11 березня 2026 р.Справа № 440/12119/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2026, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/12119/25
за позовом ОСОБА_1
до Полтавської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2025 №UА806070/2025/000006/2 прийняте Полтавською митницею;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2025/000064 від 29.08.2025, прийняту Полтавською митницею.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 та прийняти рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що до Полтавської митниці декларантом подана електронна митна декларація (далі - ЕМД) №25UA806070008352U9 від 28.08.2025 типу ТМ 40 ДЕ (далі МД) для митного оформлення товару з кодом згідно УКТЗЕД 8701219000:
“Сідловий тягач DAF XF 450 FT, що був у використанні - 1 шт: - марка автомобіля: DAF;- модель автомобіля: XF 450;- торгове найменування КТЗ: XF 450 FT; - категорія: N3;- тип: H4EN3;- колір кузова: синій;- ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ;- номер шасі: НОМЕР_1 ;- загальна кількість місць (включаючи місце водія для автомобільних транспортних засобів): 2;- кількість дверей: 2;- призначення автомобіля: перевезення вантажів по дорогах загального користування;- номер двигуна: K082074; - тип двигуна: двигун внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизельний); - робочий об'єм циліндрів: 10837 см3;- потужність двигуна: 330 кВт (за частоти обертання 1600 хв); - колісна формула: 4х2;- знаряджена маса: 7266 кг;- повна маса: 20500 кг;- транзитний номер: HEI108A;- календарний рік виготовлення (випуску): 2019;- модельний рік виготовлення: 2019;- дата першої реєстрації: 21.03.2019;- країна виробництва - Нідерланди».
У графі 9 ЕМД, особою, відповідальною за фінансове врегулювання зазначений ОСОБА_1 .
Декларантом заявлена митна вартість за першим методом (ціною договору), на рівні 12063,91 Євро/шт.
Згідно із графою 44 ЕМД №25UA806070008352U9 декларантом до митного контролю надані наступні документи:
(0380) інвойс від 04.08.2025 №AN20039;
(2800) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.03.2019 № НОМЕР_2 та від 07.08.2025 № HEI-K-1-219/25-00058;
(3007) довідка про транспортні витрати від 26.08.2025;
(3015) висновок експертного дослідження від 27.08.2025 №17/5342/1359;
(4207) Договір про надання послуг митного брокера від 24.06.2025 №27;
(7017) висновок про походження товару (Представником декларанта приєднано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.03.2019 № НОМЕР_2 ;
(9000) довіреність від 24.06.2025 № 1641;
(9610) копія митної декларації країни відправлення від 07.08.2025 №25DE615566160135A0; (9703) сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 27.08.2025 № UA.024.003769-25;
(9801) паспортний документ ОСОБА_2 , що дає право на перетин державного кордону України від 07.08.2017 №FH321794; (9802) паспорт гр. ОСОБА_1 від 02.04.2005 КО596984, паспорт гр. ОСОБА_2 від 06.03.2007 № КО700731.
