09 березня 2026 року м. Київ № 320/38968/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Косенко С.А.
представника відповідача - Кунда А.О.
від третьої особи - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА)
третя особа: ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) від 27 червня 2025 року № 415/9-03-ос "Про поновлення ОСОБА_1 ";
- зобов?язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) видати наказ про звільнення або переведення на іншу роботу ОСОБА_2 , начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) в зв?язку з поновленням на посаді за рішенням суду начальника управління ОСОБА_1 ;
- зобов?язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) видати новий наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у адміністративній справі № 320/44391/23 та законодавства про працю України.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 27 червня 2025 року № 415/9-03-ос «Про поновлення ОСОБА_1 » прийнятий з порушенням вимог законодавства та фактично не спрямований на належне виконання рішення суду. Позивач вказує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №320/44391/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, відповідача зобов'язано негайно поновити його на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА з 07 листопада 2023 року. На переконання позивача, виконання судового рішення повинно здійснюватися у спосіб, визначений судом, без встановлення додаткових умов чи обмежень. Стверджує, що пунктом 2 оскаржуваного наказу відповідач визначено, що поновлення позивача здійснюється відповідно до структури, затвердженої наказом АРМА від 17 березня 2023 року №44, з посадовим окладом згідно штатного розпису на 2023 рік. Позивач зазначає, що такі формулювання фактично змінюють зміст судового рішення та створюють додаткові умови поновлення, які не передбачені рішенням суду.
Крім того, позивач стверджує, що на момент видання наказу про його поновлення посада начальника управління ЦМТУ АРМА фактично не була вакантною, оскільки її займала інша особа, наказ про звільнення якої не видавався. У зв'язку з цим, на думку позивача, фактичного поновлення на посаді не відбулося, оскільки він не був допущений до виконання посадових обов'язків та не приступив до роботи. Позивач також зазначає, що у наказі про поновлення відсутні положення щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також щодо передачі повноважень керівника управління у зв'язку з поновленням на посаді. На переконання позивача, такі дії відповідача свідчать про неналежне виконання судового рішення та порушують його право на працю та на поновлення на посаді. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ АРМА від 27 червня 2025 року №415/9-03-ос «Про поновлення ОСОБА_1 » та зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на належне виконання судового рішення про поновлення на посаді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/38968/25, вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів зазначає, що наказ від 27 червня 2025 року №415/9-03-ос «Про поновлення ОСОБА_1 » видано на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 320/44391/23. Відповідач зазначає, що зазначеним наказом скасовано наказ про звільнення позивача та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА з 07 листопада 2023 року. На переконання відповідача, у наказі про поновлення було відображено фактичний стан організаційної структури та штатної чисельності територіального управління АРМА, що діяв на момент звільнення позивача, у зв'язку з цим у пункті 2 наказу зазначено, що поновлення здійснюється відповідно до структури, затвердженої наказом АРМА від 17 березня 2023 року №44 «Про затвердження структури та штатної чисельності Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА» з посадовим окладом відповідно до штатного розпису. На думку відповідача, зазначення у наказі посилання на структуру та штатний розпис не змінює зміст судового рішення, а лише відображає організаційні умови проходження державної служби в органі. Також відповідач зазначає, що поновлення працівника на посаді здійснюється в межах організаційної структури та штатного розпису державного органу, а тому відповідні положення наказу не суперечать законодавству та не порушують прав позивача. Крім того, відповідач вважає, що наказ про поновлення був виданий у межах повноважень АРМА як суб'єкта призначення на державну службу та спрямований на виконання судового рішення. З огляду на викладене відповідач вважає, що оскаржуваний наказ є правомірним, прийнятим у межах наданих повноважень та відповідно до вимог законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Протокольною ухвалою від 11.12.2025 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу по суті заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи позовної заяви та просили суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позов заперечувала та просила суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.
Наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 20 березня 2023 року №61/9-03-ос «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА.
Наказом АРМА від 06 листопада 2023 року №542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 320/44391/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до АРМА задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував наказ про звільнення позивача, а також зобов'язав АРМА негайно поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА з 07 листопада 2023 року та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу АРМА залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З метою примусового виконання судового рішення, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 18 березня 2025 року відкрито виконавче провадження.
Державним виконавцем вживались заходи, спрямовані на забезпечення виконання судового рішення, зокрема, направлялися вимоги боржнику щодо виконання рішення суду, а також накладено штраф за невиконання судового рішення.
27 червня 2025 року АРМА видано наказ № 415/9-03-ос «Про поновлення ОСОБА_1 », відповідно до якого позивача поновлено на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА з 07 листопада 2023 року.
Пунктом 2 зазначеного наказу визначено, що поновлення здійснюється відповідно до структури, затвердженої наказом АРМА від 17 березня 2023 року №44 «Про затвердження структури та штатної чисельності Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА» з посадовим окладом згідно штатного розпису на 2023 рік від 24 березня 2023 року.
На переконання позивача, зазначений наказ фактично не спрямований на належне виконання судового рішення, оскільки містить додаткові умови поновлення, які не передбачені рішенням суду.
Позивач також зазначає, що на момент видання наказу про поновлення відповідна посада не була вакантною та обіймалася іншою особою - ОСОБА_2 , рішення про звільнення чи переведення якого відповідачем не приймалося.
У зв'язку з цим, за твердженням позивача, він фактично не був допущений до виконання посадових обов'язків та не приступив до роботи.
Вважаючи, що наказ АРМА від 27 червня 2025 року №415/9-03-ос прийнято з порушенням вимог законодавства та не спрямовано на належне виконання судового рішення про поновлення на посаді, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).
Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.
Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
КЗпП України не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України "Про виконавче провадження".
За змістом статті 65 Закону України "Про виконавче провадження", рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 320/44391/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, наказ АРМА про звільнення ОСОБА_1 було визнано протиправним та скасовано, а відповідача зобов'язано поновити позивача на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА з 07 листопада 2023 року.
Вказане судове рішення набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість судового рішення означає необхідність його виконання саме у тому вигляді та способом, які визначені судом. Суб'єкт владних повноважень, виконуючи судове рішення, не наділений правом змінювати його зміст або встановлювати додаткові умови виконання такого рішення.
Судом встановлено, що на виконання зазначеного рішення суду відповідачем видано наказ АРМА від 27 червня 2025 року № 415/9-03-ос «Про поновлення ОСОБА_1 ».
Разом з тим, у пункті 2 зазначеного наказу передбачено, що поновлення позивача здійснюється відповідно до структури, затвердженої наказом АРМА від 17 березня 2023 року № 44 «Про затвердження структури та штатної чисельності Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА», з посадовим окладом згідно штатного розпису на 2023 рік від 24 березня 2023 року.
Суд зазначає, що рішенням суду у справі № 320/44391/23 визначено чіткий спосіб захисту порушеного права позивача, а сам: поновлення на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА з 07 листопада 2023 року.
Водночас, зазначене рішення не передбачає встановлення будь-яких додаткових умов поновлення на посаді або уточнення порядку такого поновлення шляхом посилання на окремі внутрішні акти відповідача.
Включення до наказу про поновлення посилань на структуру органу та штатний розпис фактично змінює зміст судового рішення та створює додаткові умови його виконання, що не були передбачені рішенням суду.
Суд виходить з того, що виконання рішення суду має здійснюватися добросовісно та у спосіб, який забезпечує реальне відновлення порушеного права особи.
У той же час, відповідач як суб'єкт владних повноважень, виконуючи судове рішення, не може на власний розсуд змінювати визначений судом спосіб поновлення на посаді або доповнювати його новими умовами.
Під час розгляду справи представником відповідача фактично підтверджено, що зазначена структура та штатний розпис, на які міститься посилання в оскаржуваному наказі, на момент видання наказу про поновлення вже не діяли, оскільки у відповідача була затверджена нова структура та штатний розпис.
Так судом було приєднано до матеріалів справи Наказ від 01.08.2024 № 25 відповідно до якого введено в дію штатний розпис Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агенства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на 2024 рік.
При цьому у новому штатному розписі Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА посада начальника відповідного управління не була вакантною, оскільки її займав ОСОБА_2 , який був залучений до участі у справі як третя особа.
Таким чином, поновлення позивача відповідно до штатного розпису 2023 року фактично означає його поновлення у структурі, яка на момент видання наказу вже не діяла.
Отже, поновлення позивача на посаді було здійснено шляхом посилання на попередній штатний розпис, який фактично не застосовувався у діяльності відповідача на момент виконання судового рішення та не відповідав змісту його резолютивної частини.
Фактично позивача було поновлено поза межами чинної організаційної структури відповідача, оскільки у діючому на той момент штатному розписі відповідна посада була зайнята іншою особою.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що після видання наказу про поновлення позивача було введено до нової штатної чисельності або що відповідачем вживались заходи щодо приведення штатного розпису у відповідність до судового рішення про поновлення позивача на посаді.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що включення до пункту 2 наказу АРМА від 27 червня 2025 року № 415/9-03-ос зазначених положень не відповідає змісту судового рішення у справі № 320/44391/23 та порушує принцип обов'язковості судового рішення.
Разом з тим суд враховує, що сам по собі факт видання наказу про поновлення свідчить про виконання відповідачем рішення суду в частині поновлення позивача на посаді.
Водночас саме зміст пункту 2 оскаржуваного наказу свідчить про те, що відповідач, виконуючи рішення суду, пов'язав поновлення позивача з організаційною структурою та штатним розписом, які на момент видання наказу вже не були чинною основою проходження служби позивачем, що не узгоджується зі змістом рішення суду та не забезпечує належного відновлення порушеного права.
За таких обставин порушення полягає не у самому факті видання наказу про поновлення, а саме у способі формулювання його пункту 2.
Враховуючи викладене підстав для скасування наказу АРМА від 27 червня 2025 року № 415/9-03-ос у повному обсязі суд не вбачає.
Належним способом захисту порушеного права позивача у цьому випадку є визнання протиправним та скасування наказу в частині формулювання пункту 2, а також зобов'язання відповідача привести зазначений пункт наказу у відповідність до рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 320/44391/23.
Саме такий спосіб захисту забезпечує належне виконання судового рішення та відновлення порушених прав позивача.
Позивач у свою чергу зазначає, що оскаржуваний наказ про поновлення не спрямований на належне виконання судового рішення, оскільки у змісті оспорюваного наказу відсутній пункт про визнання протиправним наказу про звільненн ОСОБА_1 , також у ньому відсутні положення щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд не може погодитися з такими доводами, зважаючи на таке.
Питання визнання протиправним наказу про звільнення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже було вирішено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 320/44391/23.
Наведене рішення встановило протиправність наказу від 06.11.2023 № 542/9-03-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ", про що зазначено у його резолютивній частині. При цьому відповідач у змісті спірного наказу зазначив про скасування вказаного наказу. Отже, протиправність наказу встановлена судом, а його скасування здійснено відповідачем про що зазначено у пункті 1 наказу від 27.06.2025 № 415/9-03-ос. Таким чином судом не встановлено неналежне виконання судового рішення.
Також питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже було вирішено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі № 320/44391/23.
Тобто, вказане рішення є самостійною підставою для здійснення відповідних виплат та не потребує дублювання (повтору) у наказі про поновлення на посаді.
Отже, відсутність у наказі про поновлення положення щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу сама по собі не свідчить про його протиправність.
Крім того, позивач зазначає, що у наказі про поновлення відсутні положення щодо передачі йому повноважень керівника відповідного управління та визначення порядку виконання посадових обов'язків.
Суд зазначає, що такі питання належать до сфери організаційної діяльності державного органу та вирішуються роботодавцем у межах його управлінських повноважень.
Відсутність у наказі про поновлення окремих положень щодо організації роботи структурного підрозділу або порядку виконання посадових обов'язків не впливає на факт поновлення працівника на посаді.
Позивач у позові також посилається на те, що після видання наказу він фактично не був допущений до виконання посадових обов'язків.
Разом з цим, суд зазначає, що предметом цього спору є правомірність наказу АРМА від 27 червня 2025 року № 415/9-03-ос «Про поновлення ОСОБА_1 ». Позивачем не заявлялись позовні вимоги щодо визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача відносно допуску/недопуску його до виконання посадових обов'язків, отже такі доводи позивача не відповідають предмету спору.
При цьому визначатися з предметом спору має саме позивач, адже саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації прав сторони спору. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 826/16958/17.
Щодо доводів позивача про те, що перед виданням наказу про його поновлення на посаді відповідач повинен був звільнити особу, яка фактично займала відповідну посаду, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник підлягає поновленню на попередній роботі.
Зміст поновлення на роботі полягає у відновленні трудових правовідносин у тому стані, в якому вони існували до незаконного звільнення.
Водночас, питання організації кадрової роботи, у тому числі прийняття рішень щодо призначення або звільнення інших працівників органу, належить до організаційних повноважень роботодавця.
Суд звертає увагу, що рішення суду у справі № 320/44391/23 містить обов'язок відповідача поновити позивача на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА, однак не визначає конкретний порядок вчинення кадрових дій щодо інших працівників відповідача. Крім того, зі змісту прийнятого судом у справі № 320/44391/23 рішення не вбачається, що суд залучав до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 та з'ясовував у ході судового розгляду питання чи була вакантна посада позивача на момент розгляду справи в суді.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд не наділений повноваженнями втручатися у кадрові рішення відповідача або визначати послідовність таких рішень, зокрема щодо необхідності попереднього звільнення іншої особи з відповідної посади.
У той же час суд враховує, що поновлення позивача повинно здійснюватися таким чином, щоб забезпечити реальне виконання судового рішення.
Саме з цією метою суд дійшов висновку про необхідність приведення пункту 2 наказу про поновлення у відповідність до судового рішення.
Окремо суд зазначає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача видати наказ про звільнення або переведення на іншу роботу ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з підстав, що така вимога фактично стосується правовідносин між відповідачем та третьою особою, які не є предметом розгляду у цій справі.
Натомість питання звільнення, переведення чи подальшого проходження служби ОСОБА_2 стосується окремих правовідносин за участю відповідача та третьої особи і не може бути вирішене у межах цього спору за позовом ОСОБА_1 .
Щодо доводів позивача, наведених у позовній заяві, стосовно того, що відповідачем "внесено запис до трудової книжки про поновлення на роботі", а не "внесено зміни до трудової книжки про поновлення на роботі", слід зазначити про таке.
Відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, у разі поновлення працівника на роботі запис про звільнення визнається недійсним та вноситься запис про поновлення на попередній роботі.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було порушено встановлений порядок внесення запису до трудової книжки позивача.
Отже, наведені позивачем доводи в цій частині не свідчать про протиправність оскаржуваного наказу в цілому.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову в частині вимог про скасування наказу АРМА від 27 червня 2025 року № 415/9-03-ос у повному обсязі відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) від 27 червня 2025 року № 415/9-03-ос "Про поновлення ОСОБА_1 " в частині формулювання п.2 : «… відповідно до структури, затвердженої наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів від 17 березня 2023 року № 44 «Про затвердження структури та штатної чисельності Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА» з посадовим окладом згідно штатного розпису на 2023 рік від 24 березня 2023 року».
3. Зобов'язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) привести п. 2 наказу від 27 червня 2025 року № 415/9-03-ос "Про поновлення ОСОБА_1 " у відповідність до рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 320/44391/23, з урахуванням правових висновків, викладених у цьому рішенні.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 16 березня 2026 р.