Провадження № 2/522/964/26
Справа № 522/8806/25-Е
16 березня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретарів судового засідання Єрганінової К.В., Юрченко В.Ю.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на майно придбане у період шлюбу,
Позивач 23.04.2025 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 та просить визнати право особистої приватної власності за позивачкою ОСОБА_1 на:
- трикімнатну квартиру, загальною площею 87.3 кв.м., житловою площею 60.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 145253471101 в ДРРП;
- однокімнатну квартиру загальною площею 28,1 кв.м., житловою площею 14.2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 18393361511101 в ДРРП;
- двокімнатну квартиру загальною площею 44,5 кв.м., житловою площею 24.2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2397313351101 в ДРРП;
- автомобіль HONDA CR-V, 2005 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 .
Також просить витребувати у відповідача ОСОБА_2 автомобіль HONDA CR-V, 2005 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка за особисті кошти придбала об'єкти нерухомого майна, при тому перебуваючи у шлюбі з відповідачем. Квартира АДРЕСА_4 придбана за кошти отримані від продажу іншої квартири, яка в свою чергу була куплена від продажу будинку матері позивачки. До реєстрації шлюбу з відповідачем позивачка отримувала грошову допомогу у період з 18.09.2008 по 07.11.2008 від двоюрідного брата батька у загальному розмірі 16 000 доларів США та 6 600 євро. Також до реєстрації шлюбу з відповідачем у власності позивачки була квартира в м.Дзержинську Донецької області, яка продана під час шлюбу. Також у позивачки були заощадження до шлюбу за які вона купила валюту. Квартира АДРЕСА_5 придбана за кошти отримані у борг від ОСОБА_3 , які позивачка самостійно повернула. Автомобіль куплений за кошти від продажу іншого автомобіля, який належав позивачці до шлюбу. Відповідач претендує на майно, тому позивачка вимушена звернутися до суду.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025, справу передано судді Бондарю В.Я. 24.04.2025.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 25.04.2025 позовну заяву разом з додатками повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в результаті розгляду якої, постановою Одеського апеляційного суду від 07.10.2025 апеляційна скарга задоволена, ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 25.04.2025 скасована, а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа 23.10.2025 надійшла до Приморського районного суду м.Одеси і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.10.2025, передана судді Бондарю В.Я. 28.10.2025.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 29.10.2025 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 25.11.2025.
Ухвалою від 20.11.2025 задоволено заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
До суду 24.11.2025 надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про залишення без розгляду позовних вимог про визнання особистою приватною власністю та витребування автомобіля HONDA CR-V, адже позивачка знайшла його припаркованим на вулиці та вже продала.
У підготовчому засіданні 25.11.2025 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_5 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, було задоволено клопотання представника позивача про залишення без розгляду позовних вимог щодо визнання особистою приватною власністю та витребування автомобіля HONDA CR-V, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, суд надав представнику відповідача 15-денний строк для подання відзиву. В результаті проведеного підготовчого засідання було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 15.01.2026.
До суду 10.12.2025 надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з аналогічним позовом заперечувала навіть проживання з відповідачем у період шлюбу. Однак, після надання відповідачем доказів, ОСОБА_1 вирішила подати додаткові «докази», які не були прийняті судом у справі №522/15477/23, після чого позивачка заявила відвід головуючому, а після залишення без задоволення заяви про відвід залишила цей зустрічний позов без розгляду. Змінивши зміст позову позивачка повторно його подала, суд розцінив такі дії як зловживанням процесуальними правами та повернув позов. Апеляційний суд скасував ухвалу з процесуальних підстав. На думку відповідача позивачкою не надано доказів, які спростовують презумпцію спільності майна подружжя. Заявляючи про набуття права особистої власності на майно, що є спірним, позивач свідомо замовчує факт придбання до реєстрації шлюбу житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , після відчуження якого, позивачем набуто право на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 . Припускаючи, можна стверджувати, що заощадження, які ОСОБА_1 отримувала від свого родича, були спрямовані на придбання вищезазначеного майна ще задовго до реалізації спільних сімейних планів подружжя, що пов'язані з придбанням житлових приміщень. 08.06.2023, відповідно до договору дарування ОСОБА_1 передано в дар ОСОБА_6 житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_7 . Позивачкою не надано доказів на підтвердження джерела її доходу. Дивним відповідач вважає одночасне повернення боргу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в загальному розмірі 59 500 доларів США, при тому не доводячи факт взяття цих коштів у борг. Відповідач впродовж періоду перебування сторін у шлюбі отримував стабільний дохід, іноді високий дохід, який як особи-підприємця інколи досягав 5 млн грн/рік. Відповідач фінансував потреби сім'ї, здійснював ремонти квартир, купівлю техніки, меблів, облаштування житла.
