10 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/14029/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Сімори Д.Р.
представника відповідача Яртись І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Теремно Хліб» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне акціонерне товариство «Теремно Хліб» (далі - ПрАТ «Теремно Хліб», позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2025 №0028263/03-20-24-06-14 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 13.10.2025 ним було отримано рішення №0028263/03-20-24-06-14 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.09.2025 ГУ ДПС у Волинській області в якому йдеться про застосування до ПрАТ «Теремно Хліб» штрафу у розмірі 1 997 965,43 грн та пені у розмірі 47 050,24 грн.
17.10.2025 ПрАТ «Теремно Хліб» оскаржило в адміністративному порядку дане рішення до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 05.11.2025 №31899/6/99-00-06-02-01-06 відмовлено у задоволенні скарги.
Із висновками ГУ ДПС у Волинській області, що викладені у рішення №0028263/03-20-24-06-14 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.09.2025 ПрАТ «Теремно Хліб» не погоджується, та вважає його протиправними і таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче засідання на 11:00 год. 18.12.2025.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 11.12.2025 представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваних ППР. Зазначив, що позивачем належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону №2464, а саме єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за не сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.09.2025 №0028263/03-20-24-06-14.
Представник відповідача зазначила, що матеріали справи не містять наданих позивачем первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення). Реєстр платіжних доручень сплати ЄСВ, який долучений до матеріалів справи не є належним та допустимим доказом сплати єдиного внеску, оскільки у матеріалах справи відсутні платіжні доручення, які вказані у відповідному реєстрі.
Крім того, у ході аналізу наданого позивачем реєстру встановлено невідповідність інформації, зазначеної у реєстрі, даним ІКПП. Зокрема, встановлено, що сума визначена у реєстрі платіжних доручень, не відповідає фактичної зарахованій сумі, що підтверджується офіційними даними ІКПП. Така розбіжність свідчить про недостовірність внутрішнього документа платника податків та підтверджує його неналежність як доказу своєчасної та повної сплати єдиного соціального внеску.
Представник відповідача зауважує, що посилання позивача на неправильне оформлення розрахунку є необґрунтованими. Оскільки, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, затверджена Інструкцією №449 (додаток 12), не передбачає жодних додатків, в тому числі і розрахунку штрафних санкцій та пені.
Разом з тим зазначено, що строк надіслання рішення обраховується у робочих днях, а тому порушення строку надіслання рішення є незначним. Відповідно рішення №0028263/03-20-24-06-14 прийняте ГУ ДПС у Волинській області 24.09.2025 (середа) надіслане платнику податків 30.09.2025 (вівторок), 27.09.2025 та 28.09.2025 - вихідні дні.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ПрАТ «Теремено Хліб» відсутні.
18.12.2025 у судовому засіданні суддя розглянув клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, яке задовольнив. Розгляд справи відкладено на 13:30 год. 20.01.2026.
16.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання у якому просив долучити до матеріалів справи №140/14029/25 податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за січень, лютий, березень, квітень, червень, серпень 2025 року.
20.01.2026 у судовому засіданні суд оголосив про надходження на адресу суду клопотання про долучення доказів. Разом з тим, представник позивача заявляє клопотання про продовження строку для долучення матеріалів, у зв'язку з чим суд вважав за можливе оголосити перерву у підготовчому засіданні до 11:00 28.01.2026.
27.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додав виписки з банківських рахунків ПрАТ «Теремно Хліб» про зарахування коштів сплаченого єдиного внеску за період з 01.01.2025 по 23.09.2025.
Також, підтвердження невірності розрахунків відповідача представник позивача надав платіжні інструкції про сплату єдиного внеску за період 02.06.2025 по 18.07.2025 із призначенням платежу сплата єдиного внеску за червень 2025 року на загальну суму 1 343 500,00 грн, а також платіжні інструкції про сплату єдиного внеску за період 23.06.2025 по 01.07.2025 із призначенням платежу сплата єдиного внеску за травень 2025 року на загальну суму 55 000,00 грн., що в загальному становить 1 343 500 + 55 000 = 1 398 500,00 грн.
Додано: виписку з банку АТ «КРЕДОБАНК» від 01.01.2025 по 23.09.2025, виписку з банку АТ «СЕНС БАНК» від 01.01.2025 по 23.09.2025, платіжні інструкції з банку АТ «КРЕДОБАНК» за період з 04.06.2025 по 15.07.2025 з призначенням платежу за червень 2025 року, платіжні інструкції з банку АТ «СЕНС БАНК» за період з 02.06.2025 по 18.07.2025 з призначенням платежу за червень 2025 року, платіжні інструкції з банку АТ «СЕНС БАНК» за період з 23.06.2025 по 01.07.2025 з призначенням платежу за травень 2025 року, платіжні інструкції з банку АТ «КРЕДОБАНК» за період з 27.06.2025 по 30.06.2025 з призначенням платежу за травень 2025 року.
28.01.2026 у судовому засіданні оголосив про надходження на адресу суду клопотання про долучення доказів. Разом з тим, представник позивача просив встановити строк для надання відповіді на відзив, а представник відповідача просила встановити строк для надання додаткових пояснень. Вирішуючи дані клопотання, суд встановив строки для подачі відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив. Постановив усну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10:30 23.02.2026.
У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що якщо брати до уваги дані з ІКПП борг був відсутній за період травень 2025 року та за липень 2025 року. Отже, вищезазначене твердження відповідача не відповідає дійсності, в т.ч. беручи до уваги лише дані надані самим відповідачем (база даних ІКПП).
Представник позивача додав, що оскільки природа порушення (несвоєчасна сплата) та наслідки для бюджету (держфондів на: загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в обох випадках є ідентичними, позбавлення права ПрАТ «Теремно Хліб» на аналогічне звільнення від штрафу за умови повної сплати єдиного внеску є порушенням принципу рівності є дискримінаційним та покладає на ПрАТ «Термно Хліб» надмірний тягар.
Зауважує, що визначена оскаржуваним рішенням №0028263/03-20-24-06-14 сума фінансових санкцій (штрафу, пені) не є пропорційною та адекватною, оскільки відсутній будь яких борг зі сплати ЄСВ; визначення такої суми фінансових санкцій у спосіб та в порядку, що не встановлені законом, свідчить про надмірне невиправдане втручання органу адміністрування у майнові права та інтереси платника податків без обґрунтування легітимної мети такого втручання.
Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
19.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких зазначив, що оскільки документальні перевірки ПрАТ «Теремно Хліб» не проводились, а дані інформаційної системи (ІКП) не містили відомостей про заборгованість чи санкції на кінець звітних періодів, у податкового органу були відсутні правові підстави для формування та надсилання вимоги.
Відповідно не заслуговують на увагу твердження позивача щодо «бездіяльність щодо перевірки на предмет своєчасної сплати ЄСВ у строки передбачені абз.8 п. 3 розділу VI Інструкції №449 та довільне, на власний розсуд визначення дня (дати) прийняття рішення про застосування фінансових санкцій (штраф, пеня) за несвоєчасну сплату ЄСВ має наслідком покладання на платника податків надмірного фінансового тягаря щодо сплати штрафних санкцій».
Твердження позивача про те, що ПрАТ «Теремно Хліб» було позбавлене можливості передбачити наслідки, та позбавило, у випаду необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок призвело до покладання на ПрАТ «Теремно Хліб» надмірного фінансового тягаря, представник відповідача вважає, що також не заслуговують на увагу суду та є безпідставними.
Позивачем не враховано, що за результатами документальних перевірок також приймаються рішення про нарахування штрафних санкцій. Саме тому абзац другий згадує ці рішення щоб надати їм статусу «неузгоджених» на 30-денний період, доки платник має право сплатити основний борг для скасування цих самих санкцій. Відсутність факту проведення документальної перевірки позивача, розпочатої після 01.08.2023, автоматично робить неможливим застосування цієї норми.
Посилання позивача на несвоєчасне надіслання рішення не є підставою для скасування відповідного рішення. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, процедурні порушення, які не впливають на суть виявленого порушення, не можуть бути підставою для визнання рішення протиправним.
Враховуючи вищезазначене, ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних вимог ПрАТ «Теремно Хліб» відсутні.
23.02.2026 у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для того, щоб ознайомитись із запереченнями відповідача.
Суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання, враховуючи заперечення представника відповідача щодо заявленого клопотання. Заслухавши питання та відповіді сторін суд вважав за необхідне оголосити перерву в судовому засіданні 13:30 26.02.2026.
26.02.2026 у судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві, запереченні відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просила відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що відповідно до згідно бази даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку (далі - ІКПП) ПрАТ «Теремно Хліб» по коду платежу 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договором цпх, допомоги по тимчасовій непрацездатності) в ІКПП у період з лютого 2025 року по вересень 2025 року обліковувалася заборгованість.
Платником належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону №2464, а саме єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.09.2025 №0028263/03-20-24-06-14. Даним рішення до ПрАТ «Теремно Хліб» застосовано штраф у розмірі 1 997 965,43 грн та пені у розмірі 47 050,24 грн.
ПрАТ «Теремно Хліб» оскаржило в адміністративному порядку дане рішення до Державної податкової служби України. Рішенням Держаної податкової служби України від 05.11.2025 №31899/6/99-00-06-02-01-06 відмовлено у задоволенні скарги.
Позивач зазначає, що згідно з п. 7 розділу VІІ №449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених, зокрема у п. 2 розділу VІІ Інструкції №449, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа контролюючого органу.
Вважає, що рішення №0028263/03-20-24-06-14 від 24.09.2025 було прийнято без надіслання акту документальної перевірки, що є порушенням процедури прийняття оскаржуваного рішення.
Представник позивача зауважує, що відповідач не надав відомостей, що ПрАТ «Теремно Хліб» допустило порушення законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, зокрема відповідного акта, в якому викладено зміст порушення, та відповідних даних інформаційно-комунікаційної системи.
Додав, що відповідно до абз.1 ч. 14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI: про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Однак, в порушення даної норми, щодо строків надсилання рішення, контролюючим органом, оскаржуване рішення яке прийнято 24.09.2025, надіслане лише 30.09.2025. Також відсутні дані щодо погодження такого рішення з Пенсійним фондом.
Враховуючи вищенаведені обставини позивач вважає рішення ГУ ДПС у Волинській області від 24.09.2025 №0028263/03-20-24-06-14 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску регулюються виключно Законом України від 08.07.2010 №2464-VII «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено перелік платників єдиного внеску, порядок нарахування та сплати єдиного внеску.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування .
Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов'язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 вказаного Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Граничні терміни сплати єдиного внеску до поданої платником вищезазначеної звітності по єдиному внеску вказано з урахуванням частини 8 статті 9 Закону №2464, згідно якої платники єдиного внеску, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
За приписами пункту 1 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Згідно з частинами другою-третьою та десятою статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 11 статті 9 Закону №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції та на суму недоїмки згідно частини 10 статті 25 Закону №2464 нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску, затвердженої наказом Мінфіна України від 20.04.2015 №449, в тому числі у редакції Наказу Мінфіна України від 04.05.2018 № 469 (далі - Інструкція № 449) податковий орган застосовує штрафні санкції у таких розмірах:
-за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;
-за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Підпунктом 2 пункту 2 розділу ІІ Інструкції №449 визначено, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІКС.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена(погашена)).
Згідно бази даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку (далі - ІКПП) ПрАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» по коду платежу 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договором цпх, допомоги по тимчасовій непрацездатності) в ІКПП у період з 21.02.2025 по 23.09.2025 обліковувалася заборгованість.
Суд звертає увагу, що визначальним для вирішення цієї справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №813/4686/16.
Позивачем належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону №2464, а саме єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за не сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.09.2025 №0028263/03-20-24-06-14.
Суд зазначає, що реєстр платіжних доручень сплати ЄСВ, який долучений до матеріалів справи не є належним та допустимим доказом сплати єдиного внеску, оскільки у матеріалах справи відсутні платіжні доручення, які вказані у відповідному реєстрі. Фактично наданий реєстр є внутрішнім обліковим документом платника податків та не належить до первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також практики Верховного Суду сформованої за результатами розгляду аналогічних справ.
Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки. Водночас, наданий реєстр не містить відміток банку про списання коштів та не підтверджує фактичного виконання операції.
Також, наданий реєстр місить виключно номер поданого платником звіту без зазначення суми задекларованого податку.
Отже, реєстр платіжних доручень не спростовує встановлених контролюючим органом фактів несвоєчасного та неповного виконання позивачем обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску. При цьому, позивач не надає власних розрахунків, які б ставили під сумність нарахування, здійсненні контролюючим органом.
Водночас з огляду на усталену практику Верховного Суду визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, зокрема, зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску.
Аналогічний висновки міститься у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 по справі №810/4390/18.
У доводах позовної заяви позивач зазначає, що відповідно до п.7 Розділу VII Інструкції №449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, в той час як ГУ ДПС у Волинській області не складався та не вручався платнику податків відповідний акт перевірки.
Суд вважає, що вказаний висновок позивача (а саме, що прийняттю рішення має передувати перевірка та складення акту за її результатами) не відповідає (суперечить) вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, підпунктом 2 пункту 2 розділу VII якої чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Посилання позивача з цього приводу на пункт сьомий розділу VII вищевказаної Інструкції, яким передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник є помилковим, з огляду на те, що зазначена норма стосується також і прийняття рішень про нарахування пені та застосування штрафів і відносно інших видів порушень, зокрема, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (п. 5), розрахунок штрафної санкції за яке (порушення) здійснюється виключно за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску.
Вказаний пункт 7 розділу VII Інструкції передбачає, що рішення приймається не лише за наслідками розгляду акта, а й за наслідками розгляду інших матеріалів про порушення.
Стосовно посилання позивача на те, що розрахунок штрафної санкції суперечить приписам нарахування пені та штрафів за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.
Нормами Закону №2464-VI та Інструкції №449 не визначено вимог щодо оформлення розрахунку штрафних санкцій та пені, а лише передбачено, що розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу.
Форма рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, затверджена Інструкцією №449 (додаток 12), не передбачає жодних додатків, в тому числі і розрахунку штрафних санкцій та пені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №540/881/20, 10.03.2020 по справі №810/4390/18, 04.09.2020 по справі №826/877/16.
Суд вважає, що дані зауваження позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021 «Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС (податкових декларацій, звітності з єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу, повідомлень економічних операторів, отриманих з Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про розраховану (зменшену) суму акцизного податку за сформовані (деактивовані) унікальні ідентифікатори, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, даних Казначейства про надходження платежів тощо). Інформація в ІКП ґрунтується на показниках первинних документів, оброблених ІКС ДПС.
Відповідно первинний документ - оброблений засобами ІКС ДПС та/або зареєстрований у податковому органі документ в електронній чи паперовій формі: складений платником з метою виконання податкового обов'язку або обов'язку зі сплати єдиного внеску чи для реалізації права на використання податкової знижки; складений податковим органом під час реалізації покладених на нього функціональних повноважень; отриманий від інших органів влади згідно з чинним законодавством.
ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначаються дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
Пунктом 1 розділу 2 після отримання в цілодобовому режимі інформації Казначейства про проведені транзакції з аналітичних рахунків за надходженнями, з аналітичних рахунків, на яких відображена інформація про надходження у гривневому еквіваленті іноземної валюти, зарахованої на рахунки Казначейства, відкриті в установах банків, та з рахунків територіальних органів ДПС для зарахування єдиного внеску (далі - інформація Казначейства про надходження) ІКС ДПС забезпечується автоматична обробка такої інформації та виконується розподіл записів за критеріями: рознесені платежі; нерознесені платежі; виключені з обробки платежі.
Рознесені платежі відображаються в ІКП датою зарахування на рахунки, відкриті в Казначействі, кодом первинного показника оперативного обліку зі сплати / повернення сум відповідно до поля «Код виду сплати» платіжної інструкції згідно з переліком кодів видів сплати, визначеним Порядком заповнення реквізиту «Призначення платежу» платіжної інструкції під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів(передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22.03.2023 №148, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.03.2023 за №528/39584.