Згідно із листами відповідача від 28.08.2025 зазначене наступне та витребувані додаткові документи від декларанта:
“До митного оформлення надано рахунок-фактуру від 04.08.2025 №AN20039, в якому зазначено, що оплата за товар повинна бути здійснена до 14.08.2025, проте платіжні документи, що підтверджували б факт оплати за оцінюваний товар та інші документи визначені п.4-5 ч.2 ст.53 МКУ до митного оформлення не надано, що не дає можливості перевірити достовірність заявленої митної вартості транспортного засобу. Поряд з цим, в наданому перекладі рахунку-фактури зазначено, що суму отримано готівкою у 11500 євро, однак відсутні будь-які документи, які б підтверджували вивезення готівки в зазначеній або більшій сумі за межі України. При цьому, будь-які зазначені документи відсутні. Надано документ про вартість перевезення, а саме довідку про транспортні витрати від 12.08.2025. Проте, у зв'язку з тим, що автомобіль доставлявся власним ходом, даний документ у недотримання Правил заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (далі - Правила) не містить інформації щодо протяжності маршруту у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, вартість палива, що не дає змоги проконтролювати дійсні транспортні витрати, які є складовими митної вартості. Інші документи для підтвердження транспортних витрат не надано. Також, в довідці зазначено, що транспортування вантажного автомобіля здійснювалося з Німеччини (Tannenweg) до України (Кременчук). Надана копія експортної декларації країни відправлення не підтверджує фактурну вартість товару, оскільки не містить інформації щодо вартості транспортного засобу, а лише умови поставки EXW - Rehm-Flehde-Bargen, DE. Зазначені умови поставки свідчать, що автомобіль забирали в місті RehmFlehde-Bargen, DE, а в довідці водія зазначено вартість транспортування з Німеччини (Tannenweg) до пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна). Отже, невідомо звідки дійсно слідував ввезений автомобіль та яка дійсна вартість транспортування. …декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; -якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; -за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Консультацію проведено.»;
“На підставі системи управління ризиками (системи управління ризиками), для виконання митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, за митною декларацією необхідно пред'явити товар для митного огляду. Огляд відбудеться 28.08.2025 року о 14-55 у ЗМК ФОП ОСОБА_3 (код 806-205-1-1) за адресою м.Кременчук, вул.Ярмаркова,7. Огляд буде проводити головний державний інспектор ВМО №1 м/п "Кременчук" Полтавської митниці Попович Станіслав Зиновійович, посвідчення № НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 ».
Позивач листом № 28/2/08-11 від 28.08.2025 до митної декларації № 25UA806070008352U9 від 28.08.2025 надав перелік документів в порядку проведення консультації стосовно ціни на товар та методу визначення митної вартості товару:
“інформаційний лист б/н від 27.08.2025 р. від покупця товару з інформацією про вартість аналогічних товарів з сайту продавця та сайту фірми конкурента; розписка водія про витрату коштів на транспортування тягача;
для підтвердження митної вартості товару, початково, разом з декларацією, вже подано наступні документи: рахунок № AN20039 від 04.08.2025 р. (купівлі-продажу товару) з відміткою про сплату товару; довідка про транспортні витрати б/н від 26.08.2025 р.;
щодо зауваження про різні місця відправки, зауважу, що Tanneeweg і Rehm-Flehde-Bargen є однією адресою, про що і зазначена інформація в експортній декларації - гр.1302/1301, 1305 (Назва і адреса експортера).
інші додаткові документи, на даний момент надати не маємо можливості. Просимо розглянути питання щодо митної вартості товару, без урахування 10-денного терміну.»
У графі 33 оспорюваного рішення відповідача про коригування митної вартості від 29.08.2025 №UA806070/2025/000006/2 зазначені наступні відомості:
“При проведені перевірки документів, які надані для підтвердження заявленої митної вартості, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.
До митного оформлення наданий рахунок-фактуру від 04.08.2025 №AN20039, в якому зазначено, що оплата за товар повинна бути здійснена до 14.08.2025, проте платіжні документи, що підтверджували б факт оплати за оцінюваний товар та інші документи визначені п.4-5 ч.2 ст.53 МКУ до митного оформлення не надано, що не дає можливості перевірити достовірність заявленої митної вартості транспортного засобу. Поряд з цим, в наданому перекладі рахунку-фактури зазначено, що суму отримано готівкою у 11500 євро, однак відсутні будь-які документи, які б підтверджували вивезення готівки в зазначеній або більшій сумі за межі України. Відповідно до ч. 1 ст.368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів. При цьому, будь-які зазначені документи відсутні.
Надано документ про вартість перевезення, а саме довідку про транспортні витрати від 26.08.2025.
Проте, у зв'язку з тим, що автомобіль доставлявся власним ходом, наданий документ у недотримання Правил заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (далі Правила) не містить інформації щодо протяжності маршруту у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, вартість палива, що не дає змоги проконтролювати дійсні транспортні витрати, які є складовими митної вартості. Інші документи для підтвердження транспортних витрат не надано.
Також, в довідці зазначено, що транспортування вантажного автомобіля здійснювалося з Німеччини (Tannenweg) до України (Кременчук). Надана копія експортної декларації країни відправлення не підтверджує фактурну вартість товару, оскільки не містить інформації щодо вартості транспортного засобу, а лише умови поставки EXW - Rehm-Flehde-Bargen, DE. Зазначені умови поставки свідчать, що автомобіль забирали в місті Rehm-Flehde-Bargen, DE, а в довідці водія зазначено вартість транспортування з Німеччини (Tannenweg) до пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна). Отже, невідомо звідки дійсно слідував ввезений автомобіль та яка дійсна вартість транспортування.
Враховуючи викладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч.2, 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості ;-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;-якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно ч.6 ст.53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У відповідь на письмову вимогу митного органу декларантом надіслано лист від 28.08.2025 №28/2/08-11, інформаційний лист б/н від 28.08.2025 р. від покупця товару з інформацією про вартість аналогічних товарів з сайту продавця та сайту фірми конкурента; розписка водія про витрату коштів на транспортування тягача від 26.08.2025.
В інформаційному листі б/н від 28.08.2025 від покупця товару зазначається про надання даних прайсу компанії продавця.
В листі від 28.08.2025 №28/2/08-11 зазначається, що для підтвердження митної вартості товару, початково, разом з декларацією, вже було подано рахунок від 04.08.2025 №AN20039 з відміткою про сплату товару, але дана відмітка зроблена не розбірливо у зв'язку з чим не можна зрозуміти, що вона означає і ким вчинений напис.
Згідно з інформацією, наявною в митного органу, за ЕМД від 16.04.2025 №25UA100380615084U6 здійснене митне оформлення подібного товару, що має максимально наближений опис “Тягач сідельний, призначений для перевезення напівпричепів, вживаний:-марка: DAF-модель: XF 450 FT; тип палива дизель; потужність(кВт) 330; об'єм двигуна 10837 куб.см; повна маса 20500 кг; загальна кількість місць 2; кількість дверей 2; календарний рік виготовлення 2019; модельний рік 2019. Виробник DAF Trucks N.V. Країна виробництва NL Торговельна марка DAF» за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - 26 000,0 євро за штуку. Оцінюваний товар однаковий з порівнюваним за призначенням, маркою, роком виготовлення, потужнісю двигуна, типом двигуна, торгівельною маркою та фірмою виробником. Час митного оформлення товарів максимально наближений, умови поставки EXW - DE (Німеччина).
Отже, застосувавши метод визначення митної вартості передбачений ст. 60 МКУ, визначена митна вартість товару ґрунтується на ціні договору щодо подібних (аналогічних) товарів за ЕМД від 16.04.2025 №25UA100380615084U6 (26000 євро), з урахуванням складових митної вартості, заявленої декларантом, а саме транспортні витрати у сумі 27000,0 грн або 563,91євро.
У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийняте рішення про коригування митної вартості від 29.08.2025 № UA806070/2025/000006/2.»
Згідно до проведеного коригування митної вартості у декларації від 29.08.2025 №25UA806070008413U7 ОСОБА_1 доплатив митні платежі на загальну суму 223 388, 08 грн. Отже, ціною позову у цій справі є різниця між сумами мита та ПДВ до та після коригування митної вартості товару, тобто різниця показників митної вартості товару, визначених митним органом та декларантом ОСОБА_1 , що складає суму 223 388, 08 грн.
Позивачем під час судового оскарження надана відповідь компанії (продавця товару) TC Transport GmbH від 22.08.2025 із перекладом, яка підтвердила факт придбання громадянином України ОСОБА_4 , у період 07-22 серпня 2025 року, у компанії TC Transport GmbH двох вантажних автомобілів, відповідно попередніх домовленостей, на загальну суму 23200,00 Євро, а саме:
- сідловий тягач DAF XF 450 FT, номер кузова (VIN): НОМЕР_5 , 2019 року випуску, що був у використанні, вартістю 11700,00 Євро,
- сідловий тягач DAF XF 450 FT, що був у використанні; вартістю 11500,00 Євро, ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 .
