17 березня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/13642/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Полтавській області, оформлене розпорядженням від 01.09.2025 №3107/1600-0203-11 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії по втраті годувальника;
зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області призначити з 24.07.2025 ОСОБА_1 та виплачувати пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що спірним розпорядженням позивачці відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з огляду на ненадання нею свідоцтва про шлюб, укладений з ОСОБА_2 . Позивачка зазначила, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника вона додала копію рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.09.2024, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2004 року до дня смерті ОСОБА_2 .
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 33-34/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що спірне рішення вважає обґрунтованим та правомірним, оскільки ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника не додала копію свідоцтва про шлюб.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Цією ухвалою суд відмовив у залученні до участі у справі, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Пенсійного фонду України.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 8/.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.09.2024 у справі №532/1615/24 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2004 року до дня смерті ОСОБА_2 ; встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 42-48, у т.ч. зі звороту/.
Розпорядженням ГУПФ України в Полтавській області від 01.09.2025 №3107/1600-0203-11 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника , оскільки разом із заявою про призначення пенсії не надано копію свідоцтва про шлюб /а.с. 14- зі звороту, 15/.
Не погодившись із зазначеним розпорядженням, позивачка оскаржила його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
У силу частини третьої статті 1 Закону №2262-ХІІ члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Статтею 29 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Як визначено у пункті "д" частини четвертої цієї статті, непрацездатними членами сім'ї вважаються: дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону №2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - довічно.
Статтею 41 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію.
За змістом пункту 2 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (надалі - Порядок №3-1), заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім'ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ).
У силу пункту 11 розділу І Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
Якщо заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім'ї померлого пенсіонера подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №3-1 до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи: 1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась); 2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія; 3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; 4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім'ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу; 5) документи про перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу; 6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу; 7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону); 8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону); 9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.
Для призначення пенсії в разі втрати годувальника особам, зазначеним у пункті «д» статті 30 Закону, додатково подаються: документи про те, що дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8-річного віку (свідоцтво про народження дитини, документи, що підтверджують родинні стосунки, рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки або рішення суду інше); документи, які підтверджують, що особа не працює (не проводить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), не проходить службу (крім дружини (чоловіка) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього Закону), які передбачені пунктом 6 цього розділу.
Згідно з пунктами 12, 13 розділу ІІ Порядку №3-1 за документи про родинні відносини приймаються:1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду.
За документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї приймаються: 1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; 2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність розпорядження пенсійного органу про відмову позивачці у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірного розпорядження критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує, що підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ відповідач в оспорюваному розпорядженні визначив ненадання ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії копії свідоцтва про шлюб.
Згідно з частиною першою, другою статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Статтею 27 Сімейного кодексу України визначено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 (справа №461/3169/17; пункти 42, 43) на підставі аналізу норм Закону №1058-IV та норм Сімейного кодексу України дійшов таких висновків:
"У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб'єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.
У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не належать.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.".
З урахуванням наведеного висновку, Верховний Суд у постанові від 24.02.2025 у справі №240/12904/23 зазначив, що у розумінні статті 30 Закону №2262-XIІ та статті 36 Закону №1058-IV право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 (справа №21-615а14) та Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 (справа №804/1501/18).
Як наслідок, суд визнає безпідставними посилання позивачки на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.09.2024 у справі №532/1615/24, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а також факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки встановлення цим рішенням факту спільного проживання позивачки з ОСОБА_2 може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов'язків, однак не створює підстав для набуття позивачкою статусу дружини.
А оскільки у ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 на дату його загибелі, суд дійшов висновку, що розпорядженням від 01.09.2025 №3107/1600-0203-11 відповідач правомірно відмовив позивачці у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Розподіл судових витрат
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 25, 26/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
З огляду на ухвалення рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА