12 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/12969/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) з позовом (редакція від 27 листопада 2025 року на а.с.104-112) про визнання протиправними дій щодо неналежного розгляду заяви від 08 травня 2025 року про призначення пенсії за віком; визнання протиправним рішення від 16 травня 2025 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком та щодо обчислення страхового стажу без врахування періодів підприємницької діяльності з 01 березня 2002 року по 31 грудня 2006 року; зобов'язання зарахувати до страхового стажу неврахований період підприємницької діяльності з 01 березня 2002 року по 31 грудня 2006 року відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з урахуванням до страхового стажу періоду підприємницької діяльності та мотивів, викладених у позовній заяві, відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).
В обґрунтування позову позивач вказав, що 08 травня 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання - до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, рішенням якого від 16 травня 2025 року №0457500032591 йому відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що за поданими документами страховий стаж на день звернення є меншим за необхідний. При цьому до страхового стажу відповідачем не зараховано окремі періоди підприємницької діяльності з 01 січня 2002 року по 28 лютого 2002 року та з 01 грудня 2006 року по 27 січня 2025 року.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною та, посилаючись на приписи Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, стверджує, що період провадження ним підприємницької діяльності по 31 грудня 2003 року зараховується до трудового стажу на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від сум сплачених страхових внесків, а за період з 01 грудня 2006 року по 01 грудня 2006 року - на підставі патента серії НОМЕР_1 (згідно з яким за грудень 2006 року сплачено фіксований прибутковий податок у сумі 80,00 грн) та звіту про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2006 рік про сплату страхових внесків у повному обсязі, у т.ч. за грудень; на час припинення підприємницької діяльності (27 січня 2015 року) він не мав заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Також ОСОБА_1 вважає, що відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки платник не наділений повноваженнями на ведення такого реєстру та наповнення його інформацією зі сплати страхових внесків.
За підрахунками позивача, у нього наявний страховий стаж 26 років 5 місяців 18 днів (за даними трудової книжки та з урахуванням строкової служби і навчання), що дає йому право на призначення пенсії за віком.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження (а.с.122), відзив на позов не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
08 травня 2025 року ОСОБА_1 у віці 61 рік звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, додавши документи згідно із розпискою-повідомленням (а.с.134).
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 16 травня 2025 року №045750032591 (а.с.130) позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу; страховий стаж ОСОБА_1 - 23 роки 8 місяців 19 днів (для права на призначення пенсії - 25 років 11 місяців 3 дні). До страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 01 січня 2002 року по 28 лютого 2002 року та з 01 грудня 2006 року по 27 січня 2025 року згідно з довідкою від 02 квітня 2025 року №29987/6/04-36-24-12-13, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За приписами частин другої, третьої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2029 року по 31 грудня 2029 року - не менше 15 років.
Отже, норми статті 26 Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Як визначено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону №1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
З огляду на зміст позовних вимог спірним у цій справі є відмова ГУ ПФУ у Волинській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та незарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 01 березня 2002 року по 31 грудня 2006 року (остання редакція позовної заяви від 27 листопада 2025 року).
Відповідно до пункту 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року №793 доповнено пункт 4 Порядку №637 новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, далі - Порядок №22-1 у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
За приписами пункту 4 Порядку №637, до якого кореспондує підпункт 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як регламентовано пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Із матеріалів справи слідує, що позивач досяг віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_1 , тож для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV йому необхідно мати страховий стаж 31 рік.
В контексті спірних правовідносин судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №444518 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 19 серпня 1994 року (а.с.28).
26 січня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців державний реєстратор вніс запис №22240060003020584 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується повідомленням від 26 січня 2015 року №20584 (а.с.33).
Згідно з листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02 квітня 2025 року №29987/6/04-36-24-12-13 ФОП ОСОБА_1 знаходився на обліку у Дніпровській державній податковій інспекції як суб'єкт підприємницької діяльності з 14 вересня 1994 року по 27 січня 2015 року та з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2000 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування зі сплатою фіксованої ставки податку з доходів фізичних осіб (фіксований податок), а з 01 січня 2001 року по 27 січня 2015 року перебував на загальній системі оподаткування (а.с.29-30).
Натомість відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Амур-Дніпропетровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області від 26 січня 2015 року (а.с.32) позивач у 2004-2006 роках перебував на спрощеній системі оподаткування та ним сплачено страхові внески у 2004 році у сумі 105,00 грн, у 2005 році у сумі 323,52 грн та у 2006 році у сумі 101,00 грн.
За змістом рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 16 травня 2025 року №045750032591 ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу періоди підприємницької діяльності з 01 січня 2002 року по 28 лютого 2002 року та з 01 грудня 2006 року по 27 січня 2025 року згідно з довідкою від 02 квітня 2025 року №29987/6/04-36-24-12-13, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Однак, за переконанням позивача, до його страхового стажу ГУ ПФУ у Волинській області не зараховано період здійснення ним підприємницької діяльності з 01 березня 2002 року по 31 грудня 2006 року та щодо цього періоду стосуються його позовні вимоги.
Перевіряючи ці доводи, суд з розрахунку стажу (РС-право на призначення) встановив, що ГУ ПФУ у Волинській області до страхового стажу позивача зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року (1 рік), з 01 січня 2005 року по 31 березня 2005 року (3 місяці), з 01 травня 2005 року по 31 грудня 2005 року (8 місяців), з 01 лютого 2006 року по 30 вересня 2006 року (8 місяців) та з 01 листопада 2006 року по 30 листопада 2006 року (1 місяць). Також зарахованим є період з 01 березня 2002 року по 31 грудня 2003 року (1 рік 10 місяців) (а.с.132).
Отже, враховуючи межі позовних вимог, спірним залишається незарахування до страхового стажу позивача в цілях визначення права на пенсію періодів підприємницької діяльності за квітень 2005 року та за січень, жовтень, грудень 2006 року.
Разом з тим спірне рішення від 16 травня 2025 року №045750032591 не містить інформації про підстави незарахування до страхового стажу позивача цих періодів його підприємницької діяльності, а в ньому йдеться про незарахування періоду підприємницької діяльності з 01 січня 2002 року по 28 лютого 2002 року, з 01 грудня 2006 року по 27 січня 2025 року (при тому що позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем по 26 січня 2015 року).
Необхідно зазначити, що 15 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 17 лютого 2022 року №2073-IX “Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-IX), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
За визначенням, наведеним у статті 2 цього Закону, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.
Частинами першою-третьою статті 8 Закону №2073-IX передбачено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої статті 72 Закону №2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин. Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.
Пункт 4 частини другої статті 87 Закону №2073-IX визнає протиправним адміністративний акт, який не відповідає принципам адміністративної процедури.
Оскаржуване у цій справі рішення, яке є негативним адміністративним актом, не відповідає принципам адміністративної процедури, оскільки не містить належної мотивації висновку щодо неврахування до страхового стажу позивача окремих періодів підприємницької діяльності, при тому що зміст рішення не відповідає розрахунку страхового стажу (РС-право для призначення).
Невиконання пенсійним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним у цілому та з урахуванням повноважень суду, визначених пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України протиправним індивідуальний акт підлягає скасуванню.
Визнання рішення протиправним та скасування не потребує визнання протиправними дій щодо розгляду заяви про призначення пенсії за віком, оскільки наслідком таких дій є прийняте рішення від 16 травня 2025 року №045750032591, яке і породжує правові наслідки. З наведених підстав, через обрання неналежного способу захисту прав, позовна вимога про визнання дій щодо неналежного розгляду заяви від 08 травня 2025 року задоволенню не підлягає.
Вирішуючи спір в решті позовних вимог (про зобов'язання зарахувати до страхового стажу період підприємницької діяльності з 01 березня 2002 року по 31 грудня 2006 року), суд уже зазначав вище, що згідно з розрахунком РС-право на призначення позивачу зарахований до страхового стажу 2004 рік повністю, січень - березень, травень-грудень 2005 року, лютий - вересень, листопад 2006 року; також зараховано період з 01 березня 2002 року по 31 грудня 2003 року повністю (а.с.132). Оскільки названі періоди вже включені до страхового стажу, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог про їх зарахування в означеній частині.
Судом також встановлено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу (а.с.140-141) відсутні відображені відомості про сплату позивачем страхових внесків у квітні 2005 року, січні, жовтні, грудні 2006 року.
Водночас в матеріалах справи наявні копії звітів про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005 та 2006 роки (а.с.77, 78), відповідно до яких позивачем повідомлено про сплату страхових внесків за період з січня 2005 року по грудень 2005 року у розмірі 332,68 грн та з січня 2006 року по грудень 2006 року у сумі 101,00 грн; у заголовній частині звітів вказано про обрану систему оподаткування - фіксований податок.
До справи долучені копії патентів НОМЕР_2 та ПАД №282403 (а.с.31, 48), які вказують на фіксовану плату прибуткового податку позивачем у 2005 та 2006 роках, у тому числі у спірні місяці.
На 2005 рік установлено фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного цим Законом, на місяць на кожну особу згідно із Законом №2285-IV від 23 грудня 2004 року “Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ВВР, 2005, №7-8, ст. 162).
Листом Управління Пенсійного фонду України в Амур-Дніпропетровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області від 26 січня 2015 року (а.с.32) підтверджено сплату внесків у розмірі 323,52 грн у 2005 році та у розмірі 101,00 грн у 2006 році. Також у листі вказано, що станом на 26 січня 2015 року заборгованість зі сплати страхових внесків відсутня.
Наявна розбіжність між даними звіту про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік - 332,68 грн (а.с.77) та інформацією в дорученні на проведення заходів по зняттю з податкового обліку платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 26 січня 2015 року (а.с.32) щодо суми фактично сплачених страхових внесків за 2005 рік - 323,52 грн (тоді як одночасно підтверджено, що станом на 26 січня 2015 року заборгованість зі сплати страхових внесків відсутня) дає підстави для висновку про некоректність (помилки) бази даних Пенсійного органу, що не залежить від позивача.
Згідно з пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 (далі - Положення №794), персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Пунктом 5 Положення №794 передбачено, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Уповноважений орган виконує функції щодо організації персоніфікованого обліку в тісній взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державної податкової адміністрації, фінансовими органами, банківськими установами (пункт 8 Положення №794).
Як передбачено частинами першою, другою, четвертою стаття 18 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та Пенсійного фонду, зокрема, від податкових органів. Пенсійний фонд у межах повноважень, визначених цим Законом, та виключно з метою ідентифікації особи для цілей, визначених цим Законом, має право отримувати інформацію з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі інформації про особу, передбаченому цим Законом. Податкові органи зобов'язані подавати Пенсійному фонду необхідну для виконання покладених на нього обов'язків інформацію у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом.
Отже, наведене дає підстави для висновку, що неналежне ведення обліку або помилки в реєстрах Пенсійного фонду України не можуть бути підставою для відмови у реалізації права на пенсію, якщо особа сплачувала кошти.
Суд повторює, що за приписами пункту 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру. Як обумовлено пунктом 4 Порядку №637, сплата страхових внесків може бути підтверджена як даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (за наявності), так і інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (у цьому разі суд вважає, що такою інформацією є доручення Управління Пенсійного фонду України в Амур-Дніпропетровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області від 26 січня 2015 року).
Тож весь період, за який сплачено страхові внески (з фіксованого податку спрямовувалися до Пенсійного фонду України автоматично), має бути внесений до системи персоніфікованого обліку, а формальна відсутність даних у картці індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с.140-141) не може бути підставою для обмеження пенсійних прав позивача.
Прикметно, що у 2005 році всі місяці, крім квітня, а у 2006 році - крім січня, жовтня, грудня, враховані до страхового стажу. Такий стан немає логічного та обґрунтованого пояснення, а відповідач не скористався правом доводити перед судом правомірність свого рішення у цьому у спорі.
Частиною другою статті 9 КАС України установлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Враховуючи наведені положення нормативно-правових актів, встановлені обставини у справі та межі позовних вимог, суд дійшов висновку задоволення позову частково у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 16 травня 2005 року №045750032591 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 травня 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії таких періодів зайняття підприємницькою діяльністю: квітень 2005 року, січень, жовтень, грудень 2006 року, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову частково на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн, що підтверджуються платіжною інструкцією від 01 грудня 2025 року №1СКТ-30СВ-РР7А-91К5, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.10, 119).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 16 травня 2005 року №045750032591.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 травня 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії таких періодів зайняття підприємницькою діяльністю: квітень 2005 року, січень, жовтень, грудень 2006 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк