12 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10885/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеської міської ради (відповідач 1), Юридичного департаменту Одеської міської ради (далі також Департамент, відповідач 2) про визнання протиправними дій державного реєстратора виконавчого комітету Одеської міської ради щодо проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , вчиненої 07 квітня 2006 року (запис номер 25560000000040898); зобов'язання Юридичний департамент Одеської міської ради скасувати державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , вчинену 07 квітня 2006 року (запис номер 25560000000040898) (а.с.38-42).
В обґрунтування позову позивач вказав, що виявив намір зареєструватися фізичною особою-підприємцем й подав відповідну заяву за місцем свого проживання. Однак державний реєстратор Луцької районної державної адміністрації Волинської області відмовив у державній реєстрації з тих підстав, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) за введеними параметрами ОСОБА_1 вже зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності: державну реєстрацію проведено 07 квітня 2006 року державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради. Позивач 02 вересня 2025 року звернувся до Юридичного департаменту Одеської міської ради зі скаргою на рішення та дії державного реєстратора щодо здійснення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (номер запису 25560000000040898) та просив скасувати цей запис. Листом від 09 вересня 2025 року його інформовано про неможливість скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі щодо фізичної особи-підприємця без судового рішення.
Позивач вважає дії державного реєстратора виконавчого комітету Одеської міської ради щодо проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 протиправними. Стверджує, що у 2006 році не реєструвався фізичною-особою підприємцем сам та третіх осіб на здійснення державної реєстрації його як фізичної особи-підприємця не уповноважував, місця свого проживання не змінював та в місті Одеса ніколи не проживав, паспорт громадянина України не втрачав. Між тим відповідно до статті 5 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон №755-IV, в редакції від 29 січня 2006 року) державна реєстрація фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно за місцем проживання фізичної особи-підприємця та згідно зі статтею 42 Закону №755-IV державний реєстратор мав залишити без розгляду документи, які подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, чи відповідно до частини першої статті 44 Закону №755-IV відмовити у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця у разі невідповідності відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, відомостям, які зазначені у документах, поданих для проведення державної реєстрації.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1, отримавши ухвалу про відкриття провадження (а.с.48), відзив на позов не подав. Натомість у клопотанні від 22 жовтня 2025 року (а.с.83-86) повідомив, що Одеська міська рада є представницьким колегіальним органом місцевого самоврядування, який у межах визначених законом повноважень діє сесійно та приймає рішення виключно на пленарних засіданнях. При цьому до компетенції міської ради не належить здійснення повноважень у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.50-53), зазначивши, що державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у 2006 році було проведено державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради, а не посадовою особою Юридичного департаменту Одеської міської ради. Позовна заява не містить обґрунтування та доказів порушення прав та законних інтересів позивача саме Департаментом, а вимога про зобов'язання останнього скасувати державну реєстрацію фізичної особи-підприємця є формою втручання в дискреційні повноваження, не відповідає вимогам законодавства.
Відповідач 2 також зауважив, що згідно з положеннями статті 25 Закону №755-IV державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі та надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України “Про виконавче провадження»; суб'єкт державної реєстрації з дня отримання судового рішення проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру. Тобто, саме рішення суду про скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця є тим документом, який дозволить здійснити відповідні реєстраційні дії.
У відповіді на відзив позивач підтримав доводи позову (а.с.98-99).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року задоволено клопотання сторін про залучення до участі у справі співвідповідача - Виконавчий комітет Одеської міської ради (відповідач 3) та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області) (а.с.115).
У відзиві на позов (а.с.133-136) відповідач 3, заперечуючи позовні вимоги, зазначив, що рішенням державного реєстратора було проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 07 квітня 2006 року (запис номер 25560000000040898) відповідно до законодавства, чинного на дату проведення реєстраційної дії. Так Закон №755-IV передбачав державну реєстрацію за місцем проживання, яке може бути фактичним, тобто без реєстрації, та підтверджуватися не лише паспортом заявника. Враховуючи наявні матеріали реєстраційної справи, ОСОБА_1 07 квітня 2006 року звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Одеської міської ради та надав передбачені частиною першою статті 42 Закону №755-IV документи. Відповідно до частини третьої статті 42 Закону №755-IV у випадку подання документів для державної реєстрації особисто державному реєстратору пред'являвся паспорт. Правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця, передбачені частиною другою статті 43 Закону №755-IV, у державного реєстратора були відсутні.
