ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" березня 2026 р. справа № 640/11759/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айті Маркет" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2019 №№2482615147, 2492615147, 2502615147
Товариство з обмеженою відповідальністю "Айті Маркет" (далі - позивач, ТОВ "Айті Маркет") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2482615147 від 18.06.2019, №2492615147 від 18.06.2019, №2502615147 від 18.06.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.06.2019 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки право на податковий кредит не може ставитися в пряму залежність від ведення господарської діяльності та дотримання податкового законодавства третіми особами. При цьому, позивач вказує, що надавав податковому органу належним чином складені первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінон" (далі - ТОВ "Домінон"). Також, представником позивача звернув увагу суду, що ТОВ "Айті Маркет" реалізувало товар, тобто позивач не є кінцевим одержувачем (споживачем) товарів, придбаних у контрагента відповідно до договору поставки №02/07-18 від 02.07.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/11759/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айті Маркет" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Представник відповідача надав суду відзив на адміністративний позов від 17.07.2019, в якому просить відмовити в позові, так як, позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями зі спірним контрагентом, оскільки господарські операції між підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних. Вказав, що у договорі поставки від 02.07.2018 №02/07-18 зазначено реквізити постачальника - ТОВ "Домінон", зокрема розрахунковий рахунок, який був відкритий згідно відомостей банківської установи 11.07.2018, в той час як договір було підписано 02.07.2018, що на думку відповідача свідчить про те, що договір №02/07-18 укладений виключно для здійснення вигляду господарської операції та є підроблений. При цьому, договір поставки №02/07-18, та первинні документи підписані зі сторони ТОВ "Домінон", директором - Степанком С.В., тобто особою яка заперечує здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства (том 2, а.с.45-66).
ТОВ "Айті Маркет" скористалось правом на подання відповіді на відзив на адміністративний позов від 13.08.2019. Представник позивача суду пояснив, що у відзив і відповідач посилається на відомості банківської установи ПАТ "Державний банк України", щодо відкриття рахунку, проте на підтвердження вказаного не надано жодного документа. Вказує, що між позивачем та ТОВ "Домінон" укладено договір поставки товарів від 02.07.2018 №02/07-18, на виконання цього договору позивачем здійснено розрахунок за придбані товари у безготівковій формі, на підтвердження вказаного подав платіжні доручення. В подальшому ТОВ "Домінон" зареєстровано податкову накладну за №32 від 04.07.2018, під час реєстрації якої контролюючим органом не виявлено порушень з боку ТОВ "Домінон" та зареєстровано податкову накладну у встановленому законом порядку.
Як вважає, позивач, підтвердженням реальності господарської діяльності є фактична реалізація придбаних у контрагента товарів за договором поставки за №02/07-18.
На переконання позивача, посилання відповідача на наявність протоколу допиту директора ТОВ "Домінон" та на лист управління ДФС у м. Києві №401/26-15-14-05-04-26 від 24.01.2019, представник позивача вважає протиправним, оскільки, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали розслідування не можуть вважатися належними доказами в розумінні КАС України (том 2, 69-74).
03.09.2019 та 12.09.2019 представник позивача долучив до матеріалів справи нотаріально завірену копію заяви директора ТОВ "Домінон" та письмові пояснення (том 2, а.с. 75-84).
Відповідно до частини 3 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" за №2825-IX від 13.12.2022 скеровано за належністю матеріали адміністративної справи № 640/11759/19.
04.03.2025 проведено автоматизований розподіл справи № 640/11759/19 та визначено суддю Микитюка Р.В. для розгляду цієї справи.
Ухвалою суду від 10.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/11759/19 та розпочато розгляд цієї справи спочатку.
Від Головного управління ДПС у м. Києві, через систему "Електронний суд" 08.04.2025 надійшло клопотання, в якому представник відповідача просив врахувати при розгляді справи відзив який був наданий відповідачем раніше (том 2, а.с.99-101).
Дана справа розглянута і вирішена за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив такі обставини.
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Айті Маркет" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Домінон", код ЄДРПОУ 41096595 за липень 2018 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та за 2018 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, на підставі якої складено акт перевірки від 24.05.2019 № 108/26-15-14-07-02-10/41096595.
У висновках вказаного акта зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Айті Маркет":
- пункту 44.1 стаття 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 48031,00 грн, у тому числі по періодах: за 2018 рік у сумі 48031,00 грн;
- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22911,00 грн, у тому числі за липень 2018 року в сумі 22911,00 грн, та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, ряд. 19 декларації, усього у загальній сумі 29127,00 грн, в тому числі за липень 2018 року на суму 29127,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки № 108/26-15-14-07-02-10/41096595, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 18.06.2019:
- №2482615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 48031,00 грн та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 24016,00 грн (том 2, а.с.33-34);
- №2492615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 22911,00 грн та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 11456,00 грн (том 2, а.с.35-36);
- №2502615147, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2018 року в сумі 29127,00 грн (том 2, а.с.37-38).
Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 18.06.2019 №№2482615147, 2492615147, 2502615147, тому звернувся до суду із цим позовом та просить їх скасувати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Положення ПК України суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Отже, об'єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені Податковим кодексом України.
Таким чином, доходи і витрати беруть участь у розрахунку податку на прибуток, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані на підставі реальної господарської операції, яка фактично здійснюється саме тим суб'єктом господарювання, який зазначений в первинних документах.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.
Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У відповідності до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Судом встановлено, що між ТОВ "Айті Маркет" (код ЄДРПОУ 41096595) та ТОВ "Домінон" (код ЄДПОУ 41386509) укладено договір поставки № 02/07-18 від 02 липня 2018 року на загальну суму 312228,00 грн, з них, вартість товарів - 260190,00 грн, сума ПДВ - 52038,00 грн (том 1, а.с.44-49).
На виконання умов договору складено рахунок на оплату за № 115 від 04 липня 2018 року, видаткову накладну № 115 від 04 липня 2018 року ТОВ "Домінон" відвантажено, а позивачем отримано товари у кількості 29 найменувань на загальну суму 312228,00 грн, з яких, вартість товарів - 260190,00 грн, сума ПДВ - 52038,00 грн, та податкову накладну №32 від 04.07.2018 на загальну суму 312228,00 грн, у тому числі 52038,00 грн ПДВ (том 1, а.с.50-51, 55-56, 57-58).
Податкова накладна за №32 від 04.07.2018 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено електронними квитанціями про реєстрацію податкової накладної наявних в матеріалах справи.
Відповідно до абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відтак, враховуючи, що позивач отримав від контрагента податкову накладну № 32 від 04.07.2018, а отже він мав законні підстави для включення вищевказаних сум до складу податкового кредиту.
Факт своєчасності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних на адресу ТОВ "Айті Маркет" відповідно до яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за спірний період - відповідачем не заперечується.
В той же час, судом встановлено, що на виконання договору поставки № 02/07-18 від 02.07.2018 позивач розрахувався з ТОВ "Домінон" за придбані товари, вказане підтверджується платіжним дорученням № 2141 від 05.09.2018 на суму 34228,00 грн, № 2140 від 03.09.2018 на суму 228000,00 грн, № 2022 від 30.07.2018 на суму 50000,00 грн (том 1, а.с.52-54).
Таким чином, придбані товари відповідно до договору поставки № 02/07-18 від 02.07.2018, не можна вважати операціями з безоплатно отриманих товарів від третіх осіб в розумінні підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а тому висновки в акті про те, що ТОВ Айті Маркет" лише документально оформлювало операції з придбання товарів (обладнання) на загальну суму 312228,00 гривень, які є операціями з безоплатно отриманих товарів від третіх осіб, є необгрунтованим.
При цьому, на підтвердження використання в своїй господарській діяльності придбаних товарів за договором поставки №02/07-18 представник позивача надав інформацію щодо кожного покупця товару, разом із договорами поставки, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, які містяться в матеріалах справи (том 1, а.с. 28-246).
