16 березня 2026 року м. Київ №640/13224/22
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Перепелиця А.М., суддів Головенка О.Д., Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови та додатку до неї,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), третя особа Міністерство у справах ветеранів України про визнання протиправною та скасування постанови та додатку до неї, в якому просить:
- визнати незаконною постанову Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» в частині повного скорочення та спрямовання до резервного фонду державного бюджету видатків за бюджетною програмою КПКВК 1511040 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами 5-8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю І-ІІ групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які потребують поліпшення житлових умов» з урахуванням Конвенції про права осіб з інвалідністю;
- визнати незаконним Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №401 «Скорочення видатків загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік, передбачених головним розпорядникам коштів державного бюджету» в частині повного скорочення та спрямовання до резервного фонду державного бюджету видатків за бюджетною програмою КПКВК 1511040 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами 5-8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю І-ІІ групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які потребують поліпшення житлових умов» з урахуванням Конвенції про права осіб з інвалідністю;
- cкасувати постанову Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» в частині повного скорочення та спрямовання до резервного фонду державного бюджету видатків за бюджетною програмою КПКВК 1511040 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами 5-8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю І-ІІ групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які потребують поліпшення житлових умов» з урахуванням Конвенції про права осіб з інвалідністю;
- cкасувати Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №401 «Скорочення видатків загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік, передбачених головним розпорядникам коштів державного бюджету» в частині повного скорочення та спрямовання до резервного фонду державного бюджету видатків за бюджетною програмою КПКВК 1511040 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами 5-8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю І-ІІ групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які потребують поліпшення житлових умов» з урахуванням Конвенції про права осіб з інвалідністю.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №401, внаслідок прийняття якої відбулося скорочення видатків за бюджетною програмою КПКВК 1511040 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами 5-8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю І-ІІ групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які потребують поліпшення житлових умов».
Позивачем наголошено на тому, що відповідачем до видання Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 неодноразово обмежувалися видати за бюджетною програмою КПКВК 1511040, зокрема, Міністерством у справах ветеранів України здійснено розподіл коштів по зазначеній бюджетній програмі в обсягах, передбачених в державному бюджеті на відповідний рік, а саме: у 2020 році - в розмірі, що становила 20,8% від загальної потреби за бюджетною програмою; у 2021 році - в розмірі 16,8% від потреби. На думку позивача, зазначені обставини свідчать про системний характер порушення прав осіб з інвалідністю внаслідок війни, що є неприпустимим та, на переконання позивача, свідчить про пряме порушення практики Європейського суду з прав людини, положень Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів, а також позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10 та від 03.12.2010 у справі №21-44а10.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2022 у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.
У поданих до суду письмових поясненнях представником третьої особи зазначено, що прийняття оскаржуваної постанови було зумовлено введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/22. При цьому, вказано, що Законами України від 03.03.2022 №2118-IX та від 15.03.2022 №2134-IX, якими, зокрема, внесено зміни до Бюджетного кодексу України, надано право Кабінету Міністрів України приймати рішення за погодженням з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо скорочення видатків і кредитування державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду державного бюджету з метою використання на потреби Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, залучених до виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканності державного кордону та захисту держави або для здійснення згідно з законом заходів загальної мобілізації.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що оскаржувана постанова прийнята Урядом на підставі та в межах наданих йому повноважень та у встановлений законом спосіб, зокрема, з метою належного фінансування першочергових заходів з забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації (через спрямування окремих видатків державного бюджету на фінансування резервного фонду). Водночас, наголошено, що оскаржувана постанова не позбавляє позивача права на отримання соціальної виплати, а лише відтерміновує її отримання у 2022 році у зв'язку з особливими обставинами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження колегією суддів та призначено підготовче засідання.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.10.2024 для розгляду адміністративної справи №640/13224/22 визначено колегію суддів у складі: Перепелиця А.М. - головуючий суддя, судді Головенко О.Д., Колеснікова І.С.
Протокольною ухвалою суду від 18.11.2024 закрито підготовче провадження, а також, враховуючи надходження клопотань про розгляд справи без участі сторін, судом було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» від 19.10.2016 №719 затверджено: Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей; Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей.
На підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №719 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» рішенням Виконкому Київської районної в м. Полтаві ради від 12.04.2022 №82 затверджено протокол засідання комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення від 08.04.2022 №3 та №4 про призначення та виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у розмірі 1 257 217,69 грн. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який під час виконання службових обов'язків приймав участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, на період встановлення 2 групи інвалідності до 01.10.2022.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» від 01.04.2022 №401 відповідно до абзацу другого підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України скорочено видатки загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік, передбачені головним розпорядникам коштів державного бюджету за програмами згідно з додатком, та збільшено обсяг видатків за програмою 3511030 «Резервний фонд» на суму 73324506,8 тис. гривень.
Не погоджуючись з вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України в частині повного скорочення та спрямовання до резервного фонду державного бюджету видатків за бюджетною програмою КПКВК 1511040 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами 5-8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю І-ІІ групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які потребують поліпшення житлових умов» з урахуванням Конвенції про права осіб з інвалідністю, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій справі, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені у положеннях статті 264 КАС України.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Згідно з частинами другою, третьою статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Відтак, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії.
Крім того, з аналізу вказаних норм вбачається, що особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено, фактично, необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2022 у справі №160/9717/21 , від 13.03.2023 у справі №620/4460/21.
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Такої позиції притримується Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №640/6699/20.
Як встановлено судом, на підставі оскаржуваної постанови відповідачем, серед іншого, скорочено та спрямовано до резервного фонду державного бюджету видатки за бюджетною програмою КПКВК 1511040 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами 5-8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю І-ІІ групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які потребують поліпшення житлових умов» з урахуванням Конвенції про права осіб з інвалідністю.
Оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни та у зв'язку з прийняттям вказаної постанови позбавлений можливості отримати грошову компенсацію за належні йому для отримання жилі приміщення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протягом 2022 фінансового року у зв'язку з припиненням фактичного фінансування (надання субвенцій) зазначених видатків з державного бюджету, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова від 01.04.2022 №401 в зазначеній частині поширюється на нього.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII (далі - Закон №794-VII) Уряд є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Статтями 113, 116, 117 Конституції України регламентовано, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Кабінет Міністрів України, серед іншого: вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Частинами другою та третьою Закону №794-VII визначено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Як встановлено судом, Законом України «Про внесення зміни до розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України» від 23.02.2022 №2098-IX, зазначений розділ Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 22-1 , яким, зокрема передбачено, що у зв'язку з посиленням збройної агресії російської федерації проти України, визнанням самопроголошених утворень на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей України та з метою забезпечення здійснення видатків на національну безпеку і оборону встановлено, що у 2022 році Кабінет Міністрів України може приймати рішення за погодженням з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо скорочення видатків і кредитування державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду державного бюджету з метою використання на потреби Збройних Сич України, інших військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, залучених до виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканності державного кордону та захисту держави.
На виконання зазначеної компетенції, Кабінетом Міністрів України 01.04.2022 прийнято Постанову №401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету», якою:
1) передбачено скорочення видатків загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік, передбачені головним розпорядникам коштів державного бюджету за програмами згідно з додатком, та збільшення обсягів видатків за програмою 3511030 «Резервний фонд» на суму 73324506,8 тис. гривень;
2) доручено Міністерству фінансів забезпечити погодження скорочення видатків загального фонду державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду державного бюджету, передбаченого цією постановою, з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.
У додатку до Постанови №401 міститься припис щодо скорочення видатків Міністерства у справах ветеранів України (загальнодержавні видатки та кредитування) за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 1511040 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами 5 - 8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I - ІІ групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов» у розмірі 1733107,5 тис. гривень.
Пунктом 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Здійснюючи правову оцінку балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована Постанова №401, слід застосовувати принцип пропорційності, який, зокрема, передбачає, що:
- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;
- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;
- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;
- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Негативні наслідки прийняття Постанови №401 позивач пов'язує з неможливістю отримання грошової компенсації за належні йому для отримання жилі приміщення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протягом 2022 фінансового року у зв'язку з припиненням фактичного фінансування (надання субвенцій) зазначених видатків державного бюджету.
Суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 3), строк дії якого неодноразово продовжувався та триває станом на момент розгляду судом справи.
Підпунктом 2 пункту 4 зазначеного Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Таким чином, виходячи з того, що забезпечення незалежності та територіальної цілісності країни становить фундаментальне зобов'язання держави, введення воєнного стану має наслідками як певні обмеження окремих прав і свобод людини, так і встановлення окремих механізмів функціонування держави, у тому числі, встановлення окремого фінансування державних видатків, пов'язаних з забезпеченням захисту державної незалежності України та її територіальній цілісності.
Суд звертає увагу, що фактичним наслідком прийняття Постанови №401 є, зокрема, відтермінування виконання державою соціального зобов'язання щодо виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для певних категорій осіб, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У той же час, ні положення зазначеного вище Закону, ані положення Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №719 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №846), не встановлюють терміну здійснення державою зазначених компенсаційних виплат.
З зазначеного можливо дійти до висновку, що, по-перше, Постанова №401 прийнята Урядом з метою належного фінансування першочергових заходів з забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації (через спрямування окремих видатків державного бюджету на фінансування резервного фонду), по-друге, Постанова №401 не позбавляє позивача права на отримання соціальної виплати, а лише відтерміновує її отримання у 2022 році зв'язку з особливими обставинами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-p/2018 держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо, держава може здійснювати відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства.
Відповідно до статті 15 Європейської конвенції з прав людини (1951 року, Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997) «Відступ від зобов'язань під час надзвичайної ситуації» під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.
Згідно статті 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973) під час надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою і про наявність якого офіційно оголошується, держави-учасниці цього Пакту можуть вживати заходів на відступ від своїх зобов'язань за цим Пактом тільки в такій мірі, у якій це диктується гостротою становища, при умові, що такі заходи не є несумісними з їх іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії соціального походження. Це положення не може бути підставою для якихось відступів від статей 6 (право на життя), 7 (заборона катування), 8 (заборона рабства), 11 (заборона позбавлений волі на тій лише підставі, що особа не в змозі виконати якесь договірне зобов'язання), 15 (заборона зворотної дії в часі закону, який визначає кримінальну відповідальність), 16 (право на невідчужувану правосуб'єктність) і 18 (свобода думки та совісті).
Так, суд зазначає, що в умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак, прийняті органами державної влади рішення, направлені для досягнення вказаних цілей, повинні піддаватись судовому контролю з особливою увагою. Водночас, за межами воєнного стану, при досягненні інших суспільних цілей, розсуд держави є істотно вужчим.
Суд звертає увагу, що підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України, оскільки відповідно до частини першої статті 17 Конституції України захист суверенітету та територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Таким чином, прийняття Урядом Постанови №401 не порушує баланс між публічним інтересом (формування необхідних резервів для фінансування оборони країни за рахунок окремих видатків) та індивідуальним інтересом позивача (одержанням протягом 2022 бюджетного року від держави грошової компенсації за отримані жилі приміщення).
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету»
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і як наслідок про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови та додатку до неї - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий-суддя Перепелиця А.М.
Судді Головенко О.Д.
Колеснікова І.С.