У поясненнях на позовну заяву третя особа повідомила (а.с.122-125, 153, 158), що ОСОБА_1 згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем Державної податкової служби України (ДПС) перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області (раніше Одеській державній податковій інспекції) як платник податків за основним місцем обліку з 10 квітня 2006 року та як платник єдиного соціального внеску з 11 квітня 2006 року (реєстраційний номер 16319); взяття на облік здійснюється у порядку електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами ДПС.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
За результатом розгляду поданих ОСОБА_1 документів для проведення реєстраційної дії “державна реєстрація фізичної особи-підприємця» державний реєстратор Луцької районної державної адміністрації Волинської області ОСОБА_2 відмовила у реєстрації з тих підстав, що в Єдиному державному реєстрі існує фізична особа-підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) якого тотожний введеному: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.20).
Із відомостей Єдиного державного реєстру слідує, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 07 квітня 2006 року; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; види діяльності - оптова торгівля фруктами та овочами (основний), інші види оптової торгівлі (а.с.11).
Адвокат Куденьчук О.А. в інтересах ОСОБА_1 направив до Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради скаргу від 02 вересня 2025 року №02-02/25, у якій просив скасувати державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , вчинену 07 квітня 2006 року державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради Дегтяр В.С., номер запису 25560000000040898 (а.с.22-23).
Листом від 09 вересня 2025 року №1978-25 Департамент повідомив, що скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі може здійснюватися державним реєстратором Управління виключно на підставі судового рішення (а.с.24-25).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців регулює Закон №755-IV (далі в редакції станом на 07 квітня 2006 року).
Відповідно до статті 4 Закон №755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.
Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи-підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Частиною першою статті 5 Закону №755-IV установлено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.
За приписами статті 42 Закону №755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі - заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, якщо вони не передбачені частиною першою цієї статті.
Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.
Документи, які подаються для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів. Дата надходження документів на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.
Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, якщо: документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; документи не відповідають вимогам частин першої та другої статті 8 та частини п'ятої статті 10 цього Закону; документи подані не у повному обсязі.
Про залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, без розгляду заявнику в день надходження документів державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, відповідно до опису.
Залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.
Як визначено частиною першою статті 43 Закону №755-IV, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які передбачені частиною першою статті 44 цього Закону. Перевірка на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця, які передбачені абзацами третім та четвертим частини першої статті 44 цього Закону, здійснюється з використанням відомостей Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статті 44 Закону №755-IV підставами для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця є: невідповідність відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації; наявність обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, які встановлені законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем; наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник є підприємцем.
Відмова у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця з інших підстав не допускається.
За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи- підприємця державний реєстратор зобов'язаний не пізніше двох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заявнику повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації, із зазначенням підстав для такої відмови, та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, відповідно до опису. У разі відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця реєстраційний збір не повертається.
Після усунення причин, що були підставою для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця, фізична особа може повторно подати документи на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, які розглядаються у порядку, передбаченому цим Законом для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Відмову у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця може бути оскаржено у суді.
Порушення строків видачі (направлення рекомендованим листом) свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації або повідомлення про залишення документів без розгляду вважається відмовою у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця і може бути оскаржено у суді.
В матеріалах адміністративної справи наявна реєстраційна картка від 07 квітня 2006 року на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місцем проживання якого зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.68-70). У картці вказано прізвище заявника ОСОБА_1 , підпис, дата - 07.07 (виправлено 04).2006.
За результатом розгляду вказаної заяви державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради Дегтяр В.С. проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); номер запису 25560000000040898 із видачою свідоцтва серії НОМЕР_2 . Згідно з розпискою ОСОБА_1 свідоцтво отримав “07.2006» (дата).
Натомість позивач заперечує, що звертався до Виконавчого комітету Одеської міської ради із заявою про державну реєстрацію його як фізичної особи-підприємця та місця свого проживання з 07 грудня 2001 року ( АДРЕСА_2 ) не змінював, тому державний реєстратор не мав правових підстав для проведення реєстраційної дії “державна реєстрація фізичної особи-підприємця», ким би не була подана заява.
В наданій суду копії паспорта серії НОМЕР_3 (виданий 07 грудня 2001 року Луцьким районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ Волинської області) на сторінці 11 наявна відмітка про місце прописки (реєстрації) ОСОБА_1 з 07 грудня 2001 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17-19). Ті ж самі відомості щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) містить витяг з Реєстру територіальної громади від 02 вересня 2025 року №2025/012729006 (а.с.17-19).
Визначення місця проживання як приміщення, де особа проживає (у томі числі тимчасово) вимагало офіційного підтвердження реєстрації згідно із Законом України від 11 грудня 2003 року №1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон №1382-IV).
За визначеннями термінів, наведених у Законі №1382-IV (в редакції від 11 грудня 2003 року) місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Аналіз приписів статті 5 Закону №755-IV, статті 1 Закону №1382-IV дає підстави для висновку, що у графі “місце проживання» необхідно вказувати офіційні відомості, а належним доказом місця проживання особи був паспорт, який відповідно до частини третьої статті 42 Закону №755-IV пред'являвся державному реєстратору при особистому зверненні, адже надання інших документів не передбачено й вимагати інші, ніж ті про які вказано у частині першій названої статті, державний реєстратор також не міг (тобто, докази проживання без реєстрації).
Оскільки стаття 5 Закону №755-IV встановлює імперативну вимогу (пряму вказівку) щодо територіальності державної реєстрації підприємцями фізичних осіб, на що вказує вжите законодавцем словосполучення “виключно у…», то державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не за місцем проживання проведена з порушенням вимог закону.
Документи, подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, підлягали залишенню державним реєстратором без розгляду (частина п'ята статті 42 Закону №755-IV). Державна реєстрація фізичної особи-підприємця могла бути проведена лише тоді, коли відсутні підстави для залишення документів без розгляду чи для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця, на що вказують приписи частин першої, другої статті 43. При цьому невідповідність відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації, є підставою для відмови у такій дії (абзац другий частини першої статті 44 Закону №755-IV).
Суд наголошує, що станом на день вчинення реєстраційної дії процедура реєстрації чітко прив'язана до адміністративної одиниці, де особа офіційно зареєстрована, а подання документів не за місцем реєстрації є законодавчо визначеною перешкодою для їх вчинення.
Окремо необхідно зазначити, що реєстраційна картка на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця містить виправлення проставленої рукописним способом дати її подання (на першій та другій сторінці).
З огляду на наведене, суд констатує відсутність підстав для проведення державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради реєстрації ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем не за місцем проживання, яким згідно з витягом з Реєстру територіальної громади від 02 вересня 2025 року №2025/012729006 та паспортом серії НОМЕР_3 є село Городище Волинської області з 07 грудня 2001 року.
Суд також зазначає, що статус фізичної особи-підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність. Відсутність підтвердженого волевиявлення на таку діяльність нівелює законність реєстраційного запису.
З наданої Юридичним департаментом Одеської міської ради на виконання ухвали від 06 жовтня 2025 року копії реєстраційної справи фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 №2556040898 встановлено, що останній звернувся до відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою щодо звернення невстановленою особою 07 квітня 2006 року до виконавчого комітету Одеської міської ради з підробленими документами для державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023164470000265 за цим фактом були внесені відомості з правовою кваліфікацією - частина четверта статті 358 Кримінального кодексу України (а.с.74-75).
В ухвалі від 11 грудня 2025 року суд витребовував від ГУ ДПС в Одеській області інформацію про подання податкових декларацій та щодо стану розрахунків з бюджетом за час реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця (з 07 квітня 2006 року). Податковий орган повідомив, що взяття ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця на облік з 10 квітня 2006 року та як платника єдиного внеску з 11 квітня 2006 року відбувалося в порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами ДПС України. Натомість доказів, які б вказували на те, що позивач як платник податків вчиняв дії з часу його реєстрації фізичною особою-підприємцем: подавав податкові декларації, здійснював розрахунки з бюджетом, суду не надано. Разом з тим повідомлено про наявність у нього обов'язку зі сплати єдиного внеску з 01 січня 2017 року незалежно від провадження підприємницької діяльності у силу приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Отже, оскаржувані дії державного реєстратора мають триваючий негативний вплив на права, обов'язки та інтереси позивача.
Визначаючись із способом захисту прав та інтересів позивача у цьому спорі, а також належним відповідачем, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Між тим названий Закон не покладає на місцеві ради функції та не встановлює повноваження на вчинення державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.
Як встановлено судом, державну реєстрацію фізичної особи-підприємця провів державний реєстратор, який діяв у складі виконавчого комітету Одеської міської ради. Виконавчий комітет Одеської міської ради є виконавчим органом ради з власними повноваженнями та функціями.
Рішенням Одеської міської ради від 03 лютого 2016 року №247-VII відповідно до статті 25 Закону №280/97-ВР, Закону №755-IV (зі змінами) та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що виконавчим органом Одеської міської ради, який здійснюватиме повноваження суб'єктів державної реєстрації прав, передбачені Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», на території міста Одеси є юридичний департамент Одеської міської ради.
Згідно з підпунктом 2.2.8 пункту 2 Положення про юридичний департамент Одеської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 12 грудня 2025 року №3857-VII, Департамент забезпечує прийом документів, поданих для державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, державну реєстрацію та проведення інших реєстраційних дій, ведення Єдиного державного реєстру та надання відомостей з нього, ведення реєстраційних справ, а також здійснення інших повноважень суб'єкта державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, передбачених нормативно-правовими актами України.
Отже, Одеська міська рада не є належним відповідачем, та позов не містить вимог безпосередньо до цього суб'єкта.
Пунктом 2 частини першої статті 25 Закону №755-IV передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України “Про виконавче провадження» щодо: зобов'язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
Згідно з пунктом 3 частини п'ятої статті 25 Закону №755-IV суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті: проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Таким чином, підставою для скасування записів в Єдиному державному реєстрі є ухвалення відповідного судового рішення, яке реалізується шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру, що не потребує додаткового зобов'язання до її вчинення судом. В цій частині позовна заява є передчасною, оскільки саме рішення суду про скасування запису буде тим документом, який дозволить здійснити відповідні реєстраційні дії, про що слушно зауважував відповідач 2 у відзиві на позов.
За приписами частини другої статті 9 Закону №755-IV суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України також передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково у спосіб скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проведеної державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 квітня 2006 року №25560000000040898), та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн та витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 22000,00 грн.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Усі витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Матеріали справи містять такі документи: договір про надання правничої допомоги адвоката від 01 вересня 2025 року (а.с.13) та додаток до нього (а.с.27), опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (які планується виконати адвокатом) при наданні правничої допомоги за договором від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (а.с.26), квитанцію до прибуткового касового ордера від 01 вересня 2026 року №01-09/25 (а.с.14).
Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом пункту 1 договору про надання правничої допомоги адвоката від 01 вересня 2025 року (а.с.13) адвокат надає правову допомогу ОСОБА_1 з приводу представництва прав та інтересів клієнта як потерпілого у кримінальному провадженні та позивача у виниклих правовідносинах, пов'язаних з незаконним вчиненням невідомими особами реєстраційних дій з реєстрації як фізичної особи-підприємця, щодо оспорювання державної реєстрації та її скасування.
На виконання пункту 3 договору від 01 вересня 2025 року сторони уклали додаток до договору, згідно з яким клієнт зобов'язаний оплатити гонорар виконавця (адвоката) в сумі 22000,00 грн; сума погодженого сторонами гонорару включає в себе надання правничої допомоги при підготовці, формуванні, поданні позовної заяви в порядку КАС України та представництва прав та інтересів клієнта безпосередньо в суді першої інстанції.
Відповідно до опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (які планується виконати адвокатом) при наданні правничої допомоги за договором від 01 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (а.с.26) адвокатом виконано такі роботи: укладення договору з клієнтом, попереднє опрацювання матеріалів (доказів), наданих клієнтом за позовом та вивчення змісту і предмету позовних вимог; підготовка та надіслання скарги з відповідними додатками на рішення та дії державного реєстратора; отримання відповіді та її аналіз; конфіденційна зустріч з клієнтом, отримання додаткових матеріалів для підготовки позовної заяви та виготовлення копій документів; підготовка формування та подання до суду позовної заяви з відповідними додатками, включаючи заяву про витребування/забезпечення доказів у справі та клопотання про призначення експертизи; прийняття участі в судових засіданнях з врахуванням часу, необхідного адвокатові для прибуття до суду, очікування судового засідання та повернення до робочого місця.
Між тим для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Отже, саме лише подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх судом у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18).
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу через призму критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті139 КАС України, принципів реальності, необхідності та розумності розміру цих витрат суд вважає, що з огляду на складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (тобто, без проведення судового засідання), фактичний обсяг наданих адвокатом послуг (такі дії як укладення договору з клієнтом не є правничою допомогою; заява про витребування/забезпечення доказів у справі, клопотання про призначення експертизи не подавалися, участі в судових засіданнях представник не брав, хоч такі дії включені до опису робіт/послуг), а також часткове задоволення позову позивачу підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 23 вересня 2025 року №5411-6648-1089-1216, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.6, 45).
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, поданого до суду в електронній формі, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Одеської міської ради (державним реєстратором якого було вчинено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ) судовий збір в сумі 484,48 грн. Частину судового збору у сумі 242,24 грн (надміру сплаченого) може бути повернуто відповідно до статті 7 вказаного Закону за окремо поданим клопотанням.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Одеської міської ради (65026, Одеська область, місто Одеса, площа Біржова, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691), Юридичного департаменту Одеської міської ради (65026, Одеська область, місто Одеса, площа Біржова, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26302537), Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, Одеська область, місто Одеса, площа Біржова, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 04056919), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська область, місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44069166) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Скасувати державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), проведену державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 квітня 2006 року №25560000000040898).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Одеської міської ради судові витрати у сумі 2484,48 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк