16 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1623/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» (далі - ТзОВ «Євротехлогістик», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000264/2 від 07.10.2025 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002525.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару позивач подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) МД №24UA205140062213U4 від 06.10.2025, в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000264/2 від 07.10.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002525. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв'язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). При цьому, відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.
Позивач наголошує, що митним органом не доведено наявності обставин, які відповідно до статей 53-55 МК України унеможливлюють застосування основного методу визначення митної вартості, а тому оскаржуване рішення та картка відмови є протиправними.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, здійсненого відповідно до статей 54 та 55 МК України, було встановлено наявність розбіжностей у поданих документах та відсутність усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості.
Митниця зазначила, що спрацювання системи управління ризиками відповідно до статті 337 МК України стало підставою для проведення поглибленої перевірки поданих документів. За результатами такої перевірки встановлено розбіжності щодо умов поставки та розрахунків, а також відсутність підтвердження включення витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи до митної вартості товару.
Крім того, митниця вказувала на неподання декларантом у повному обсязі додаткових документів, витребуваних відповідно до частини третьої статті 53 МК України, що, на думку відповідача, унеможливило визнання заявленої митної вартості та зумовило застосування повноважень щодо її коригування.
У відповіді на відзив позивач заперечив доводи митного органу, зазначивши, що всі витрати, які підлягають включенню до митної вартості відповідно до Митного кодексу України, були фактично понесені та документально підтверджені.
Позивач наголошує, що відсутність виокремлення навантажувально-розвантажувальних робіт окремим рядком у рахунку-фактурі не свідчить про їх не включення до митної вартості, оскільки такі витрати включені до загальної вартості перевезення, що підтверджується довідкою про транспортні витрати.
Ухвалою суду від 25.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін у судове засідання.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
29.09.2023 між ТзОВ «Євротехлогістик» (покупець) та North West Forktrucks Ltd (постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №352, за умовами пункту 1 якого постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар на умовах цього Контракту, визначених у додатках до нього. Відповідно до підпункту 2.1 розділу 2 контракту товар, що постачається за цим Контрактом, повинен повністю відповідати додаткам до нього та/або рахункам-фактурам. Пунктом 4.1 розділу 4 цього Контракту передбачено, що загальна сума контракту складається із сум, зазначених у рахунках-фактурах. Згідно пункту 5.1. розділу 5 валютою платежів за цим контрактом є фунт стерлінгів (GBP). Пунктом 5.2. передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах попередньої оплати на підставі проформи-рахунку (а. с. 34, 35-36 переклад).
Згідно додатку №14 від 12.09.2025 до вказаного контракту №352 від 29.09.2023 предметом договору є товар з трьох позиції:
1) навантажувач бувший у використанні з вилами USED Б.В. JCB. TLT 30G2WD LOG, тип 30G2WD LOG, серійний номер JCBTLT30VJ3405013, вага 4960 кг, рік випуску: 2018, вантажопідйомність 3000 кг, висота підйому 4000 мм, тип двигуна LPG (GAS), країна походження GB; мотогодини 7068 год, підтікання мастила зі сторони двигуна, необхідний ремонт системи гідроходу; ціна 8500,00 GBP;
2) навантажувач бувший у використанні з вилами USED Б.В. JCB. TLT 30G2WD LOG, тип 30G2WD LOG, серійний номер JCBTLT30ЕК3405102, вага 4960 кг, рік випуску: 2019, вантажопідйомність 3000 кг, висота підйому 4000 мм, тип двигуна LPG (GAS), країна походження GB; мотогодини 2144 год, необхідний капітальний ремонт двигуна, двигун працює з перебоями, ціна 9450,00 GBP;
3) навантажувач бувший у використанні з вилами USED Б.В. Toyota 06-8FG18F, модель 06-8FG18F, тип 30G2WD LOG, серійний номер 068FG18F 10269, вага 3040 кг, рік випуску: 2017, вантажопідйомність 1800 кг, висота підйому 4300 мм, тип двигуна LPG (GAS), країна походження Italy; мотогодини 7000 год, підтікання мастила зі сторони двигуна, неcghfdyscnm системи гідроходу, ціна 4000,00 GBP (а. с. 37).
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №352 від 29.09.2023, укладеного між компанією North West Forktrucks Ltd та ТзОВ «Євротехлогістик» згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) №15057 від 12.09.2025, позивачем на митну територію України ввезено товар згідно переліку, вказаного у додатку №14 від 12.09.2025 до вказаного контракту (а. с. 21-22).
06.10.2025 декларантом позивача в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано МД №24UA205140062213U4 від 06.10.2025 з наступним описом товару:
Товар №1: «Самохідний автонавантажувач, уживаний, з газовим двигуном, призначений для використання на рівній місцевості, підтікання мастила зі сторони двигуна, необхідний ремонт системи гідроходу: вилковий навантажувач марки: JCB Модель: 30G2WD LOG; серійний номер: JCBTLT30VJ3405013, рік випуску - 2018; вантажопідйомність - 3000 кг; висота підйому: 4000 мм; мотогодини: 7068 год; власна вага: 4960 кг, в комплекті з вилами, торгівельна марка: JCB. Виробник: JCB, GB, місць - 1 NE/1»;
Товар №2 «Самохідний автонавантажувач, уживаний, з газовим двигуном, призначений для використання на рівній місцевості, необхідний капітальний ремонт двигуна, двигун працює з перебоями: вилковий навантажувач марки: JCB Модель: 30G2WD LOG; серійний номер: JCBTLT30EK3405102; рік випуску - 2019; вантажопідйомність - 3000 кг; висота підйому: 4000 мм; мотогодини: 2144 год; власна вага: 4960 кг, в комплекті з вилами, торгівельна марка: JCB. Виробник: JCB, GB, Місць - 1 NE/1»;
Товар №3 «Самохідний автонавантажувач, уживаний, з газовим двигуном, призначений для використання на рівній місцевості, підтікання мастила зі сторони коробки передач, несправність системи гідроходу: вилковий навантажувач марки: TOYOTA Модель: 06-8FG18F; серійний номер: 068FG18F 10269, рік випуску - 2017; вантажопідйомність - 1800 кг; висота підйому: 4300 мм; мотогодини: 7000 год; власна вага: 3040 кг, в комплекті з вилами, торгівельна марка: TOYOTA, виробник: TOYOTA MATERIAL HANDLING MANUFACTURING ITALY S.p.A , IT, місць - 1 NE/1» (а. с. 80-81).
У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме за ціною товару - 21950,00 фунтів стерлінгів (графа 22 МД) та з урахуванням витрат, які покупець поніс під час переміщення товару до митного кордону України в сумі 98716,45 грн. Відтак, митна вартість у перерахунку на національну валюту задекларована на суму 1315716,64 грн (графа 12 МД).
Для підтвердження митної вартості декларантом надано: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №15057 від 12.09.2025; автотранспортну накладну (Road consignment note) №471510 від 26.09.2025; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №25GB000060POUBTZK0 від 26.09.2025; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) 15057 від 12.09.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №S 0234685 від 28.09.2025; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №250916/000665365 від 16.09.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1509 від 06.10.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 02.10.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №352 від 29.09.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №14 від 12.09.2025; договір про надання послуг митного брокера №263 від 27.08.2022; договір (контракт) про перевезення №260120241 від 26.01.2024; договір (контракт) про перевезення №6 від 23.09.2025; інші некласифіковані документи фото від 26.09.2025; інші некласифіковані документи Шильдик від 26.09.2025; копія митної декларації країни відправлення №25GBAQ8SKDIJOMHAA8 від 28.09.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA205140062213U4 від 06.10.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні від 07.10.2025 зазначено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності, а саме:
- згідно гр. 15 МД країною відправлення товару є Великобританія, проте до митного оформлення наданий супровідний документ Т1 від 26.09.2025 №25GB000060POUBTZK0, який не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару. В Графі 12 01 супровідного документа зазначена MRN, проте копії митної декларації країни відправлення до митного оформлення не надано;
- пунктом 5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.09.2023 №352 (далі - Контракт) зазначено, що оплата за товар здійснюється шляхом передоплати згідно проформи-інвойсу, проте до митного оформлення проформи-інвойсу не подано;
- в п. 4.1 Контракту зазначено, що загальна сума контракту складається з суми інвойсів. В поданому до митного оформлення рахунку-фактурі, а також в Контракті відсутня інформація про додаткові витрати, які зобов'язується нести Продавець з організація транспортування товару. Враховуючи вищезазначене та умови поставки, вказані в п. 3.2 Контракту EXW витрати з вантажно-розвантажувальних робіт несе Покупець товару. ТзОВ «Ковтранс» в рахунку на оплату від 06.10.2025 №1509 та в довідці про транспортні витрати від 02.10.2025 №б/н не зазначає, що дані витрати були включені в транспортування товару. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не надання інформації, а також не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;
- в договорі-заявці від 23.09.2025 №6 сума фрахту становить 2895 євро, однак в рахунку на оплату від 06.10.2025 №1509 загальна вартість транспортних витрат становить 141020,65 грн. Для усунення виявленої невідповідності не надано інформації, що підтверджує числовий розрахунок витрат транспортних послуг;
- пунктами 4.5 та 4.6 договору (контракту) про перевезення від 26.01.2024 № 260120241 умови оплати за надані послуги передбачені як післяплата, так і передоплата. В заявці від 23.09.2025 №6 відсутні умови розрахунку та дати оплати за надані послуги; до митного оформлення не подано банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг;
- в Контракті та в рахунку-фактурі від 12.09.2025 №15057 відсутня інформація про наявні пошкодження оцінюваного товару, проте в додатку до контракту від 12.09.2025 №14 до кожної позиції товару вказані несправності товару. Про сумнів щодо наявних несправностей та пошкоджень свідчить й те, що в Контракті та в додатку до контракту від 12.09.2025 №14 підпис Продавця товару вказаний MR DEAN ANTHONY RIGBY, проте в даних документах підписи однієї й тієї ж особи відрізняються один від одного.
Внаслідок цього митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) транспортні (перевізні) документи; 6) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності оплати); 7) каталоги, специфікації; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларантом на вимогу митниці надано: довідку про транспортні витрати від 02.10.2025 №б/н.
На думку митного органу, переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 07.10.2025 №01 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.
Митниця зазначає, що до митного оформлення подано довідки про транспортні витрати в кількості 2 (дві) штуки, де в додатково надісланій довідці вказано, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, однак в переліку наданих товарів (робіт, послуг), вказаних в рахунку на оплату від 06.10.2025 №1509 вантажно-розвантажувальні роботи відсутні, що свідчить про не включення даних витрат до митної вартості товару.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, у зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Внаслідок вищезазначеного Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000264/2 від 07.10.2025 (а. с . 15-16) та сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002525 (а. с. 17-18).
Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме:
- товар 1 - на рівні 23208 фунтів стерлінгів/од за ЕМД №UA209130/2025/007657 від 11.07.2025;
- товар 2 - на рівні 24125 фунтів стерлінгів/од за ЕМД №UA209170/2025/073654 від 27.08.2025;
- товар 3 - на рівні 9948 фунтів стерлінгів/од за ЕМД № UA209170/2025/ 073051 від 25.08.2025.
За основу для коригування митної вартості товару №1 взято вартість товару «Автонавантажувач самохідний, колісний, JCB 541-70 Wastemaster. Модель 541-70WM…Бувший у використанні 2018р», країна походження Великобританія.
За основу для коригування митної вартості товару №2 взято вартість товару «Автонавантажувач колісний … бувший у використанні, з наявними пошкодженнями: марка: JCB, модель: 531-70, рік виробництва: 2019», країна походження ЄС.
За основу для коригування митної вартості товару №3 взято вартість товару «Автонавантажувач самохідний вилковий вживаний TOYOTA модель 06-8FG25F з газовим двигуном Рік 2017», країна походження - Італія. Коригування на обсяг партії та умови поставки не здійснювався.
У рішенні додатково зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або в судовому порядку.
Товар випущено у вільний обіг згідно з МД №25UA205140062462U2 від 08.10.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а. с. 19).
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною п'ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №15057 від 12.09.2025; автотранспортну накладну (Road consignment note) №471510 від 26.09.2025; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №25GB000060POUBTZK0 від 26.09.2025; декларацiю про походження товару (Declaration of origin) 15057 від 12.09.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №S 0234685 від 28.09.2025; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №250916/000665365 від 16.09.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1509 від 06.10.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 02.10.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №352 від 29.09.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №14 від 12.09.2025; договір про надання послуг митного брокера №263 від 27.08.2022; договір (контракт) про перевезення №260120241 від 26.01.2024; договір (контракт) про перевезення №6 від 23.09.2025; інші некласифіковані документи фото від 26.09.2025; інші некласифіковані документи Шильдик від 26.09.2025; копія митної декларації країни відправлення №25GBAQ8SKDIJOMHAA8 від 28.09.2025; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA205140062213U4 від 06.10.2025.
Додатково на вимогу митниці було надано довідку про транспортні витрати від 02.10.2025 №б/н.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, відповідно до пункту 4.1. контракту №398 від 13.08.2024, загальна сума контракту складається із суми інвойсів.
Інвойсом №15057 від 12.09.2025 (а. с. 21-22) підтверджена ціна задекларованого товару на суму 21950,00 фунтів стерлінгів, оплата за який здійснена платіжним дорученням в іноземній валюті №250916/000665365 від 16.09.2025 (а. с. 30).
До складу митної вартості також включені витрати на транспортування товару до митного кордону України у сумі 98716,45 грн, на підтвердження чого декларантом надано, зокрема, довідку про транспортні витрати №б/н від 02.10.2025 (а. с. 33), договір-заявку №6 від 23.09.2025 про надання транспортно-експедиційних послуг (а. с. 38), рахунок на оплату №1509 від 06.10.2025 (а. с. 32). Відтак, митна вартість у перерахунку на національну валюту задекларована на суму 1315716,64 грн (графа 12 МД).
Щодо вказаних в оскаржуваному рішенні розбіжностей у поданих документах, суд зазначає наступне.
Так, митницею в оскаржуваному рішенні вказано, що «згідно гр. 15 МД країною відправлення товару є Великобританія, проте до митного оформлення наданий супровідний документ Т1 від 26.09.2025 №25GB000060POUBTZK0, який не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару. В Графі 12 01 супровідного документа зазначена MRN, проте копії митної декларації країни відправлення до митного оформлення не надано».
З проводу неврахування митної декларації країни відправлення від 26.09.2025 №25GB000060POUBTZK0 як документу, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних та статистичних даних товару, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення у даному випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Супровідний документ Т1 від 26.09.2025 № 25GB000060POUBTZK0 заповнюється та видається виключно з метою забезпечення переміщення товарів транзитом та підтвердження перебування таких товарів під митним контролем в інших країнах, а не для декларування їх митної вартості.
Щодо тверджень митного органу про те, що «в п. 4.1 Контракту зазначено, що загальна сума контракту складається з суми інвойсів. В поданому до митного оформлення рахунку-фактурі, а також в Контракті відсутня інформація про додаткові витрати, які зобов'язується нести Продавець з організація транспортування товару. Враховуючи вищезазначене та умови поставки, вказані в п. 3.2 Контракту EXW витрати з вантажно-розвантажувальних робіт несе Покупець товару. ТзОВ «Ковтранс» в рахунку на оплату від 06.10.2025 №1509 та в довідці про транспортні витрати від 02.10.2025 №б/н не зазначає, що дані витрати були включені в транспортування товару. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не надання інформації, а також не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості», суд зазначає, що відповідно до умов контракту №352 від 29.09.2023 та МД №25UA295140062213U4 від 07.10.2025 умовами поставки вказані EXW.
Відповідно до визначення поняття EXW згідно «Інкотермс 2010 Міжнародних правил тлумачення торгових термінів» (далі - Інкотермс 2010), які набрали чинності з 01.01.2011 року, «Ex Works» (namedplace) - «Франко завод» (вказана назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або іншому вказаному місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т. п.).
Згідно зі статтею А.4 умов поставки EXW Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний в обумовлену дату або в межах обумовленого строку надати невідвантажений в будь-який транспортний засіб товар у розпорядження покупця у зазначеному в договорі місці поставки.
Згідно з офіційним тлумаченням торговельних термінів Інкотермс 2010 умови поставки FCA або Франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставляє вантаж, який пройшов митне оформлення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що поставка на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.
На думку митного органу, декларантом не включено до митної вартості витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, оскільки в довідці про транспортні витрати від 02.10.2025 №б/н не зазначено, що дані витрати були включені в транспортування товару, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ.
Суд звертає увагу, що рахунок-фактура - це документ, що формується перевізником, а не покупцем.
Сума, яка зазначена в рахунку-фактурі від 06.10.2025 №1509 є загальною, тобто такою, що охоплює завантаження і розвантаження товару.
Водночас митний орган не обґрунтував яким чином відсутність виокремлення навантажувально-розвантажувальних робіт у рахунку від 06.10.2025 №1509 та в довідці про транспортні витрати від 02.10.2025 №б/н впливає на перевірку правильності визначення митної вартості.
У довідці про транспортні витрати від 02.10.2025 №б/н експедитором визначено, що вартість вантажно-розвантажувальних робіт вже включена у вартість перевезення, а страхування вантажу не проводилось. У зв'язку з цим у рахунку-фактурі від 06.10.2025 №1509 (а. с. 32) вартість навантажувально-розвантажувальних робіт не виділена в окрему категорію цього рахунка.
Отже, твердження митного органу про невключення до митної вартості витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи є необґрунтованими і суперечить змісту наданих документів.
Фактично всі витрати, пов'язані з транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України, були документально підтверджені та враховані при визначенні митної вартості відповідно.
Щодо тверджень відповідача про ненадання рахунку-проформи, суд зазначає, що рахунок-проформа в даному випадку не є документом, що підтверджує митну вартість, оскільки імпортований товар є об'єктом купівлі-продажу; проформа-інвойс у міжнародній комерційній практиці є документом, який виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари, містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом та не містить вимоги про сплату визначеної в ньому суми, дані проформи-інвойсу можуть змінитися в процесі остаточного узгодження, зокрема щодо кількості, ціни товару тощо. У свою чергу, саме інвойс (рахунок-фактура) це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити.
На виконання умов договору продавець виставив саме рахунок-фактуру №15057 від 12.09.2025, а позивач (покупець) оплатив його, що вбачається із наданих до митного оформлення рахунка-фактури №15057 від 12.09.2025 та платіжного документа №250916/000665365 від 16.09.2025, як документів, що підтверджують вартість товару та фактичну її оплату. При цьому, обидва документи містять посилання на Контракт від 29.09.2023 №352.
Крім того, суд зазначає, що відповідач не зазначив в рішенні, яким чином на визначення митної вартості впливає подання саме проформи-інвойс, з огляду на те, що надані документи не містять розбіжностей у числовому значенні складової митної вартості.
Також суд вважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні від 1607.10.2025 №№UA205140/2025/000264/2 про те, що в договорі-заявці від 23.09.2025 №6 сума фрахту становить 2895 євро, однак в рахунку на оплату від 06.10.2025 №1509 загальна вартість транспортних витрат становить 141020,65 грн. Для усунення виявленої невідповідності не надано інформації, що підтверджує числовий розрахунок витрат транспортних послуг, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в дійсності, згідно із пунктом 8 договору-заявки на перевезення від 23.09.2025 №6 ціна перевезення становить 2895 євро (а. с. 38).
Згідно з частиною першою, другою статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, сума фрахту у розмірі 2895 євро, зазначена у договорі-заявці, є договірною ціною транспортної послуги в іноземній валюті та підлягає оплаті в гривневому еквіваленті відповідно до умов договору та валютного законодавства України.
Відповідно рахунок на оплату від 06.10.2025 №1509 підтверджує фактичну вартість наданих транспортних послуг у гривнях, що відповідає сумі фрахту, визначеній у договорі-заявці.
