Справа № 420/41553/25
16 березня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 14 березня 2022 року по 19 травня 2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премію за період з 14 березня 2022 року по 19 травня 2023 року, з розрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Представником відповідача подано відзив на адміністративний позову, в прохальній частині якого викладено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року у зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду під час дії редакції статті 233 КЗпП України, яка набрала чинності з 19 липня 2022 року, а тому приписи цієї норми підлягають застосуванню на час звернення позивача до суду. Зважаючи на такі обставини та правове врегулювання, слід дійти висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду. Суми, які належать виплаті при звільненні, акумулюються за весь період до 19 липня 2022 року, та із цієї дати до судового захисту права на ці суми в подальшому застосовується тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, яка набрала чинності з 19 липня 2022 року. Відповідно, до усіх заявлених до стягнення нарахувань потрібно застосовувати тримісячний строк звернення до суду.
Також представник відповідача вказує, що грошовий атестат від 30.06.2025 року №11/1107 отримано позивачем у день виключення його зі списків особового складу військової частини - 30.06.2025 року, що визнається ним у позовній заяві. В грошовому атестаті відображено усі складові грошового забезпечення позивача, з яких можливо встановити і розмір прожиткового мінімуму, що застосовувався як розрахункова величина для їх обрахунку. Так, в пункті 2 грошового атестата наявна інформація про те, що посадовий оклад позивача за 4-м тарифним розрядом складає 2730,00 гривень. Згідно додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 тарифному розряду 4 відповідає тарифний коефіцієнт 1,55. Цієї інформації, на думку представника відповідача, достатньо для того, щоб шляхом арифметичного розрахунку 2730/1,55 = 1761,3 визначити, що розрахунковою величиною у вказаний позивачем період був прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018 року в розмірі 1762,00 грн. Оскільки позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачу невірно здійснювалося нарахування посадового окладу, а також інших складових грошового забезпечення (надбавки, премія, одноразові додаткові види, які залежать від розміру посадового окладу та розраховуються у відсотковому відношенні від нього), позивач, отримавши грошовий атестат, мав реальну можливість визначити, чи правильно, на його думку, йому здійснювалося нарахування. Отже, в день отримання грошового атестату 30.06.2025 року позивач повинен був і мав беззаперечну можливість дізнатися про порушення своїх прав. В цьому випадку тримісячний строк звернення до суду сплив 30.09.2025 року, позов подано до суду 14.12.2025 року, а отже, строк звернення до суду був пропущений. Строк звернення до суду не може обраховуватися з дати отримання представником позивача відповіді від 02.12.2025 № 11/12354 на адвокатський запит, оскільки інформації, необхідної для подання цього позову, яку не можна було б отримати з грошового атестату, вона не містить.
Позивачем до в позовній заяві викладено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29.09.2022 по справі №500/1912/22: протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. У період служби позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення та лише після звільнення з лав Збройних Сил України, отримавши грошовий атестат, одразу звернувся до адвоката, на адвокатський запит якого було отримано 02 грудня 2025 року відповідь, з якої він дізнався про протиправність дій відповідача.
Разом з тим, представником позивача подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що Відносно посилання представника відповідача на частину 1 статті 233 КЗпП, прошу суд врахувати, що її визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року. Разом з цим, у позивача були відсутні спеціальні знання, які необхідні для самостійного визначення розміру посадового окладу шляхом проведення відповідних розрахунків, оскільки він проходив службу на посаді, не пов'язаною із фінансовою та юридичною діяльністю, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Дослідивши вказане клопотання відповідача, суд прийшов до наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьої статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю, зокрема, частиною другою статті 233 КЗпП України.
В постанові Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 по справі № 460/21394/23, зазначено, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
« 65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.»
Також Судова палата в означеній постанові виснувала, що:
« 74. Судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.
75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
79. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
80. Проте Судова палата зауважує, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01 липня 2023 року та мав би сплинути 30 вересня 2023 року.
81. Позовну заяву ОСОБА_1 зареєстровано у суді першої інстанції 11 вересня 2023 року, а тому строк на звернення до суду з цим позовом, у тому числі в частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року, позивач не пропустив.».
Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що предметом позовної заяви є протиправність нарахування грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії за період з 14 березня 2022 року по 19 травня 2023 року.
Матеріали справи не місять жодних доказів, які б свідчили, що про порушення свого права позивач дізнався до грудня.2025 року, тобто до отримання відповіді на адвокатський запит (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
При цьому доводи представника відповідача про можливість самостійного визначення прожиткового мінімуму який враховано для розрахунку посадового окладу, суд вважає недоцільними.
Крім того, Конституційний Суд України 11 грудня 2025 року розглянув справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила рішення №1-р/2025.
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України. Суд зазначив, що встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24), суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду з цими позовними вимогами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 256, 287, 295 КАС України, суд
В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України.
Ухвала суду окремо від остаточного рішення оскарженню не підлягає.
Суддя Марин П.П.