17 березня 2026 року м. Київ № 320/39308/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаправленні до Міністерства оборони України заяви позивача, ОСОБА_1 та пакета документів про призначення одноразової грошової допомоги для розгляду Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 97 від 17.06.2021;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 у двотижневий строк направити до Міністерства оборони України заяву ОСОБА_1 та пакет документів про призначення одноразової грошової допомоги для розгляд у по суті.
Позивачка обґрунтовує позов тим, що вона як донька загиблого військовослужбовця реалізувала своє гарантоване державою право на звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька. Відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975 вона подала заяву до уповноваженого органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 . На думку позивачки, порушення її прав полягає у створенні перешкоди в доступі до самої процедури розгляду її заяви. ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримавши заяву, не забезпечив її направлення за встановленою процедурою до розпорядника бюджетних коштів. Позивачка вважає, що такі дії (бездіяльність) суперечать змісту та меті Порядку № 975, оскільки уповноважений орган не наділений повноваженнями вирішувати питання про призначення чи відмову у призначенні допомоги по суті, а його функція зводиться до прийняття заяви, перевірки комплектності документів та направлення матеріалів за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами опрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та у порядку загального позовного провадження відмовлено.
Міністерство оборони України у відзиві на позов заперечило проти його задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що обов'язок Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виникає після надходження до нього належним чином оформленого пакета документів. Із матеріалів справи не вбачається, що такі документи були подані до Міністерства оборони України. Водночас спір у цій справі виник не з приводу прийняття Міністерством оборони України рішення по суті заяви, а з приводу бездіяльності уповноваженого органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, Міністерство оборони України не порушувала право позивачки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 своїм правом на відзив не скористалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянкою України та донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
ОСОБА_2 проходив військову службу у складі Збройних Сил України на посаді старшого механіка-водія 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України у районі населеного пункту с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області ОСОБА_2 загинув унаслідок ворожого обстрілу, що підтверджується свідоцтвом про смерть та службовими документами, долученими до матеріалів справи.
Судом встановлено, що позивачка є єдиною донькою загиблого військовослужбовця, проживала разом із батьком за адресою реєстрації, не перебуває у шлюбі, навчається у закладі вищої освіти та до досягнення повноліття, а також після нього, перебувала на утриманні батька. Мати позивачки з 2018 року спільно з нею не проживає, що підтверджується рішенням суду про розірвання шлюбу.
08 квітня 2023 року позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975.
На підтвердження викладених у заяві обставин позивачкою були подані документи, що посвідчують особу, родинний зв'язок із загиблим військовослужбовцем, факт його смерті та проходження служби.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2493 від 04.04.2023, позивачці повідомлено про порядок оформлення одноразової грошової допомоги, а також запропоновано особисто з'явитися для оформлення заяви на ОГД та надати додаткові документи, серед яких зазначено, зокрема, рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджує факт перебування.
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
Приписами ч. 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Відповідно до ч.1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розмір одноразової грошової допомоги одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч.8 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Частиною 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з пунктом 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала: 1) під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Виходячи із змісту зазначених правових приписів, одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Судом встановлено, що позивачка звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідач листом поряд із загальними роз'ясненнями, запропонував подати документи, серед яких зазначено, зокрема, рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджує факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).
Суд звертає увагу, що Порядок № 975 визначає коло осіб, які мають право на отримання допомоги: члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого. При цьому Порядок № 975 окремо передбачає, що рішення суду або нотаріально посвідчений правочин щодо підтвердження перебування на утриманні подають саме особи, які заявляють право як «утриманці», тобто як такі, що не є членами сім'ї загиблого, але перебували на його утриманні.
Натомість, позивачка у цій справі звертається як донька загиблого військовослужбовця, тобто як особа, родинний зв'язок якої підтверджується документами цивільного стану.
Для такого статусу ключовим є підтвердження факту спорідненості, а у випадку віку 18- 23 років - підтвердження навчання (за наявності відповідної умови), тоді як вимога про обов'язкове попереднє судове встановлення факту утримання не може автоматично підміняти собою встановлену Порядком процедуру, тим більше використовуватись як підстава для зупинення розгляду документів.
Суд також враховує, що у межах процедури Порядку № 975 передбачено механізм реагування на неповний пакет документів: розпорядник бюджетних коштів може повернути документи на доопрацювання у разі, коли документи подано не в повному обсязі або вони потребують уточнення, із відповідним письмовим повідомленням заявника та обґрунтуванням підстав.
Тобто законодавець передбачив процесуальний спосіб вирішення питань щодо достатності/повноти матеріалів шляхом їх розгляду компетентним суб'єктом і прийняття одного з передбачених Порядком рішень.
Відтак підхід, за яким уповноважений орган фактично відмовляється від направлення документів і не відправляє документи до моменту отримання заявником судового рішення, не відповідає меті та змісту покладених на ІНФОРМАЦІЯ_1 повноважень та суперечить принципу належного врядування і правової визначеності для заявника.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ненаправлення ІНФОРМАЦІЯ_1 заяви позивачки і матеріалів за процедурою, визначеною Порядком № 975, є протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, оскільки відповідач не довів наявності правових підстав для утримання документів на цьому етапі та фактичного нерозгляду звернення компетентним органом.
Суд наголошує, що визнання протиправною бездіяльності уповноваженого органу не означає автоматичного призначення одноразової грошової допомоги, оскільки рішення по суті приймає розпорядник бюджетних коштів у межах встановленої законом процедури, однак уповноважений орган зобов'язаний забезпечити доступ заявника до цієї процедури та не створювати штучних перепон.
Посилання Міністерства оборони України на відсутність спору та передчасність заявлених вимог суд оцінює критично з огляду на предмет і характер заявленого позову.
Суд звертає увагу, що позивачка не оскаржує рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки такого рішення ще не приймалося. Предметом спору у цій справі є не результат розгляду заяви по суті, а забезпечення доступу до самої процедури її розгляду.
Відповідно до статей 2, 5 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав особи від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, у тому числі шляхом визнання протиправною бездіяльності. Бездіяльність суб'єкта владних повноважень як форма порушення прав має місце тоді, коли орган не вчиняє дій, які зобов'язаний вчинити на підставі закону.
Усталена практика Верховного Суду виходить із того, що порушення встановленої законом процедури розгляду звернення є самостійним предметом судового контролю, незалежно від того, чи прийнято рішення по суті.
Саме дотримання процедури є гарантією реалізації матеріального права, а її недотримання може становити окреме порушення прав особи.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що право особи на звернення до органу влади та на належний, своєчасний і повний розгляд такого звернення є складовою права на ефективний засіб юридичного захисту. Відсутність остаточного рішення по суті не виключає наявності спору, якщо особа позбавлена можливості реалізувати передбачену законом процедуру або така процедура штучно заблокована суб'єктом владних повноважень.
У цій справі встановлено, що документи позивачки не були направлені за процедурою, визначеною Порядком № 975, до розпорядника бюджетних коштів, що унеможливило розгляд її заяви компетентним органом. Таким чином, саме бездіяльність уповноваженого органу спричинила ситуацію, за якої Міністерство оборони України не отримало матеріали для розгляду. Відсутність розгляду з боку МОУ є наслідком цієї бездіяльності, а не підтвердженням відсутності спору.
Суд наголошує, що визнання спору передчасним у подібних обставинах означало б фактичне позбавлення особи судового захисту на стадії процедурного порушення. Такий підхід суперечив би принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.
Отже, доводи Міністерства оборони України про відсутність спору не спростовують наявності публічно-правового конфлікту між позивачкою та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виконання останнім обов'язків, передбачених Порядком № 975.
Разом з тим, оскільки документи не надходили до Міністерства оборони України, обов'язок цього органу приймати рішення по суті не виник, що підлягає оцінці окремо при вирішенні вимог, заявлених до відповідача.
Визначаючи спосіб захисту, суд виходить з необхідності забезпечення ефективного поновлення порушеного права.
Відповідно до статей 2, 5 КАС України завдання адміністративного судочинства полягає у захисті прав особи від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а особа має право просити суд про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У цій справі ефективним способом є визнання протиправною бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаправленні заяви ОСОБА_1 та поданого нею пакета документів про призначення одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України для розгляду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
З урахуванням викладеного суд вважає обґрунтованим зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 у двотижневий строк з дня набрання рішенням законної сили забезпечити направлення заяви ОСОБА_1 та поданого нею пакета документів про призначення одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України для розгляду по суті.
Суд зазначає, що вказаний спосіб захисту буде належним та достатнім для відновлення порушених прав позивачки.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується відомостям квитанції наявної в матеріалах справи.
Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також ту обставину, що вимоги позивача носять немайновий характер та не надається за можливе встановити розмір задоволених вимог до розміру судового збору, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаправленні заяви ОСОБА_1 та поданого нею пакета документів про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її батька - військовослужбовця ОСОБА_2 - до Міністерства оборони України для розгляду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 у двотижневий строк з дня набрання рішенням законної сили забезпечити направлення заяви ОСОБА_1 та поданого нею пакета документів про призначення одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України для розгляду по суті в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса проживання : АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати, а саме судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.