м. Вінниця
16 березня 2026 р. Справа № 120/8916/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши питання про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження в адміністративній справі
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В межах цієї справи позивачем оскаржується рішення відповідача від 30.09.2024 №2762/6/02-32-24-07 про виключення її з реєстру платників єдиного податку з підстав здійсненні видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Ухвалою від 01.07.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою у відповідача витребувано докази надсилання та отримання позивачем рішення №2762/6/02-32-24-07 від 30.09.2024.
На виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем надано до суду докази направлення позивачеві за її податковою адресою ( АДРЕСА_2 ) рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення акту проведення перевірки від 25.09.2024 №33718/02-32-24-07/ НОМЕР_1 , рішення від 30.09.2024 №2762/6/02-32-24-07. Відповідно до довідок оператора поштового зв'язку вказані повідомлення від 25.09.2024 та 30.09.2024 повернуто адресанту за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч. 4 ст. 122 КАС України.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 року у справі №380/2355/20.
Як видно із матеріалів позовної заяви, позивачем процедура адміністративного оскарження щодо рішення від 30.09.2024 №2762/6/02-32-24-07 не використовувалась.
Отже, для оскарження спірного рішення від 30.09.2024 слід застосовувати шестимісячний строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
За змістом п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Порядок листування платників податків та контролюючих органів регламентується статтею 42 ПК України.
Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважаються врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п.42.4 ст. 42 ПКУ), що, зокрема, кореспондується з висновками Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 580/12642/23, де Верховний Суд зауважив, що оскільки поштове відправлення повернуто Укрпоштою за зворотньою адресою у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, то вважається, що воно фактично вручене відповідно до вимог ПК України.
Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Верховним Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
У постанові від 09.10.2018 у справі № 820/1864/17 Верховний Суд наголосив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.08.2024 у справі 440/18128/21.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслане поштове відправлення зі спірним рішенням повернулось до відправника - ГУ ДПС у Вінницькій області 05.10.2024 з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
У матеріалах справи відсутні докази подання позивачем до контролюючого органу відомостей про зміну даних, які вносяться до Облікової картку у встановленому порядку. Більше того, той факт, що позивач і надалі зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується інформацією з її позовної заяви.
Отже, спірне рішення було відправлено на адресу позивача та вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а саме 05.10.2024.
Суд не приймає до уваги доводи позивача про неотримання рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку, оскільки вказане рішення направлено на податкову адресу позивача та з моменту проставлення поштовим оператором відповідної відмітки про невручення адресату поштового відправлення із зазначенням такої причини спірне рішення вважається врученими платнику податків.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.09.2025 у справі № 520/7480/25.
Відтак, останнім днем звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення від 30.09.2024 було 05.04.2025. Однак з цим позовом позивач звернулась до суду лише 25.06.2025, тобто з пропуском строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України.
Ч. 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином після відкриття провадження судом виявлено наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.
Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Керуючись ч. 13 ст. 171, ст.ст. 248, 256 КАС України,
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, залишити без руху.
Запропонувати позивачеві у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Маслоід Олена Степанівна