При цьому, суд погоджується з твердженням позивача про те, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 06.10.2025 вартість 1 Євро становила 48,3818 грн. Тобто вартість транспортних послуг за фрахтом мала б складати 140065,31 грн. Натомість сума, яка підлягала сплаті становить 141020,65 грн, що перевищує розмір коштів, що який брався для розрахунку митної вартості товару. Проте, різниця між сумою фрахту, перерахованою за офіційним курсом НБУ та сумою, зазначеною у рахунку на оплату від 06.10.2025 №1509 не зменшує митну вартість товару.
Крім того, митне законодавство не містить вимоги щодо подання декларантом окремого числового розрахунку конвертації валютних сум транспортних витрат у разі, якщо такі витрати підтверджені належними первинними документами, зокрема договором-заявкою та рахунком на оплату перевізника.
Таким чином, надані документи у своїй сукупності дозволяють чітко встановити розмір транспортних витрат, валюту зобов'язання, дату їх нарахування та фактичну суму до сплати.
Враховуючи наведене судом підтверджено відсутність будь-яких розбіжностей щодо вартості транспортних послуг між договором-заявкою на перевезення від 23.09.2025 №6 та рахунком на оплату від 06.10.2025 №1509.
Також суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що «пунктами 4.5 та 4.6 договору (контракту) про перевезення від 26.01.2024 № 260120241 умови оплати за надані послуги передбачені як післяплата, так і передоплата. В заявці від 23.09.2025 №6 відсутні умови розрахунку та дати оплати за надані послуги; до митного оформлення не подано банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг», оскільки вказане, на думку суду, не може розцінюватись як розбіжність у документах, що має вплив на правильність визначення митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у порядку частини восьмої статті 55 МК України надав платіжну інструкцію №4619 від 20.10.2025 (а. с. 48), де в графі «призначення платежу» вказано «оплата за міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажу згідно рахунка №1509 від 06.10.2025», який надався до митного оформлення.
Також вартість транспортування до кордону включена у ціну товару, на підтвердження чого митному органу були надані підтверджуючі документи.
Щодо посилання митниці в оскаржуваному рішенні про те, що «в Контракті та в рахунку-фактурі від 12.09.2025 №15057 відсутня інформація про наявні пошкодження оцінюваного товару, проте в додатку до контракту від 12.09.2025 №14 до кожної позиції товару вказані несправності товару. Про сумнів щодо наявних несправностей та пошкоджень свідчить й те, що в Контракті та в додатку до контракту від 12.09.2025 №14 підпис Продавця товару вказаний MR DEAN ANTHONY RIGBY, проте в даних документах підписи однієї й тієї ж особи відрізняються один від одного», суд зазначає, що відсутність у Контракті та рахунку-фактурі №15057 від 12.09.2025 окремого переліку технічних несправностей або пошкоджень товару не є порушенням вимог митного законодавства та жодним чином не впливає на можливість визначення митної вартості товару за основним методом.
Згідно з пунктом 9.4 Контракту №352 усі додатки, доповнення, додаткові угоди, рахунки-фактури та додатки до цього Контракту є його невід'ємною частиною.
Тобто додаток до контракту від 12.09.2025 №14 є складовою частиною Контракту №352 від 29.09.2023 та має таку саму юридичну силу, як і сам Контракт та рахунок-фактура. Відповідно, відомості щодо технічного стану, наявних несправностей та пошкоджень товару, зазначені у додатку до контракту, вважаються належним чином погодженими сторонами договору та не потребують дублювання в інших комерційних документах.
Водночас посилання митного органу на відмінність підписів Продавця у Контракті та додатку до контракту є суб'єктивним припущенням, яке не підтверджене жодним належним та допустимим доказом.
Отже, наведені митним органом доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені доказами та не відповідають вимогам частини третьої статті 53 МК України щодо наявності обґрунтованих сумнівів, а відтак не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Як зазначалося судом вище, наявні транспортні (перевізні) документи були надані декларантом митному органу. Докази оплати послуг щодо транспортування товару на час розмитнення товару не були надані внаслідок їх відсутності на момент митного оформлення товару.
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, нададуть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючим документом про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура (інвойс).
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій (товар 1 - на рівні 23208 фунтів стерлінгів/од за ЕМД №UA209130/2025/007657 від 11.07.2025; товар 2 - на рівні 24125 фунтів стерлінгів/од за ЕМД №UA209170/2025/073654 від 27.08.2025; товар 3 - на рівні 9948 фунтів стерлінгів/од за ЕМД № UA209170/2025/ 073051 від 25.08.2025.), на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях про неповноту і недостовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2025/000264/2 від 07.10.2025 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості (постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №520/3246/20, від 19.08.2020 у справі №140/754/19).
Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товару №UA205140/2025/002525 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000264/2 від 07.10.2025, яке судом визнано протиправним і скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає на те, що «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору, витрати на правничу допомогу в розмірі 32000,00 грн та послуги з перекладу на суму 7245,00 грн.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги №1/03-11/23 від 03.11.2023, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська сім'я Лисенко» (далі - Адвокатське об'єднання) та ТзОВ «Євротехлогістик» (а. с. 53), рахунка №1355-1/03 від 18.12.2025 (а. с. 117), платіжної інструкції №213 від 19.12.2025 (а. с. 119).
Договором про надання правової допомоги №1/03-11/23 від 03.11.2023 визначено, що Адвокатське об'єднання надає правничу допомогу клієнту в сфері митного права та усіх питань, предметно пов'язаного з ним.
Відповідно до пункту 3.1 цього договору вартість надання правничої допомоги в суді першої інстанції полягатиме у підготовці та поданні позовної заяви про скасування рішення про коригування митної вартості, поданні відповіді на відзив; вартість вказаної правничої допомоги визначається в рахунках-фактурах.
Відповідно до рахунка №1355-1/03 від 18.12.2025 вартість послуги - оскарження у Волинському окружному адміністративному суді рішення про коригування №UA205140/2025/000264/2 від 07.10.2025 становить 32000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості та прийнята як наслідок картка відмови в митному оформленні (випуску) товару. Справа належить до категорії справ незначної складності, її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ. Суд враховує, що спір стосується оскарження одного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та похідної від нього картки відмови у митному оформленні (випуску) товару; крім послуг зі складання позовної заяви, позивачем було подано відповідь на відзив, яка повторює доводи позовної заяви. Тому обсяг наданих послуг є вочевидь завищеним.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
Виходячи із принципів співмірності витрат та «ціни позову», обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Також, звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 4469,72 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1190 від 05.02.2026 (а. с. 12).
Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 8469,72 грн (4469,72 грн - витрати, пов'язані зі сплатою судового збору; 4 000,00 грн - витрати на правничу допомогу).
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на переклад документів у розмірі 7245,00 грн, суд зазначає наступне.
За приписами частин третьої, шостої статті 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на переклад документів у розмірі 7245,00 грн позивачем надано: рахунок на оплату №П-22/12/25 від 22.12.2025 (а. с. 54); платіжну інструкцію №221 від 23.12.2025 (а. с. 118).
Проте суд зазначає, що з наданих позивачем документів, а саме рахунок на оплату №П-22/12/25 від 22.12.2025 вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надавались ТзОВ «Євротехлогістик» послуги з перекладу.
Однак, з поданих документів не можливо ідентифікувати чіткий перелік документів, які підлягали перекладу та не можливо встановити, що надані ФОП ОСОБА_2 послуги з перекладу митної документації стосуються саме доказів, доданих до даної справи, оскільки рахунок на оплату №П-22/12/25 від 22.12.2025 містить лише загальне посилання, що були надані послуги з перекладу.
Тобто, зі змісту вказаних документів неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу та зв'язок таких послуг із цією справою.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних із перекладом документів, суд дійшов висновку, що факт понесення таких витрат позивачем не підтверджений належними та достатніми доказами, а тому правові підстави для стягнення витрат на переклад документів відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» (02166, місто Київ, проспект Лісовий, 20/34; код ЄДРПОУ 40849093) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці №UA205140/2025/000264/2 від 07.10.2025 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002525.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 8469 (вісім тисяч чотириста шістдесят дев'ять) гривень 72 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський