11.01.11р.
Справа № 32/4-11
За позовом: Садівничого Товариства «Зірка», м. Кривий Ріг
До : Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго »в особі «Криворізьких міських електричних мереж», м. Кривий Ріг
Про: скасування заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Васильєв О.Ю.
Від позивача: Сергієчко А.М. ( дов. від 10.11.10р.), Кудінова А.А. ( дов. від 10.11.10р. ), Вознюк В.В. (голова товариства);
Від відповідача: Лелеко В.В. ( дов. від 05.05.10р.);
СТ «Зірка»(позивач) звернувся з позовом до ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»в особі «Криворізьких міських електричних мереж»( відповідач ) про скасування заборгованості (збитку) у розмірі 126 560, 29 грн. , нарахованої відповідачем позивачу; та про зобов'язання відповідача ліквідувати перешкоди (підключення) в постачанні електроенергії позивачу. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини: 22.07.10р. відповідачем було складено акт про порушення позивачем правил користування електричної енергією, на підставі зазначеного акту відповідачем було нараховані позивачу збитки у вигляді недорахованої електроенергії в розмірі 126 560, 29 грн. та надіслано позивачу рахунок №900045/В000419/8 від 30.08.10р. на оплату вищезазначених збитків; позивач вважає, що складання вищезазначеного акту про порушення ним ПКЕЕ та нарахування збитків є неправомірним та необґрунтованим, оскільки підстави для нарахуванням збитків відсутні; сума збитків не відповідає чинному законодавству. Окрім того позивач посилається на постанови ВГСУ від 06.02.08р. у справі №4/2354-11/353, Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про електроенергетику»та Порядок визначення розміру і відшкодування збитків завданих електропостачальнику, внаслідок викрадення електроенергії №122.
ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»в особі «Криворізьких міських електричних мереж»( відповідач ) проти задоволення позовних вимог заперечує та просить провадження у справі припинити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на наступні обставини: позивачем обрано не правильний спосіб захисту своїх цивільних прав, оскільки жодним законом чи умовами договору не передбачено такий спосіб захисту, який міститися у позові по справі; стаття 12 Господарського процесуального кодексу містить вичерпний перелік справ, які підвідомчі господарським судом.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи , господарський суд , -
11.08.10р. комісією ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»за результатами розгляду акта № В 000419 від 22.07.10р. про порушення споживачем (СТ «Зірка») правил користування електричною енергією ( у присутності представника відповідача ) було встановлено порушення позивачем ПКЕЕ, що виявилось у зриві пломб енергопостачальної організації, відсутністю пломби на ввідному рубильнику (№50315382), тощо; складено відповідний протокол №401/4 від 11.08.10р. (а.с.15) та здійснено розрахунок недорахованої електроенергії, відповідно до п.2.4 та 2.5 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією»(затвердженою постановою НКРЕЕ від 04.05.06р. №562 (із змінами і доповненнями) на суму вартості недорахованої електроенергії в розмірі 126 560, 29 грн. Після чого , 02.09.10р. позивачу було вручено рахунок №900045/В000419/8 від 30.08.10р. на оплату вищезазначеної суми недорахованої електроенергії в розмірі 126 560, 29 грн. (а.с.17).
Позивач вважає , що відповідач неправомірно нарахував йому суму збитки в розмірі 126 560, 29 грн. та безпідставно склав акт про порушення позивачем правил користування електричною енергією № В000419 від 22.07.10р., позивач звернувся з позовом до суду про скасування заборгованості (збитку) у розмірі 126 560, 29 грн. застосованої відповідачем до позивача.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України»передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно із частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України , а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Відповідно до вимог ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизації державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначений ст. 12 ГПК України, разом з тим не є вичерпним, оскільки в силу п. 1 вказаної норми, господарським судам підвідомчі також справи у спорах, що виникають з інших підстав, ніж ті, що визначені у даному пункті. При цьому, за змістом вказаної норми, господарському суду підвідомчі саме справи у спорах, перелік яких не є виключним.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України. Одним із таких способів як вказано у пункті 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними, які передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, в тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Таким чином заявлені позивачем вимоги про скасування заборгованості (збитків) у розмірі 126 560, 29 грн. відповідно до акту про порушення позивачем правил користування електричною енергією № В000419 від 22.07.10р. та зобов'язання відповідача ліквідувати перешкоди (підключення) в постачанні електроенергії позивачу, не відповідають способам захисту цивільних прав; оскільки позивач фактично просить суд дослідити та встановити певні обставини. Але при цьому слід приймати до уваги, що вимога про встановлення вищезазначених обставин, не призводить до поновлення порушених прав позивача ( окрім того станом на цей час його права не порушені відповідачем жодним чином ). Вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. Заявлена позовна вимога про скасування заборгованості є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог чи заперечень. Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові , а не припинити провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу викладено в його постановах від 13.07.04 р. зі справи № 10/732 та від 14.12.04 р. зі справи № 6/11. Даний висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі. Аналогічна правова позиція наведена і у постанові ВГСУ від 28.07.09 р. у справі № В35/2415-08(35/225-08)
На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами ст.124 Конституції України; ст.16 Цивільного кодексу України; ст.ст.49,82-85 ГПК України , господарський суд , -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
Суддя Васильєв О.Ю.