До суду 15.12.2025 надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_4 , у якій вказано, що наведені у відзиві пояснення не спростовують відомості наведені у позовній заяві. Позивачка постійно працювала у державних закладах лікарем та отримувала стабільний дохід. У ЄДРСР наявне рішення у справі №420/35938/23 від 20.02.2024 прийняте Одеським окружним адміністративним судом, яким з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по єдиному податку у розмірі 34 979,38 грн, що свідчить про те, що відповідач лише заявив про свої прибутки, а податки не сплатив, що викликає сумніви у наявності заявлених прибутків. Відповідачем не надано жодного доказу існування у нього дошлюбного майна.
У зв'язку з відключенням електропостачання в приміщенні суду, розгляд справи у судовому засіданні 15.01.2026 відкладено на 03.03.2026.
У судовому засіданні 03.03.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_5 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, було поновлено строк по подання відзиву та прийнято відзив, прийнято відповідь на відзив. Представник позивача ОСОБА_4 просила задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача Саєнко О.М. просив відмовити у задоволенні позову.
Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України Після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Суд, перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 16.03.20256 о 14:30 год.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні докази дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 31 грудня 2010 року по 05 вересня 2023 року перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2023 року у справі №521/14516/23, яке набрало законної сили 05.09.2023, згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с.20-21).
Під час шлюбу сторін, ОСОБА_1 28 грудня 2017 року купила квартиру АДРЕСА_4 , про що свідчить договір купівлі-продажу, реєстровий №7-1325, зареєстрований державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Шатіловою О.В. (а.с.10).
28 травня 2019 року ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_5 , про що свідчить договір купівлі-продажу, реєстровий №958, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. (а.с.13-14).
30 червня 2021 року ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_8 , про що свідчить договір купівлі-продажу, реєстровий №1140, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г.Л. (а.с.15-16).
У провадженні Приморського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа №522/15477/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання, визнання права особистої приватної власності на майно та витребування майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та усунення перешкод у користуванні майном, однак ухвалою від 11.03.2025 позов ОСОБА_1 за її заявою залишено без розгляду.
Тобто, наразі Приморським районним судом м.Одеси розглядається справа №522/15477/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та усунення перешкод у користуванні майном. Предметом цього позову є поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на : автомобіля марки Хонда, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_8 . Також предметом позову є усунення перешкод у користуванні цими трьома квартирами, шляхом вселення ОСОБА_2 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас зазначену презумпцію може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 не позбавлена можливості у справі № 522/15477/23, де вона є відповідачем, спростовувати презумпцію спільності права власності подружжя на спірні об'єкти нерухомості.
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно з частиною третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень часин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Спір у справі, що переглядається, має штучний характер, направлений на створення преюдиційного рішення для справи № 522/15477/23, попри те, що в провадженні суду знаходиться спір про поділ майна, при вирішенні якого повинна бути з'ясована належність спірних майнових прав до спільного майна подружжя або ці майнові права є особистою приватною власністю одного з подружжя.
Враховуючи всі обставини справи, суд визнає, що цивільний спір штучно створений з метою створення преюдиційного рішення для справи № 522/15477/23, попри те, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості у справі № 522/15477/23, де вона є відповідачем, спростовувати презумпцію спільності права власності подружжя на спірні об'єкти нерухомого майна.
Такі ж висновки викладені Верховним судом при аналогічних обставинах у постанові від 30 жовтня 2024 року при розгляді справи №522/5894/22.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно встановити як обсяг всього спільного нажитого майна, так і час та джерела його придбання.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне.
Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
При цьому суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
Отже, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, адже питання поділу майна подружжя розглядається у справі №522/15477/23, де ОСОБА_1 як відповідач може спростовувати презумпцію спільності майна.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання права приватної власності на майно придбане у період шлюбу - залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 16 березня 2026 року.
Суддя: В.Я. Бондар