Відтак, судом встановлено, що ТОВ "Айті Маркет" використовувало в своїй господарській діяльності придбаний товар за договором поставки №02/07-18, а його господарська діяльність спрямована на отримання доходу.
Відповідні докази на підтвердження реалізації товару та використання його в своїй господарській діяльності, ТОВ Айті Маркет" надавало лист №11/04-1 від 11.04.2019, на запит ГУ ДФС у м. Києві за №10/26-15-14-07-02-15, разом із відповідними письмовими доказами, однак контролюючим органом вказані доводи під час проведення перевірки не були взяті до уваги.
Також, доводи відповідача, що у договорі поставки №02/07-18 зазначено реквізити постачальника - ТОВ "Домінон", зокрема розрахунковий рахунок, який був відкритий згідно відомостей банківської установи 11.07.2018, в той час як договір підписано 02.07.2018, не підтверджені жодним документом, тому є необгрунтованими.
Під час проведення перевірки позивача, серед іншого, контролюючим органом використано протокол допиту директора ТОВ "Домінон" та на лист управління ДФС у м. Києві №401/26-15-14-05-04-26 від 24.01.2019.
В той же час, суд вказує, що матеріали адміністративної справи не містять відомостей про наявність вироків, ухвал суду про закриття кримінального провадження або інших судових рішень, якими закінчено розгляд кримінальної справи, на які здійснювались відповідачем посилання в акті перевірки від 24.05.2019 № 108/26-15-14-07-02-10/41096595.
Оцінюючи наведені доводи відповідача, які, зокрема, відображені в акті перевірки, суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, як вже зазначалось, таких доказів надано не було.
Крім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час огляду справи таких фактів встановлено не було.
Наведена правова позиція узгоджується з обов'язковими до врахування висновками Верховного Суду, наведеними у його постанові від 05.02.2019 по справі №810/1967/16, від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13-а, від 20.02.2018 у справі № 813/4931/13-а та від 06.02.2018 у справі № 802/4940/14.
Окрім цього, суд наголошує на тому, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Неналежне декларування контрагентами та контрагентами контрагентів позивача не свідчить про не здійснення господарської операції, а податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця дотримання контрагентів позивача податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, поставлених товарів, наданих послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
Подібної правової позиції дотримався Верховний Суд, зокрема, у постанові від 11.03.2020 у справі № 826/5678/18.
За наслідком дослідження матеріалів справи вбачається, що надані позивачем первинні документи відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій, такі документи складені з дотриманням вимог статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та дають суду змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідної господарської операції.
Таким чином, матеріали справи містять належні первинні документи, які дають змогу встановити обсяг послуг і терміни їх виконання, ціну й загальну вартість наданих послуг. На підставі наведеного вище, суд констатує наявність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентом.
Так, відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Айті Маркет", у тому числі, обставин непричетності посадових осіб вказаних контрагентів до здійснення господарської діяльності. Крім того, матеріали кримінальної справи не можуть бути підставою для висновків під час проведення перевірок, а обвинувальних вироків, що набрали законної сили у відношенні посадових осіб вказаних підприємств матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2019 №№2482615147, 2492615147, 2502615147.
За приписами частини1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2033,13 грн згідно із квитанцією про сплату судового збору від 25.06.2019 за №3296 (а.с.4).
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айті Маркет" (код ЄДРПОУ 41096595, вул. Дружківська, 10, офіс 715, м. Київ, 031130) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП - 44116011, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2019 №№2482615147, 2492615147, 2502615147 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.06.2019 №№2482615147, 2492615147, 2502615147.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП - 44116011, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айті Маркет" (код ЄДРПОУ 41096595, вул. Дружківська, 10, офіс 715, м. Київ, 031130) сплачений судовий збір в розмірі 2033 (дві тисячі тридцять три) гривні 13 копійок.
Сторонам у справі рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.