Враховуючи вищевикладені положення, у ІКП відображається інформація сформована у тому числі на підставі первинних документів платника податків, які підтверджують сплату єдиного внеску, тобто платіжних доручень, а також на підставі показників звітності з єдиного внеску.
Тому твердження позивача щодо проведення розрахунку штрафу контролюючим органом без належним первинних документів є не обґрунтованим.
Щодо посилання позивача на недотримання строку надіслання рішення та обов'язку погодження рішення з Пенсійним фондом, суд зазначає наступне.
В обґрунтування підстав для скасування спірного рішення позивач стверджує, що в порушення абз. 1 ч. 14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, щодо строків надсилання рішення, контролюючим органом, оскаржуване рішення яке прийнято 24.09.2025, надіслане лише 30.09.2025.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18, у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16.
Суд вважає, що незначне порушення контролюючим органом строків надіслання платнику податків рішення саме по собі не впливає на його законність, а фактично лише відстрочує для платника податків процедури узгодження визначених у рішенні сум.
Відповідно рішення №0028263/03-20-24-06-14 прийняте ГУ ДПС у Волинській області 24.09.2025 (середа) надіслане платнику податків 30.09.2025 (вівторок), 27.09.2025 та 28.09.2025 - вихідні дні, дане порушення строку є незначним, тому не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення.
У доводах позовної заяви також зазначено, що рішення від 24.09.2025 №0028263/03- 20-24-06-14 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску не погоджено з Пенсійним фондом. Суд вважає, що відповідні доводи не заслуговують на увагу суду, оскільки побудовані на помилковому та відірваному від системного тлумаченні положень статті 25 Закону №2464-VI.
Згідно з п. 14 ст. 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Відповідно до вказаної норми, прийняття посадовою особою контролюючого органу рішення про нарахування пені та застосування штрафів здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом України.
Системне та граматичне тлумачення наведеної норми свідчить, що словосполучення «за погодженням з Пенсійним фондом України» характеризує саме порядок, у межах якого контролюючий орган реалізує свої повноваження, а не встановлює обов'язок погоджувати кожне рішення щодо застосування штрафних санкцій чи нарахування пені.
Стосовно посилання на положення п.9-24 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ПК України, суд зазначає наступне.
Положенням п.9-24 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ПК України передбачено, що «У разі сплати платником єдиного внеску протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску, суми єдиного внеску, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 01.08.2023 та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, суми штрафів, передбачених цим Законом, які застосовані на суму такого єдиного внеску, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.»
На підстави вищевикладеного позивач дійшов висновку про те, що контролюючий орган, керуючись п.9 прим.24 Перехідних положень ПКУ зобов'язаний скасувати суми штрафів та пені, оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення ГУ ДПС у Волинській області відсутня будь яка заборгованість зі сплати ЄСВ, що визнається самим відповідачем (розрахунок штрафної санкції, доданої контролюючим органом до рішення від 24.09.2025).
Судом встановлено, що з 01.08.2023 законодавець скасував мораторій на проведення документальних перевірок для певних категорій платників. Дана норма була впроваджена як винятковий стимулюючий захід виключно у зв'язку з відновленням документальних перевірок, які були тривалий час зупинені через мораторій.
Оскільки документальна перевірка охоплює глибокий аналіз первинної документації за тривалі періоди, законодавець запропонував компроміс: скасування санкцій за умови негайної сплати недоїмки. Позивач посилається на принцип in dubio pro tributario, стверджуючи про «множинне тлумачення» норми.
Однак суд зауважує, що даний принцип застосовується виключно у разі наявності справжньої колізії або неясності. У даному випадку норма п. 9-24 є чіткою: вона містить конкретну дату (з 01.08.2023) та конкретну підставу (документальна перевірка).
Позивач помилково стверджує, що абзац другий п. 9-24 розширює дію пільгового режиму на будь-які рішення про штрафи. Абзац перший п. 9-24 чітко встановлює імперативну умову (гіпотезу норми): пільга стосується виключно сум ЄСВ, нарахованих за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 01.08.2023.
Системний аналіз норми вказує, що абзац другий не є самостійним, а лише описує процесуальний статус «неузгодженості» для тих сум, що виникли в межах перевірок, згаданих в абзаці першому.
Твердження позивача, що дана норма стосується штрафів, які нараховані поза межами таких перевірок (наприклад, за несвоєчасну сплату самостійно визначеного зобов'язання), є розширювальним тлумаченням, яке не передбачене законодавцем.
Суд зауважує, диференціація, встановлена п. 9-24, базується на відмінності у процедурах контролю та характері виявлених порушень. Законодавець, діючи в межах дискреційних повноважень у сфері податкової політики, визначив, що лише «вихід з мораторію» документальних перевірок потребує спеціальних преференцій. Посилання позивача на Меморандум з МВФ лише підтверджує цей факт: обов'язком України було саме відновлення перевірок та фіскальної дисципліни.
Таким чином, відсутність у позивача права на скасування штрафу за камеральною перевіркою не є дискримінацією чи «надмірним тягарем», оскільки це є законодавчо встановленим наслідком невиконання податкового обов'язку, що застосовується до всіх платників.
Враховуючи, що штрафні санкції до ПрАТ «Теремно Хліб» були застосовані не за результатами документальних перевірок, розпочатих з 01.08.2023, підстави для їх скасування за п. 9-24 Розділу VIII Закону № 2464-VI відсутні.
За юридичними позиціями Конституційного Суду України виконання конституційного обов'язку, визначеного статтею 67 Конституції України, реалізується через сплату кожним податків і зборів; установлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключно прерогативою закону; під час унормування цих суспільних відносин держава має право визначати механізми, які забезпечують належну сплату податків і зборів платником (перше, друге, третє речення абзацу четвертого підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 24.03.2005 №2-рп/2005); відповідно до конституційних приписів право встановлювати (скасовувати) загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) належить до законодавчих повноважень Верховної Ради України; за цим виключним повноваженням парламент має право визначати всі елементи правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема податкову ставку (розмір податку на одиницю оподаткування) та строки справляння податку (абзац шостий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 23.06.2009 № 15-рп/2009).
Конституційний Суд України зазначає, що встановлення юридичної відповідальності за діяння, визнані правопорушеннями, є ефективним інструментом підтримання законності як складника верховенства права (правовладдя) за умови, що буде дотримано людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.
Основний Закон України встановлює: виключно в законах України визначають засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (пункт 22 частини першої статті 92).
Отже, Конституційний Суд України констатує, що юридична відповідальність за порушення податкового законодавства, зокрема особливості фінансової відповідальності, конкретні заходи такої відповідальності (санкції), що їх застосовують до платників податків (фізичних і юридичних осіб), які своїми діями чи бездіяльністю порушують податкове законодавство, може бути визначена виключно законами України.
Для забезпечення належної сплати та справляння податків законодавець зобов'язаний установити порядок їх сплати та справляння, який містив би, зокрема, процедури податкового адміністрування, методику обчислення податків, повноваження органів справляння податків, контролю і нагляду в цій сфері, а також підстави та порядок притягнення до юридичної відповідальності.
Водночас Верховна Рада України, реалізовуючи свої конституційні повноваження щодо установлення юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства, не може діяти свавільно. Установлюючи законом відповідні санкції за податкові правопорушення, законодавець має широку свободу розсуду, що водночас має відповідати конституційним принципам.
Суд зауважує, що встановлення законодавцем фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства спрямоване на виконання вимог статті 67, пункту 22 частини першої, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України.
Дослідивши викладене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.09.2025 №0028263/03-20-24-06-14.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.20025; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову приватного ПрАТ «Теремно Хліб».
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 26 150,84 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №29767 від 13.11.2025.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: приватне акціонерне товариство «Теремно Хліб» (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Підгаєцька, 13Б, код ЄДРПОУ 05509694).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43027, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).
Суддя В.В.Дмитрук
Дата складення повного тексту
рішення суду - 13.03.2026