Справа № 521/7711/25
Номер провадження № 2-а/521/134/25
30 вересня 2025 року місто Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя - Плавич І.В.,
секретар судового засідання - Петренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 №8255 від 06.05.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно позивача.
Вимоги обґрунтовує тим, що 06.05.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 винесено постанову №8255 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення через те, що, нібито, не прибув за викликом (повісткою) або мобілізаційним розпорядженням до Р(М)ТЦК та СП.
Відповідачем не були враховані усі обставини, що мають значення для прийняття рішення по справі, передбачені ст. 280 КУпАП.
З тексту протоколу та постанови не вбачається, коли позивач зобов'язаний прибути, відсутня дата та час обов'язку прибуття, до якого саме ТЦК та СП, за якою адресою зобов'язаний прибути, з якою метою зобов'язаний прибути, відсутні дата, номер повістки, розпорядження або будь - якого іншого документа, що породжував обов'язок прибуття, відповідно копії повістки / розпорядження із особистим підписом або доказів направлення, доставлення, вручення, відмови від отримання поштових відправлень у відповідності до п. 82 Постанови КМУ від 05.03.2009 року №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», надано не було.
Позивач вважає, що зазначені обставини свідчать про порушення представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 положень п. 28, 29 постанови КМУ від 16.05.2024 року №560, що є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволені позовної заяви відмовити в повному об'ємі.
Позивач в судове засідання не з'явився, про слухання справи сповіщений належним чином та своєчасно, надав заяву про слухання справи у його відсутності, наполягав на задоволені позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про слухання справи сповіщений належним чином та своєчасно.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 286 КАС України та з метою дотримання принципу розумного строку, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд відмовив представнику відповідача у відкладенні розгляду справи на іншу дату з огляду на те, що законодавець визначив дану категорію справ як термінові, встановив десятиденний строк на їх розгляд судом та з огляду на те, що представником відповідача не наведено у своїй заяві про відкладення розгляду справи на іншу дату ніяких поважних причин неявки у судове засідання.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показниками технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом встановлено, що 06.05.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 винесено постанову №8255 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення через те, що, ОСОБА_1 допустив порушення правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних в умовах особливого періоду, а саме не прибуття за викликом (повісткою) або мобілізаційним розпорядженням до Р(М) ТЦК та СП. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв (ла) адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.
Того ж дня (а саме 06.05.2025 року) позивач отримав постанову, про що свідчить підпис позивача.
З матеріалів справи вбачається, що винесенню оскаржуваної постанови передувало складення начальником відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення №7293 від 29.04.2025 року, в якому зазначено, що 29.04.2025 року о 10:23 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено, що громадянин ОСОБА_1 допустив порушення правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних в умовах особливого періоду, а саме не прибуття за викликом (повісткою) або мобілізаційним розпорядженням до Р(М) ТЦК та СП.
Ні в протоколі № 7293 від 29.04.2025 року, ні в постанові №8255 від 06.05.2025 року не зазначено, коли саме позивачеві була вручена повістка. Це порушення є принциповим, оскільки дата вручення повістки є критичним елементом для встановлення факту належного повідомлення особи про виклик.
Відсутність зазначення дати вручення повістки в протоколі та постанові свідчить про те, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 не мали належних доказів факту вручення повістки позивачу. Відповідно, ОСОБА_1 не мав об'єктивної можливості з'явитися за викликом або надати пояснення, що свідчить про порушення його права на захист та принципу змагальності сторін.
Позивач надав докази оновлення своїх персональних даних (витяг з додатку Резерв+), у тому числі адреси місця проживання, контактного номера телефону та електронної пошти, що свідчить про відсутність в його діях як події, так і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 19 травня 2024 року військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (далі - Закон №3543-XII) громадяни зобов'язані, зокрема: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова № 8255 від 06.05.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена з порушенням основоположних принципів адміністративного провадження та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Водночас, відповідач не довів, що здійснив виклик позивача та надіслав повістку за актуальними контактними даними. Таким чином, позивач не був повідомлений належним чином про розгляд справи та позбавлений можливості реалізувати право на захист.
Докази, що свідчать про ігнорування позивачем відсутні, та будь-яких посилань на них при винесенні оскаржуваної постанови не має.
Відсутність у позивача належного повідомлення про розгляд справи, а також доказів про вручення повістки, позбавила його можливості реалізувати свої процесуальні права, що відповідно до ст. 7, 268, 278 КУпАП є істотним порушенням, яке тягне за собою визнання спірної постанови протиправною та її скасування.
Виходячи з вищезазначеного, позов підлягає задоволенню, а постанова № 8255 від 06.05.2025 року підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи, що під час провадження справи про адміністративне порушення було порушено право позивача на належне повідомлення про час та місце її розгляду, що позбавило його можливості надати пояснення по суті справи, подати відповідні докази, скористатись правом на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи все вищевикладене та керуючись статтями 19, 63 Конституції України, статтями 210-1, 251, 252, 258, 268, 278, 279 КУпАП, 42, 49, 55, 57, 60, 72, 73, 77, 78, 79, 165, 42, 165 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 №8255 від 06.05.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повні відомості про учасників справи згідно ст. 246 ч. 5 п. 4 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Суддя: І.В. Плавич