Автомобілі з країни Німеччина, придбані у компанії TC Transport GmbH, покупець громадянин України ОСОБА_4 , самостійно транспортував за власні кошти. Оплату за вказані транспортні засоби вніс у повному обсязі, відповідно до виставлених рахунків, готівкою у касі компанії, про що отримав відповідні відмітки про сплату у рахунках (Rechnung). Матеріальних претензій до громадянина Тристана Антона компанія TC Transport GmbH не має.
Відповідач повідомив суду додатковими поясненнями із доданим листом від 17.11.2025, що рішення про коригування митної вартості №UA806070/2025/000006/2 від 29.08.2025 прийняте згідно із ст. 60 Митного кодексу України (далі - МК України), за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, тобто за третім методом (пп. “б» п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України).
Під час прийняття спірного рішення за ціну договору прийнята вартість транспортного засобу, зазначена в графі 42 ЕМД від 16.04.2025 №25UA10038061508406 - 26 000,0 євро за один автомобіль DAF.
Відповідно до поданих позивачем документів вартість транспортування товару (автомобіля) згідно становить 27000,0 грн або 563,91 євро (по курсу на дату подачі ЕМД до митного оформлення: 27000/47,88-563,91) Виходячи з вище зазначеного митна вартість по рішенню розрахована таким чином: 26 000, євро + 563,91 євро = 26 563,91 євро де, 26 000, євро - вартість товару згідно договору по ЕМД від 16.04.2025 №25UA100380615084U6 та 563,91 євро - вартість транспортування товару згідно ЕМД №25UA806070008352U9 від 28.08.2025. Таким чином, 26 563,91 євро вартість товару, відповідно до рішення про коригування митної вартості №UA806070/2025/000006/2 від 29.08.2025.
Відповідач повідомив про неможливість надання таких доказів суду щодо декларування валютних цінностей та про перетин державного кордону позивачем та водієм транспортного засобу.
Позивач на виконання вимог ухвали суду надав наступні пояснення 18.11.2025, в яких пояснив розрахунок заявленої митної вартості товару в ЕМД 25UA806070008352U9 визначена позивачем митна вартість товару 577620,00 грн., додаткові витрати - доставка товару, наступним чином:
фактурна вартість товару - у валюті 11500 євро курс гривні до євро на 28.09 - 47,88 11500,00 х 47,88 = 550620,00 грн., транспортні витрати - 27000,00 грн., митна вартість: 550620,00 + 27000,00 = 577620,00 грн.
Також позивач зазначив, що позивач не здійснював перетин державного кордону України у період, який має відношення до придбання транспортного засобу; водій, ОСОБА_2 здійснив ввезення транспортного засобу, вантажного автомобіля DAF XF 450 FT.
Щодо відомостей про декларування валютних цінностей (валюти) позивачем для купівлі транспортних засобів за кордоном зазначив наступне, що ні водій ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 483 МК України не притягувались, грошові кошти у сумі понад 10 000 Євро не переміщали та не заповнювали бланків декларації транскордонного переміщення валютних цінностей, тобто суму, яка перевищує дозволену до вивезення норму готівки, яка визначена Національним Банком України, а також, яка підлягає обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України та потребує наявності при переміщенні документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах) на ту суму, що перевищує 10 000 Євро, до митного контролю не пред'являли. Придбання вантажного транспортного засобу пов'язано із підприємницькою діяльністю, яку збирається вести ОСОБА_1 та має відповідний КВЕД 49.41- Вантажний автомобільний транспорт, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів.
Позивач пояснив, що спосіб переміщення валютних цінностей для придбання транспортного засобу: “ ОСОБА_1 заздалегідь подбав про передання готівкових коштів до Королівства Нідерланди, передаючи невеликі суми коштів (3-4 тисячі Євро) через друзів та родичів на протязі року з січня 2025 року для пошуку та купівлі бувших у використанні вантажних транспортних засобів, проте в належному технічному стані, вантажних транспортних засобів.
