17 березня 2026 р.Справа № 953/12786/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Губська Я.В., м. Харків, по справі № 953/12786/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі-відповідач), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №636371 від 22.11.2025, закрити провадження по справі.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.12.2025 по справі № 953/12786/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі- відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.12.2025 по справі № 953/12786/25 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачем не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що поліцейським СРПП відділення поліції №1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області ст. сержантом Сягло Василем Олександровичем було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА № 636371, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП.
Згідно оскаржуваної постанови до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. з зазначенням, що 22.11.2025 о 20 год. 40хв., водій, здійснив керування транспортним засобом без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ґ ПДР України - відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення відносно позивача, діяв у рамках чинного законодавства України та у спосіб визначений законом.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України “Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України “Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП слугувало керування ним транспортним засобом без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ґ ПДР України.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію відеозапису.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Положеннями статті 31 Закону України № 580-VIII надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, вищезазначені положення надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Так, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву було надано відео нагрудної бодікамери.
Статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція №1395.
Пунктом 2 розділу ІІ закріплено, що під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції № 1395 встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що всупереч вказаним нормам, відеозаписи не містить доказів, що працівниками поліції було дотримано встановлений законодавством порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, роз'яснено ОСОБА_1 його права та обов'язки, заслухано пояснення та клопотання, досліджено докази.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем надані до відзиву три відеофайли: «відео 1 по Ломакіну» за проміжок часу з 18:32:47 по 18:42:47, «відео 2 по Ломакіну» за проміжок часу з 21:02:23 по 21:06:54, «відео 3 по Ломакіну» за проміжок часу з 22:06:33 по 22:09:26.
При цьому, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 затверджено "Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису" (далі - Інструкція № 1026), яка регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Приписами пунктів 4, 5 Інструкція № 1026 встановлено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
З огляду на вказане, відповідачем надано лише три окремі фрагменти відеозаписів, які не відображають безперервного перебігу подій. Водночас відповідно до вимог Інструкції №1026, відеофіксація під час виконання службових обов'язків повинна здійснюватися безперервно з моменту їх початку до завершення.
При цьому, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що ОСОБА_1 усно повідомляв поліцейських про його юридичну необізнаність та необхідність залучення адвоката, проте жодної реакції на такі клопотання з боку працівників поліції не було.
Колегія суддів зазначає, що вказаний факт не зафіксований відеозаписом.
Разом з тим, працівниками поліції не забезпечено безперервність фіксування портативним відеореєстратором розгляду справи.
При цьому, в наданих відповідачем трьох відеозаписах відсутній факт роз'яснення працівниками поліції позивачу його прав закріплених у статті 268 КУпАП.
Крім того, з відеозапису "відео 3 по Ломакіну" (на відрізку часу з 22:08:05 по 22:08:44) встановлено, що позивач взагалі не розуміє на підставі чого було складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та не читаючи щось швидко підписує.
Колегія суддів зазначає, що стаття 268 КУпАП, також, містить право на користуватися юридичною допомогою адвоката.
Верховний Суд в постанові від 26.05.2020 у справі №640/16220/16-а дійшов висновку, що не надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, якщо позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою є порушенням права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови про накладання адміністративного стягнення.
Враховуючи те, що позивачу не було роз'яснено його права в тому числі щодо права на отримання правової допомоги, колегія суддів дійшла висновку, що працівниками поліції порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення України та Інструкцією № 1395.
Колегія суддів наголошує, що така бездіяльність працівників поліції порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в свою чергу становить порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №524/3644/17, від 26.05.2020 у справі №640/16220/16-а.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту дотримання працівниками поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази роз'яснення позивачу його прав закріплених у статті 268 КУпАП, вказане є порушенням прав водія бути обізнаним про можливість реалізувати своє право на отримання правової допомоги та є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому колегія суддів доходить висновку, що постанова відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи та невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 484,48 грн. відповідно до квитанції від 02.12.2025 р..
При зверненні до суду апеляційної позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 726,72 грн. відповідно до квитанції від 21.12.2025 р.
Враховуючи вказане, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1 211,20 грн (484,48 + 726,72).
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.12.2025 по справі № 953/12786/25 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №636371 від 22.11.2025 та закрити провадження по справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1 211,20 грн..
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич