митного органу щодо спрацювання спеціалізованої бази ЄАІС Держмитслужби, як обґрунтовану підставу для виникнення у відповідача сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості ввезених товарів та можливість останнього застосувати резервний метод визначення митної вартості з огляду на не надання підприємством додаткових документів на запит митниці.
Як наслідок, вважає, що ним правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.02.2025 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та фірмою Shijiazhuang Blat Industrial & Trading Co., Ltd (Китай)(продавець) укладено контракт купівлі-продажу № 01, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцеві продукцію, зазначену в рахунку-фактурі після 60% передоплати на розрахунковий рахунок, інші 40% повинні бути виплачені після отримання копії коносаменту.
Розділом 2 Контракту передбачено, що ціни на продукцію вказані в рахунку-фактурі є невід'ємною частиною даного контракту, є твердими і незмінними до закінчення терміну дії контракту. Вартість контракту становить 75 000,00 доларів США.
Відповідно до п. 3.1 Контракту поставка продукції по дійсному контракту здійснюється протягом 180 днів з дня попередньої оплати згідно п. 1.1 Контракту.
Поставка здійснюється на умовах FOB Тяньцзінь, Китай згідно «Інкотермс-2010» (п. 3.2 Контракту).
Згідно з пунктами 5.1 - 5.3. Контракту валюта контракту - долар США.
Валюта платежу - долар США.
Оплата за продукцію, що залишається за цим Контракту, проводиться на умовах 60% передоплати, інші 40% повинні бути виплачені після отримання копії коносаменту згідно з рахунком фактурою.
У лютому 2025 р. сторонами погоджено поставку бачків радіатора, блоків циліндрів, валу вертикального, вісі підвіски, вісі цапфи, гільз, гідроциліндрів, дисків зчеплення, карданного валу, колінвалів, корзин, кошиків муфти зчеплення, муфт зчеплення, крильчатки, насосів водяних, палець гідроциліндра, підвісь переднього мосту, привід ножа універсальний, радіатори, серцевини радіаторів, сегментів ножа жатки, сидінь МТЗ, стаканів підшипника, стрічок гальмівні, тяг, фільтрів, штанг штовхача клапана, штоків, ВВП, важелів перемикання скор., валів проміжні, валів силові, вилок, втулок, дисків натискні, газорозподільних механізмів, колекторів випускних, наконечників рульової тяги, патрубків, перехідників МТЗ, ричагів, шестірень, важелів віджимних, маховиків, корпусів термостата, стяжок, хрестовин, штуцерів, відведень з підшипником, опор проміжних на загальну суму 52 179,77 дол. США, про що складено інвойс № ОС250206 від 06.02.2025.
04.03.2025 позивачем здійснено попередню оплату за придбаний товар в загальній сумі 33 956,71 дол. США, про що свідчить платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 2 від 04.03.2025.
07.04.2025 Shijiazhuang Blat Industrial & Trading Co., Ltd відвантажено товар, про що складено коносамент № ZM25040165.
14.04.2025 ФОП ОСОБА_1 сплатив залишок вартості товару в сумі 18 223,06 дол. США, про що свідчить платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 4 від 14.04.2025.
26.06.2025 з метою митного оформлення товару, представник позивача - ТОВ «Арта-ТН» подало до Харківської митниці митну декларацію № 25UА80720000936IU0, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 52 179,77 дол. США.
На підтвердження митної вартості, разом з декларацією надав, зокрема: рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) № OC250206 від 06.02.2025; коносамент (Bill of lading) № ZM25040165 від 07.04.2025; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 9545 від 19.06.2025; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 25С1300С0795/00026 CCPIT060250 від 22.05.2025; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) № OC250206 від 06.02.2025; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № КТ-UA807000 0014-2025 від 25.06.2025; платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах № 2 від 04.03.2025, № 4 від 14.04.2025; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 59527 від 17.04.2025, № 63423 від 19.06.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 10303 від 19.06.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № OC250206 від 06.02.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01 від 03.02.2025 з Доповненнями; договір про надання послуг митного брокера № МБ-15 від 26.11.2021; договір (контракт) про перевезення № 2096-Т/25 від 24.03.2025.
З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, в зв'язку з надходженням до ВАКМВ УКМП запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; товарно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо, за бажанням - інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
На запит митниці, ФОП ОСОБА_1 надав пояснення з приводу запитуваних документів, до яких долучив заявку про надання транспортно-експедиторських послуг від 03.04.2025 № 01, платіжну інструкцію від 17.04.2025 № 102, акт надання послуг від 17.06.2025 № 59527.