До того ж звертаємо особливу увагу суду на той факт, що предметом розгляду справи є не порушення митних правил позивачем, а митна вартість товару, ввезеного позивачем. До того ж відповідачем не ставиться під сумнів факт ввезення товару на митну територію України.»
Докази на підтвердження обставин передання готівкових коштів, та яка особа вносила готівкові кошти в касу компанії TC Transport GmbH по дорученню позивача, оскільки позивач із 27.10.2021 державний кордон не перетинав, суду не надані, як і не надані під час визначення митної вартості.
З урахуванням того, що матеріали справи містять відомості про те, що транспортний засіб придбаний у Федеративні Республіці Німеччина, а у додаткових поясненнях зазначені відомості про передання валютних цінностей частинами через друзів та родичів до Королівства Нідерланди, а також для встановлення офіційного з'ясування обставин справ, суд повторно витребував докази від від Державної прикордонної служби України про перетин державного кордону позивачем та водієм транспортного засобу, а від позивача відомості, в якій країні (державі) відбулась операція купівлі-продажу транспортного засобу та передачі готівкових коштів у касу компанії-продавця: Королівство Нідерланди/Федеративна Республіка Німеччини, із зазначенням точної адреси.
Позивач надав пояснення від 25.11.2025 на виконання вимог суду в яких зазначив суду наступне, що вантажний автомобіль DAF XF 450 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2019 року виготовлення, бувшого у використанні, придбаний у німецької компанії TC Transport GmbH у м. Танненвег, Німеччина, за адресою: Танненвег 1, 25776 Рем-Фледе-Барген, яка вказана у рахунку компанії та у експортній митній декларації країни відправлення №25DE615566160135A0 від 07.08.2025. Країною, в якій відбулась операція купівлі-продажу транспортного засобу та передачі готівкових коштів у касу компанії-продавця, є Німеччина, місто Танненберг (Саксонія), адреса: Танненвег 1, 25776 Рем-Фледе-Барген (німецькою - Firma TC Transport GmbH Tannenweg 1 25776 Rehm-Flehde-Bargen.
Факт прийняття готівкових коштів вказаний на рахунку № НОМЕР_6 від 04.08.2025 на якому мається підпис керівника компанії, що “отримано готівкою», Барген 22.08.2025, підпис, штамп компанії, повторно зазначив суду, що до адміністративної відповідальності позивач та водій не притягались, готівкові кошти для придбання транспортного засобу через державний кордон не переміщали, до митного контролю валютні цінності не пред'являли.
Позивач повторно підтвердив суду наступні відомості у своїх поясненнях:
“Таким чином ОСОБА_1 заздалегідь подбав про передання готівкових коштів до Республіки Німеччина, передаючи невеликі суми коштів ( по 2-3 тисячі Євро) через друзів та родичів на протязі року (грудень 2024 до липня 2025 року) для пошуку та купівлі бувших у використанні вантажних транспортних засобів, проте в належному технічному стані. Такий спосіб передання грошових коштів не заборонений та не суперечить чинному законодавству а ні України, а ні Німеччини. Питання ж передання готівкових коштів та в якій спосіб, сумі тощо, покупцем ОСОБА_1 не є предметом розгляду цієї справи».
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вихідний №19.5.1/100610-25 від 24.12.2025, наданого на виконання вимог ухвали суду, громадянин України ОСОБА_1 не перетинав державний кордон України після 27.10.2021 у напрямку виїзду за межі державного кордону України.
Відповідач на виконання ухвали суду надав додаткові пояснення від 08.01.2026 із доказами, в яких повідомив суду наступне, що Полтавська митниця, ознайомившись із відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вихідний №19.5.1/100610-25 від 24.12.2025, звернулася до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - Львівська митниця) з відповідним запитом щодо декларування громадянин ОСОБА_2 готівкових коштів під час перетину державного кордону у відповідні дати виїзду.
Відповідно до матеріалів справи, транспортування придбаного вантажного автомобіля DAF XF 450 FT (сідловий тягач синього кольору), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , здійснювалось власним ходом під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності №1641 від 24.06.2025 року.
Відповідно до довідки позивача про вартість транспортних витрат та розписці водія про отримання готівкових коштів від позивача для покриття транспортних витрат по доставці автомобіля м. Танненвег (Німеччина) до пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна) склали 27 000, 00 грн.
Відповідно до рахунку компанії TC Transport GmbH (Компанія ТC Transport GmbH Танненвег 1, 25776 Рем-Фледе-Барген) №AN20039 від 04.08.2025, оплата без знижки до 14.08.2025, на якому мається підпис керівника компанії, що “Суму отримано готівкою, Барген, 22.08.2025» 11500 Євро, підпис, штамп компанії.
Відповідно до експортної декларації №25DE615566160135A0 від 07.08.2025, TC TRANSPORT, Tannenweg 1, 25776 Rehm-Flehde-Bargen, DE.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення обґрунтоване та прийняте на підставі вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України.
Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.
На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.
Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі №826/15125/17.
З приводу твердження суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи роздруківки (скріншоти) електронних доказів - веб сайтів компаній JBtrading та Danijel's Automobile щодо продажу аналогічних товарів, відповідних роздруківок оголошень компанії TC TRANSPORT, Tannenweg 1, 25776 Rehm-Flehde-Bargen, не надавались Відповідачу при розмитненні Товару, коелгія суддів зазначає, що до позовної заяви додано Лист №28/2/08-11 від 28.08.2025 згідно до якого у відповідності до ст. 57 МКУ декларантом було надано на запит митниці додаткові документи щодо зовнішньоекономічної операції, зокрема це : інформаційний лист б/н від 27.08.2025 від покупця товару з інформацією про вартість аналогічних товарів із сайту продавця та сайтів фірми-конкурента; розписка водія про витрату коштів на транспортування тягача. Таким чином інформація веб сайтів компаній JBtrading та Danijel's Automobile щодо продажу аналогічних товарів, відповідних роздруківок оголошень компанії TC TRANSPORT, Tannenweg 1, 25776 Rehm-Flehde-Bargen була надана Відповідачу при розмитненні Товару та останній з нею ознайомився.
Щодо відповіді компанії TC Transport GmbH від 22.08.2025, де останні повідомили наступну інформацію : Даним листом підтверджуємо факт придбання гр. України ОСОБА_4 , у період 07-22 серпня 2025 року, у нашої компанії 2 (двох) вантажних автомобілів, відповідно попередніх домовленостей, на загальну суму 23200,00 Євро, а саме :- сідловий тягач DAF XF 450 FT, номер кузова (VIN): НОМЕР_5 , 2019 року випуску, що був у використанні, вартістю 11700,00 Євро, - Сідловий тягач DAF XF 450 FT, що був у використанні; вартістю 11500.00 Євро, ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Автомобілі з країни Німеччина, придбані у нашої Компанії TC Transport GmbH, покупець гр. України ОСОБА_4 , самостійно транспортував за власні кошти. Оплату за вказані транспортні засоби вніс у повному обсязі, відповідно до виставлених рахунків, готівкою у касі Компанії, про що отримав відповідні відмітки про сплату у рахунках (Rechnung). Матеріальних претензій до гр. ОСОБА_1 наша компанія не має. Позивач дану довідку отримав пізніше на електронну пошту та цілком зрозуміло, що вказаний лист потребував перекладу, тому надати лист саме під час розмитнення (29.08.2025) не було об'єктивної можливості.
Щодо твердження суду першої інстанції про необхідність надання доказів походження коштів у Позивача та порядок їх передання (передачі) до Республіки Німеччина , колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що згідно до рахунку-фактури (інвойсу) №AN20039 від 04.08.2025 вартість транспортного засобу - автомобіля DAF XF 450 FT (сідловий тягач синього кольору), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2019 року виготовлення, склала 11 500,00 Євро. На рахунку-фактурі мається підпис керівника компанії компанії TC Transport GmbH, що «отримано готівкою», Барген 22.08.2025, підпис, штамп компанії, які засвідчують факт отримання коштів. Твердження Полтавської митниці, що на вказаному рахунку не чітко видно напис про отримання коштів спростовується копією цього документу, на якій все чітко видно. Крім того, покупець ОСОБА_1 22.08.2025 звернувся із запитом до Компанії TC Transport GmbH м. Танненвег, Німеччина в якому просив підтвердити факт придбання ним 2 (двох) вантажних автомобілів відповідно рахунків, а саме :- 07 серпня 2025 року, сідловий тягач DAF XF 450 FT, номер кузова (VIN): НОМЕР_5 , 2019 року випуску, що був у використанні, вартістю 11 700,00 Євро;- 22 серпня 2025 року, сідловий тягач DAF XF 450 FT, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2019 року випуску, що був у використанні, вартістю 11 500,00 Євро. Просив підтвердити оплату за вказані транспортні засоби готівкою у касі Компанії, в повному обсязі, відповідно виставлених рахунків. Зазначив, що підтвердження (лист) необхідне для пред'явлення митним органам України. Того ж дня компанія TC Transport GmbH м. Танненвег, Німеччина підготувала відповідь, переклад якої з німецької мови було здійснено перекладачем Поляковою В.В.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно до відповіді компанії від 22.08.2025 останні повідомили наступну інформацію : Даним листом підтверджуємо факт придбання гр. України ОСОБА_4 , у період 07-22 серпня 2025 року, у нашої компанії 2 (двох) вантажних автомобілів, відповідно попередніх домовленостей, на загальну суму 23200,00 Євро, а саме :- сідловий тягач DAF XF 450 FT, номер кузова (VIN): НОМЕР_5 , 2019 року випуску, що був у використанні, вартістю 11700,00 Євро, - Сідловий тягач DAF XF 450 FT, що був у використанні; вартістю 11500.00 Євро, ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Автомобілі з країни Німеччина, придбані у нашої Компанії TC Transport GmbH, покупець гр. України ОСОБА_4 , самостійно транспортував за власні кошти. Оплату за вказані транспортні засоби вніс у повному обсязі, відповідно до виставлених рахунків, готівкою у касі Компанії, про що отримав відповідні відмітки про сплату у рахунках (Rechnung). Матеріальних претензій до гр. ОСОБА_1 наша компанія не має.
Колегія суддів зауважує, що з аналізу вищенаведеного вбачається, що вказані документи в своїй сукупності, повністю підтверджують придбання сідлового тягача тягача DAF XF 450 FT, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2019 року випуску, що був у використанні, саме за 11500,00 Євро, які були внесені в касі підприємства готівкою.
Таким чином, факт прийняття готівкових коштів вказаний на рахунку № НОМЕР_6 від 04.08.2025 на якому мається підпис керівника компанії, що «отримано готівкою», Барген 22.08.2025, підпис, штамп компанії (додатки містяться у п. 24 та п. 5 Додатків до позову).
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що а ні ОСОБА_2 , а ні ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст.483 МК України не притягувались.Отже, позивач та особа, яка надавала траснпортно-експедиторські послуги, жодних порушень під час здійснення прикордонно-митного контролю не допускали, грошові кошти у сумі понад 11 500 Євро не переміщали та не заповнювали бланків декларації транскордонного переміщення валютних цінностей. Тобто суму, яка перевищує дозволену до вивезення норму готівки, яка визначена постановою НБУ №5, а також підлягає обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України та потребує наявності при переміщенні документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах) на ту суму, що перевищує 10 000 Євро, до митного контролю не надавали.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2025 №UА806070/2025/000006/2 прийняте Полтавською митницею.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то остання є похідною від рішення про коригування митної вартості.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Колегією суддів встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вмотивована прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості, правомірність якого відповідачем не доведено під час розгляду цієї справи. Отже, оскаржувана картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 по справі № 440/12119/25 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2025 №UА806070/2025/000006/2 прийняте Полтавською митницею.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2025/000064 від 29.08.2025, прийняту Полтавською митницею.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 17.03.2026 року