За наслідками розгляду документів та пояснень, наданих декларантом митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000249/2 від 26.06.2025.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправним.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 03.02.2025) з урахуванням інвойсу від 06.02.2025.
Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:
- наданий до митного оформлення прайс-лист від 06.02.2025 охоплює лише товари, зазначені в рахунку-фактурі від 06.02.2025 № ОС250206, що свідчить про можливість індивідуального ціноутворення для конкретного покупця, а не про загальнодоступну ринкову ціну;
- декларантом не надано експортну митну декларацію країни відправлення з датою експорту та відмітками митниці;
- в гр. 44 МД від 26.06.2025 №25UA807200009361U0 під кодом 0271 зазначено документ (пакувальний лист) від 03.04.2025 б/н, але він не завантажений, що не відповідає умовам п. 6.1 Контракту від 03.02.2025 №01;
- у коносаменті ZM25040165 в частині підпис уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), наявні ознаки підробки за допомогою кольорового копіювання:
- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних витрат згідно рахунку на сплату транспортних послуг від 19.06.2025 № 63423, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»;
- відсутня Заявка до Договору від 24.03.2025 №2096-1725 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, обов'язковість якої зазначено в п. 2.1 вищевказаного договору;
- у наданих до митного оформлення платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах від 04.03.2025 № 2 та від 14.04.2025 № 4 відсутній підпис відповідальної особи (Платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008;
- за відкритою інформацію з мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер MRSU3950045 відповідно до маршруту TIANJIN XINGANG Китай - CONSTANTA Румунія вивантажено з судна у порту NINGBO 16.04.2025 та перевантажено на інше судно (AFIF/517W) 21.04.2025, далі вивантажено 03.06.2025 у PORT SAID EAST та 11.06.2025 перевантажено на фідерне судно (CAPE MALE/523N), таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання/перевантаження товару в портах, однак вищевказані витрати не зазначені у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 17.04.2025 № 59527, транспортній довідці від 19.06.2025 №10303 та відповідних графах ДМВ, таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 2,9,10 та 21 ст. 58 МК України;
- рахунки на оплату транспортних послуг від 17.04.2025 №59527, від 19.06.2025 №63423 та довідка про транспортні витрати послуг від 19.06.2025 №10303 надано від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданій до митного оформлення CMR №9545 (відсутній транспортний договір між Експедитором та Перевізником);
- в додатково надісланій платіжній інструкції від 17.04.2025 №102 відсутній підпис відповідальної особи (Платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008;
- не надано всі витребувані документи на запит митниці.
Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.
Рішення про коригування митної вартості містять посилання на митні декларації з описом ввезених товарів, які брались за порівняння (назва товару, код згідно УКТ ЗЕД, країна виробництва, умови поставки, вага нетто) при визначенні митної вартості товарів, ввезених ФОП ОСОБА_1 .
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Доводи апелянта про ненадання декларантом митної декларації країни відправлення з відмітками митних органів країни відправлення колегія суддів вважає такими, що не є достатніми підставами для коригування митної вартості товару, оскільки документом, який підтверджує митну вартість товарів є інвойс, яким визначено вартість та умови його поставки а не митна декларація країни відправлення.
Колегія суддів зауважує, що ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем встановлено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутня митна декларація країни відправлення відсутня.
В свою чергу, п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема, копію митної декларації країни відправлення.
Тобто, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.
Таким чином, зауваження митниці щодо відсутності експортної митної декларації не є підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, адже ч. 2 ст. 53 МК України такий документ не віднесений до обов'язкових для подання та не впливає на митну вартість.
Щодо доводів скаржника про те, що наданий декларантом до митного оформлення прайс-лист від 06.02.2025 охоплює лише товари, зазначені в рахунку-фактурі від 06.02.2025 № ОС250206, що свідчить про можливість індивідуального ціноутворення для конкретного покупця, тоді як прайс-листів із загальнодоступною ринковою ціною ним не надано колегія суддів зазначає, що прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.
В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.
Також колегія суддів зауважує, що продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. Так, долучений декларантом прайс-лист оформлено саме для двосторонніх відносин між позивачем та фірмою Shijiazhuang Blat Industrial & Trading Co., Ltd. Відповідно до рівня цін вказаних у такому документі безпосередньо здійснювалась поставка товару покупцю, що не заперечується відповідачем.
Щодо доводів апеляційної скарги про не завантаження декларантом пакувального листа, який мав надаватись разом із супровідною документацією за умовами Контракту колегія суддів зазначає, що відповідачем не зазначено яким чином наявність або відсутність спірного документу впливає на митну вартість товару, враховуючи, що представником позивача до митного оформлення надавався інвойс, в якому міститься необхідна інформація щодо вартості та умов поставки товарів.
Доводи скаржника щодо наявності ознак підробки у підписі уповноваженої особи перевізника, проставленому у коносаменті ZM25040165 колегія суддів оцінює критично, оскільки наведені твердження є припущеннями митного органу, не підтверджені належними доказами.
Колегія суддів зауважує, що ознаки підробки встановлюються експертами за наслідками експертизи, тоді як доказів проведення останньої та отримання відповідного висновку відповідачем матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані доводи апелянта не є підставами для не визнання митної вартості, заявленої позивачем.
Щодо доводів скаржника про відсутність у платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах від 04.03.2025 № 2 та від 14.04.2025 № 4 підпису відповідальної особи (Платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008.
Відповідно до п. 14 розділу ІІ Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:, зокрема 13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
Судом встановлено, що на підтвердження оплати товару позивач до митного оформлення надав платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 04.03.2025 № 2 та від 14.04.2025 № 4.
Зазначені платіжні інструкції містять детальну інформацію щодо платника, банку платника та банку отримувача (повне найменування, адреса, код Swift, зазначення резидентства), призначення платежу, підпис операційного працівника банку платника та печатки банку, відомості про звірку підписів та печатки.
В свою чергу, відсутність у платіжних інструкціях підписів відповідальної особи платника, передбачені постановою правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, обґрунтовується декларантом тим, що останні оформлені шляхом використання електронної системи клієнт-банкінгу АТ «Ощадбанк», тому на електронні розрахункові документи накладені електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні підписи на платіжному документі проставляються у разі його подання в паперовій формі.
Колегія суддів зазначає, що проставлення платником електронного підпису у платіжних дорученнях не суперечить вимогам чинного законодавства, а митним органом не враховані вимоги та стандарти до платіжного документа, сформованого в електронній формі, тому дана обставина не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Правова позиція щодо підписання платіжних документів електронним цифровим підписом узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17.
Щодо доводів апелянта про невідповідність платіжної інструкції від 17.04.2025 №102 вимогам постанови правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 в частині відсутності підпису відповідальної особи (платника).
Судом встановлено, що платіжна інструкція від 17.04.2025 № 102 сформована із використанням системи дистанційного обслуговування на безготівковий переказ коштів у національній валюті на оплату позивачем вартості транспортно-експедиційних витрат у розмірі 133 949,40 грн.
Водночас, вимоги Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 застосовуються до платіжних операцій саме в іноземній валюті.
З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду першої інстанції про безпідставне застосування митним органом вимог постанови правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 до платіжної інструкції № 102 від 17.04.2025, якою підтверджується проведення позивачем платіжної операції у національній валюті України (гривні).
Щодо доводів скаржника про не надання достатніх документів на підтвердження витрат на транспортування та розбіжності у наданих документах, зокрема, не надання банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних витрат за рахунком на сплату транспортних послуг від 19.06.2025 № 63423, заявки до Договору від 24.03.2025 №2096; транспортного договору між Експедитором та Перевізником; надання рахунків на оплату транспортних послуг від 17.04.2025 №59527, від 19.06.2025 №63423 та довідки про транспортні витрати послуг від 19.06.2025 №10303 від особи, яка безпосередньо не є перевізником; не зазначення у рахунку та довідці витрат на зберігання/перевантаження товару в портах.
Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.
Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу коносамент (Bill of lading) № ZM25040165 від 07.04.2025; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 9545 від 19.06.2025; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 59527 від 17.04.2025, № 63423 від 19.06.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 10303 від 19.06.2025; договір (контракт) про перевезення № 2096-Т/25 від 24.03.2025.
Додатково, під час митних консультацій, декларант надав митному органу заявку про надання транспортно-експедиторських послуг від 03.04.2025 № 01, платіжну інструкцію від 17.04.2025 № 102, акт надання послуг від 17.06.2025 № 59527.
Так, організацію перевезення товару ФОП ОСОБА_1 здійснювало ТОВ «Глобал Оушен Лінк» на підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортованих та транзитних вантажів від 24.03.2025 № 2096-Т/25, за умовами якого експедитор зобов'язується за відповідну плату та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що експедитор, зокрема, організовує перевезення вантажів клієнта морським, залізничним, автомобільним транспортом відповідно до умов Договору та заявки клієнта, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів та інші операції, необхідні для виконання Договору та заявки клієнта; укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, збереження вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в тому числі переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів контейнерів; проводить розрахунки з ними, сплачує мито, збори та інші обов'язкові платежі за рахунок коштів Клієнта.
03.04.2025 експедитор та позивач підписали заявку про надання транспортно-експедиторських послуг № 01, якою узгодили, в тому числі вид транспорту (море + авто), маршрут (port Tiahjin, China port Constanta, RO), узгоджену вартість послуг, включаючи плату експедитору (фрахт з урахуванням плати експедитору 3 250,00 дол. США, локальні витрати після прибуття в порт доставки згідно з окремим рахунком).
19.06.2025 ТОВ «Глобал Оушен Лінк» видало ФОП ОСОБА_1 довідку про транспортні витрати, за якою вартість транспортування складає 262 810,40 грн, з яких:
- компенсація перевезення морським транспортом за маршрутом Tiahjin (Xingang) - Constanta складає 133 454,82 грн;
- плата експедитору за межами України складає 494,58 грн;
- компенсація вартості послуг ВРР, виконаних нерезидентом за межами України складає 33 636,47 грн;
- послуги з організації митного оформлення вантажу за межами України складає 6 244,40 грн;
- плата експедитору за межами України складає 1 017,42 грн;
- організація міжнародних перевезень Констанца - Орлівка складає 87 962,71 грн.
Крім того, ТОВ «Глобал Оушен Лінк» виставило ФОП ОСОБА_1 рахунки на оплату за надані послуги, вартість яких відповідає сумам, зазначеним у довідці про транспортні витрати.
Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.
Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.
Колегія суддів зауважує, що договором № 2096-Т/25 надано експедитору можливість залучати перевізників з метою виконання Договору та заявки клієнта.
Як зазначив позивач та не спростував відповідач, експедитор для виконання своїх договірних зобов'язань з метою здійснення перевезення спірного товару залучив перевізника, який зазначений у автотранспортній накладній (Road consignment note) № 9545 від 19.06.2025.
Таким чином, залучення ТОВ «Глобал Оушен Лінк» для перевезення товару третіх осіб повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
Натомість, не надання позивачем договорів перевезення із автотранспортним перевізником, залученим ТОВ «Глобал Оушен Лінк» до перевезення товарів, заявок, актів наданих послуг, рахунків на оплату, безпосередньо з цими перевізником жодним чином не заважала відповідачу встановити вартість перевезення товару з порту Tiahjin, Китай до Орлівки, Україна з урахуванням інших наданих документів.
Доводи скаржника про не надання позивачем банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних витрат за рахунком на сплату транспортних послуг від 19.06.2025 № 63423, заявки до Договору від 24.03.2025 №2096-1725 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідні документи надавались ФОП ОСОБА_1 під час митних консультацій до прийняття спірного рішення.
Щодо доводів скаржника про не зазначення декларантом у жодному документі понесених витрат на зберігання/перевантаження товару в портах з посиланням на відомості з сайту www.maersk.com/tracking колегія суддів зазначає наступне.
За твердженням позивача, всі складові витрат на перевезення, вказані у рахунках на оплату транспортних послуг, а також довідці про транспортні витрати.
Натомість, відповідачем не спростовано наведених обставин та не надано жодних доказів на підтвердження понесення ФОП ОСОБА_1 додаткових витрат, окрім тих, що визначені зазначеними вище документами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про надання позивачем всіх необхідних документів на підтвердження транспортних витрат.
Доводи скаржника як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці всіх витребуваних документів колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Доводи апелянта про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.
Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.
Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Доводи апеляційної скарги, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше колегія суддів оцінює критично, оскільки митним органом під час лише взято за порівняння код товару, країну походження, умови поставки та вагу товару.
Водночас, на митну вартість товару впливають й інші показники, такі як фактурна вартість, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.
Як наслідок, лише подібність ввезених позивачем товарів з тими, що порівнювала митниця за виробником чи країною походження беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги про застосування судом першої інстанції положень МК України в редакції, що втратила чинність колегія суддів вважає такими, що не вплинули на правильність висновків суду, а отже не є підставами для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 по справі № 520/22071/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц